Постанова 4804 № 243/8088/19

Єдиний унікальний номер 243/8088/19 Номер провадження 22-ц/804/1375/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Мальованого Ю.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Гончарової А.О. в місті Слов`янську Донецької області, повне судове рішення складено 4 лютого 2020 року, в справі номер 243/8088/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги при звільненні, В С Т А Н О В И В: В липні 2019 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги при звільненні, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем. Починаючи з березня 2017 року і по липень 2017 року йому не виплачувалась нарахована заробітна плата. 17 липня 2017 року він звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення з ним не проведено повного розрахунку, тому позивач ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з січня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 22602,35 грн. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги при звільненні - задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, грошову компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу в розмірі 23002,43 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним рішенням не погодився відповідач АТ «Українська залізниця», подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Висновком Торгово-промислової палати України від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2 засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності АТ «Укрзалізниця» на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у місті Донецьку та місті Дебальцеве Донецької області. Початок форс-мажорних обставин є 20 березня 2017 року. Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором через форс-мажорні обставини. При цьому посилається на рішення РНБО України від 15.03.2017 року «Про невідкладні заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», з якого вбачається, що припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення. Сам по собі факт звільнення позивача 17 липня 2017 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Однак, через захоплення підприємства невідомими особами, відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією. Довідки надані позивачем щодо розрахунку заробітної плати не можуть вважатись належним доказом, оскільки вони не містять необхідних реквізитів. Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, враховуючи, що з 12.07.2016 року «Дебальцевська дистанція колії» державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття в виробничій підрозділ «Дебальцевська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с. 5). Згідно з наказом (розпорядженням) №10983/Дн-ос від 14.07.2017 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 17.07.2017 року звільнено у зв`язку зі скороченням штату п. 1 ст. 40 КЗпП України з зазначенням компенсації за 30 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі середньомісячного заробітку (а.с. 6). З розрахунків заробітної плати видно, що ОСОБА_1 нарахована до виплати заробітна плата за січень 2017 року в розмірі 5658,57 грн, за лютий 2017 року - 5731,10 грн, за березень 2017 року - 4013,34 грн, квітень 2017 року - 2218,95 грн, травень 2017 року - 369,83 грн, за червень 2017 року - 2450,08 грн, за липень 2017 року - 15221,29 грн (а.с. 50-53, 7). З наданої до відзиву на позовну заяву довідки про доходи №873/2 від 22.08.2019 року вбачається, що за січень 2017 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 5658,57 грн, за лютий 2017 року - 5731,10 грн, за березень 1271,06 грн (до виплати 754,91 грн), сума в розмірі 754,91 грн отримана позивачем 13 вересня 2017 року, про що свідчить видатковий касовий ордер №2077 (а.с. 46, 47). З Індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК-5) видно, що в січні 2017 року за 31 день страхового стажу позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 5658,57 грн, за лютий 2017 року за 28 днів - 5731,10 грн, за березень 2017 року за 31 день - 4013,34 грн, з квітня по липень 2017 року включно відомості відсутні (а.с. 63-65). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Українська залізниця» заборгованості по заробітній платі в сумі 23002,43 грн, з утриманням з цих сум податків та інших обов`язкових платежів, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в такому розмірі. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Судом встановлено, що позивач працював у Дебальцевській дистанції колії державного підприємства «Донецька залізниця», реорганізованого шляхом злиття в виробничий підрозділ «Донецька дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Дебальцевська дистанція колії» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». 17.07.2017 року позивач звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату з зазначенням компенсації за 30 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі середньомісячного заробітку. З розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 видно, що йому нарахована заробітна плата за за січень 2017 року в розмірі 5658,57 грн, за лютий 2017 року - 5731,10 грн, за березень - 1271,06 грн (до виплати 754,91 грн), сума в розмірі 754,91 грн отримана позивачем ним 13 вересня 2017 року, про що свідчить видатковий касовий ордер №2077. З Індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК-5) видно, що в січні 2017 року за 31 день страхового стажу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 5658,57 грн, за лютий 2017 року за 28 днів - 5731,10 грн, за березень 2017 року за 31 день - 4013,34 грн, з квітня по липень 2017 року включно відомості відсутні. Відповідач АТ «Українська залізниця» у відзиві на позовну заяву визнає факт роботи позивача в виробничому підрозділі «Дебальцевська дистанція колії» структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Надав довідку про доходи №873/2 від 22.08.2019 року, де зазначено, що за першу половину березня 2017 року позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 1271,06 грн, до видачі - 754,91 грн, яку позивач отримав 13.09.2017 року. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 23002,43 грн з посиланням на припинення нарахування заробітної плати з березня 2017 року у зв`язку з відсутністю первинних документів в виробничому підрозділі «Дебальцевська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Апеляційний суд ці доводи відхиляє. Відповідач не оспорює факту наявності заборгованості зі сплати заробітної плати позивачу. Він посилається лише на неможливість нарахувати заробітну плату за спірний період та ненаданням позивачем необхідних документів. Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження виконання трудових обов`язків, апеляційний суд приходить до наступного. Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обов`язок щодо доказування покладається на обидві сторони процесу, позивач ОСОБА_1 належним чином надав докази своїх вимог до відповідача АТ «Українська залізниця», відповідач не спростував надані ним докази, зокрема, розрахунки заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства як при звільненні, так і на час розгляду справи судом першої інстанції. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі. Доводи апеляційної скарги щодо незгоди з наданою позивачем довідкою про заборгованість по заробітній платі є безпідставними, оскільки таку довідку учасники справи, у тому числі і позивач, не надавали. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність винесеного рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повне судове рішення складено 14 квітня 2020 року. Суддя: