Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/8766/15-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/8766/15-ц Провадження № 22-ц/4820/779/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В., секретар судового засідання Дубова М.В., з участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на повторне заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2016 року, суддя Демінська А.А., у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У квітні 2015 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», (після реорганізації - АТ «Державний експортно-імпортний банк України», далі - Банк), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просило стягнути 388577,76 грн. заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 08.02.2013 року між Банком та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №70413К1 на суму 169680 грн. з кінцевим строком погашення 30.10.2015 року зі сплатою 26% річних. На забезпечення виконання зобов`язання між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 08.02.2013 року, за яким ОСОБА_1 зобов`язалася відповідати перед Банком за грошовими зобов`язаннями, які виникли у ФОП ОСОБА_2 із договору кредиту солідарно з боржником. Позивач надав ФОП ОСОБА_2 суму кредиту, а позичальник їх отримав, однак взятих на себе зобов`язань не дотримав, у зв`язку із чим станом на 28.09.2016 року у позичальника перед Банком виникла заборгованість в сумі 388577,76 грн., яка складається з простроченої суми кредиту в сумі 109680 грн., прострочених відсотків 60635,16 грн., простроченої комісії з управління кредитом 4225,58 грн., пені за прострочення сплати кредиту, процентів, комісії 120743,02грн. та штрафних санкцій в сумі 93294 грн. Повторним заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.10.2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором від 08.02.2013 року №70413К1 в сумі 388577,76 грн. Вирішено питання судових витрат. Задовольняючи позов, суд виходив із доведеності позивних вимог щодо прострочення позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором по відсотках в сумі 44475,65 грн., пені в сумі 111958,48 грн., комісії в сумі 4225,58 грн. та штрафів в сумі 93294 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог зазначила, що 10.02.2015 року Банком на адресу позичальника ФОП ОСОБА_2 було направлено вимогу про дострокове погашення боргу за кредитним договором, у зв`язку з чим строк кредитування було змінено. З урахуванням зміни строку кредитування та положень укладеного між Банком та ФОП ОСОБА_2 кредитного договору, нарахування процентів, пені та штрафів за період, починаючи з 20.02.2015 року, є незаконним. В той же час вона, як поручитель позичальника, не має нести відповідальності за невиконання ФОП ОСОБА_2 зобов`язань зі сплати комісії, у зв`язку з чим вимога щодо стягнення з неї комісії та пені за її несплату, є безпідставною. У відзиві на апеляційну скаргу представник Банку проти апеляційної скарги заперечив, пославшись на пропуск апелянтом строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача в суді проти апеляційної скарги заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення. Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 08.02.2013 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», (після реорганізації - АТ «Державний експортно-імпортний банк України»), та ФОП ОСОБА_2 , (позичальником), укладено кредитний договір, (далі Договір), предметом якого є надання кредиту в розмірі 169680 грн., з терміном погашення 30.10.2015 року, на придбання трактора Беларус-892, 2012 року випуску та культиватора причепного КПСу-4Д, 2011/2012 року випуску (а.с. 15). Згідно з умовами, визначеними у пунктах 3.2.5-3.2.6 Договору, за користування кредитними коштами позичальник сплачує фіксовану процентну ставку в розмірі 26% річних та комісію за управління кредитом в розмірі 0,1% від суми кредиту, а також комісії за зміну умов договору за ініціативою позичальника та за внесення змін до умов іпотечного договору. Відповідно до умов, визначених у пункті 3.5. Договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості з розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - до 15 числа). Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом. Пунктами 3.2., 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання позичальником зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті процентів та комісії за управління кредитом, він сплачує банку пеню, яка нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 08.02.2013 року між Банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , було укладено договір поруки №70413Р1, згідно з умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно із позичальником відповідати за своєчасне та повне виконання ним, а також будь-якими спадкоємцями позичальника, основного зобов`язання, у тому числі щодо повернення Банку суми кредиту, сплати процентів за кредитом, нарахованих Банком, сплати штрафних санкцій (пені та штрафів) за несвоєчасне виконання або невиконання зобов`язань за Договором, відшкодування усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Договором, а також відшкодувати Банку будь-які його витрати, пов`язані з погашенням основного зобов`язання, і які будуть визначатися на момент фактичного погашення (п.п. 3.1.-3.2. договору поруки) (а.с. 22-24). Згідно з визначенням терміну «Основне зобов`язання» у п.1.1 договору поруки, це усі грошові зобов`язання позичальника визначені кредитним договором, у тому числі щодо повернення Банку суми кредиту яка становить 169680 грн., сплати процентів за кредитом, нарахованих Банком, сплати штрафних санкцій (пені та штрафів) за несвоєчасне виконання або невиконання зобов`язань за Договором, відшкодування усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Договором. Банк свої зобов`язання за кредитним Договором виконав, в той час як ФОП ОСОБА_2 станом на 28.09.2016 року допустив заборгованість за кредитуванням на суму 388577,76грн., яка складається з простроченої суми кредиту 109680 грн., прострочених відсотків 60635,16 грн., простроченої комісії за управління 4225,58 грн., пені за прострочення сплати кредиту, процентів, комісії 120743,02 грн. та штрафних санкцій в сумі 93294 грн. Відповідно до положень п.п. 6.1.1, 6.2. Договору, у випадку, якщо позичальник не сплатив Банкові у строк платежі з погашення кредиту чи будь-яку суму, належну до сплати згідно з Договором, або не виконав будь-які інші умови та або зобов`язання за Договором, Банк повідомляє позичальника про те, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі, нараховані згідно з цим Договором, підлягають достроковому поверненню. Позичальник зобов`язаний сплатити зазначену в повідомленні суму протягом 10 календарних днів з дати отримання повідомлення. 27.01.2015 року Банком на адресу боржника ФОП ОСОБА_2 направлено письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 08.02.2013 року протягом 10 днів з дати отримання даної вимоги. Станом на 27.01.2015 року розмір кредитної заборгованості становив 131349,55 грн. ФОП ОСОБА_3 отримав вимогу 10.02.2015 року, про що засвідчив власноручним підписом та печаткою на копії документу. Сторони договору поруки домовилися, що у випадку невиконання позичальником або його правонаступниками основного зобов`язання, кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що витікають з кредитного договору та чинного законодавства України (пункти 3.2., 4.1.1. договору). Пунктом 7.2. договору поруки визначено, що його дія припиняється через 36 місяців після набуття цим договором чинності. У разі припинення основного зобов`язання порука припиняється одночасно. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України ( у редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. У справі, яка є предметом перегляду, суд першої інстанції встановив, що ФОП ОСОБА_2 належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Банку. Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду, встановивши обставини щодо направлення кредитором на адресу боржника ФОП ОСОБА_2 письмової вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, яку останній отримав 10.02.2015 року, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії укладеного Договору. Оскільки нарахування Банком відсотків за кредитом можливе лише в межах строку кредитування, а такий строк було змінено шляхом направлення Банком дострокової вимоги щодо погашення всієї суми кредитної заборгованості до боржника, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги Банку про стягнення процентів, комісії та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, 20.02.2015 року, тобто після 10 днів з дня отримання боржником вимоги про дострокове погашення, не підлягають задоволенню. Вказане узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц (№14-154цс18). Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості Банку, ФОП ОСОБА_2 після 20.02.2015 року, тобто поза строком кредитування, Банком було неправомірно нараховано заборгованість по сплаті відсотків в сумі 44475,65 грн., комісії в сумі 2019,74 грн., пені на прострочене тіло кредиту 82878,48 грн., пені на прострочені відсотки по тілу кредиту 26511,90 грн., пені на прострочену комісію - 2285,79 грн., штрафів 93294 грн., яка не підлягає стягненню з відповідача. Посилання апелянта на безпідставність стягнення з поручителя комісії, а також пені зі сплати комісії по Договору, оскільки договором поруки відповідальність поручителя за невиконання відповідних грошових зобов`язань позичальником не передбачена, є необґрунтованим, оскільки, як вбачається зі змісту укладеного договору поруки, поручитель відповідає перед Банком за невиконання позичальником усіх грошових зобов`язань, що виникли із Договору, а не лише щодо тіла кредиту, відсотків та штрафних санкцій (п. 1.1 договору поруки). Посилання кредитора на ту обставину, що проценти за користуванням кредитом згідно з п. 3.5.1. нараховуються та підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом, тобто до дня повного погашення заборгованості, є безпідставним, оскільки право Банку нараховувати передбачені договором проценти припинилося після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове стягнення заборгованості у порядку частини другої статті 1050 ЦК України, тоді як тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства (постанова Верховного Суду від 19.08.2022 року у справі №203/1916/14-ц). Враховуючи, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права та не встановлено усіх обставин, що належало встановити у даній справі, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення кредитної заборгованості, нарахованої боржнику станом до 20.02.2015 року, тобто простроченої суми кредиту в розмірі 109680 грн., відсотків з користування кредитом - 16159,51 грн. (60635,16-44475,65), комісії Банку з управління кредитом 2205,84 грн. (4225,58-2019,74), пені за прострочення сплати тіла кредиту 6773,27 грн. (89651,75-82878,48), пені за прострочення сплати відсотків по тілу кредиту 2011,27 грн. (28523,17-26511,90), пені за прострочення сплати комісії по кредиту 282,31 грн. (2568,10-2285,79), а всього 137112,20 грн. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позову, на 35,29% (137112,20/388577,76*100), з ОСОБА_1 на користь Банку підлягають стягненню судові витрати, понесені в суді першої інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1289,50 грн. (3654*35,29/100). Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена частково, на 98,30% (249648,18/253953,71*100), судові витрати апелянта зі сплати судового збору, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 3744,94 грн. (3809,71*98,30/100), підлягають стягненню з Банку на користь ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Повторне заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовну заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за договором поруки №70413Р1 від 08 лютого 2013 року зі сплати кредиту фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за кредитним договором №70413К1 від 08 лютого 2013 року, в сумі 137112,20 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 1289,50 грн. судових витрат по сплаті судового збору в суді першої інстанції. Стягнути з Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_1 3744,94 грн. судових витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 травня 2023 року. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова