Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/24027/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/24027/19 Провадження № 22-ц/4820/725/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Логінової С.М. від 28 січня 2020 року. Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, - встановив: У вересні 2019 року АТ «Укрексімбанк», звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувало, що 01 червня 2017 року між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку у рамках зарплатного проекту № НОМЕР_3 БС/2017-05, за умовами якого банк відкрив ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом не більше 10000 грн. на строк до 31 травня 2019 року зі сплатою 28 % річних. У зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору щодо повернення кредиту, станом на 30 липня 2019 року у нього виникла заборгованість у сумі 13556,44 грн., яка складається з 7042,14 грн. - простроченої заборгованості за основним боргом, 3620,53 грн. - простроченої заборгованості за процентами, 2527 - пені, нарахованої на прострочену заборгованість за основним боргом, 365,93 грн. - пені, нарахованої на прострочену заборгованість за процентами. 16 січня 2018 року та 31 травня 2019 року АТ «Укрексімбанк» надсилав відповідачу претензії про погашення заборгованості за кредитним договором, однак останнім так і не було сплачено суми нарахованої кредитної заборгованості. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 13556,44 грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №0212021931БС/2017-05 від 01 червня 2017 року. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» 9349,31 грн. заборгованості за договором про відкриття у рамках зарплатного проекту карткового рахунку та кредитної лінії « НОМЕР_3 БС/2017-05 від 01 червня 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк» судовий збір у сумі 1921 грн. В апеляційній скарзі АТ «Укрексімбанк» вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вважає, що правильно встановивши обставини справи щодо наявності у боржника станом на 30 липня 2019 року заборгованості у сумі 13556,44 грн., суд першої інстанції безпідставно та без жодного обґрунтування стягнув заборгованість по кредиту у розмірі 9349,31 грн. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Розгляд справи судом апеляційної інстанції проводиться в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Так, відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам. Встановлено, що між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку у рамках зарплатного проекту № НОМЕР_3 БС/2017-05, за яким в межах відкритої кредитної лінії банк надає йому кредит з лімітом не більше 10000 грн. для проведення операцій із застосуванням картки, а останній зобов`язується повернути кредит банку та сплатити йому проценти за користування кредитом у порядку і на умовах, визначених цим договором (п. 2.1.). Пунктом 2.3. цього договору передбачено, що дія кредитної лінії припиняється 31 травня 2019 року. За змістом пункту 2.6. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати банку проценти, нараховані за фіксованою процентною ставкою у розмірі 28% річних. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 30 липня 2019 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у сумі 13556,44 грн., що складається з 7042,14 грн. - простроченої заборгованості за основним боргом, 3620,53 грн. - простроченої заборгованості за процентами, 2527 - пені, нарахованої на прострочену заборгованість за основним боргом, 365,93 грн. - пені, нарахованої на прострочену заборгованість за процентами. Наведене підтверджується матеріалами справи. Фактично частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, встановивши наявність заборгованості відповідача перед банком за договором про відкриття кредитної лінії в сумі 13556,44 грн., виходив з того, що наявну заборгованість 9349,31 грн. слід стягнути з нього на користь позивача. Проте з такими висновками суду не можна погодитися, зважаючи на їх суперечливість та необґрунтованість. Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики. Згідно зі статтями 526, 530, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк (термін) відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами, а в разі прострочення боржника на неустойку. При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Встановлено, що строк кредитування за договором визначено до 31 травня 2019 року. З розрахунку банку вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані до 31 травня 2019 року (включно), тобто відповідно до умов договору. Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі прострочення сплати заборгованості за кредитом та/або процентів за користування кредитом, клієнт сплачує банку за кожний день прострочення, включаючи день сплати, пеню. Пеня нараховується на суму просточених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дня виникнення просточеної заборгованості до дня погашення відповідної заборгованості у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно розрахунку банку пеня за прострочення заборгованості по процентах та тілу кредиту нарахована за період з 31.07.2018 року по 30.07.2019 року, тобто, і частково ( з 01.06.2019 року по 30.07.2019 року ) поза межами строку дії договору. Проте після закінчення дії кредитного договору право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28.03.2018 року№444/9519/12, та від 04.07.2018 року в справі №14-154цс18, Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 року, справа №489/3495/16-ц. Відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення основного зобов`язання за період з 01.06.2019 року по 30.07.2019 року. Отже, пеня підлягає стягненню з відповідача лише за період з 29 липня 2017 року по 31 травня 2019 року, що складатиме 2124,27 грн. (пеня, нарахована на заборгованість за тілом кредиту) та 271,66 грн. (пеня, нарахована на заборгованість за процентами), всього 2395,93 грн. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне зсування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відтак з врахуванням наведеного оскаржуване рішення слід змінити, стягнути з відповідача на користь банку 13058,60 грн. заборгованості за договором, яка складається з 7042,14 грн. заборгованості за тілом кредиту, 3620,53 грн. заборгованості за процентами та 2395,93 грн. пені. Відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в сумі 4626,25 грн. (1921 грн. +2881,50 грн.) х 96,33 %). Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити частково. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 року скасувати. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) 13058,60 грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії, яка складається з 7042,14 грн. заборгованості по тілу кредиту, 3620,53 грн. заборгованості по процентах та 2395,93 грн. пені. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) 4626,25 грн. понесених судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 14 квітня 2020 року. Судді Л.М. Грох Р.С. Гринчук А.М. Костенко