Постанова 4801 № 127/25033/19

Справа № 127/25033/19 Провадження № 22-ц/801/686/2020 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 рокуСправа № 127/25033/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2019 року, постановлене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Федчишеним С.А., ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на дітей. Мотивуючи свої вимоги вказує, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з відповідачем. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2019 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньок в твердій грошовій сумі в розмірі 4500,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06.07.2018 і до досягнення дітьми повноліття. ОСОБА_2 вказує, що ухвалюючи дане рішення суд врахував, що на той час у ОСОБА_2 була постійна робота і він отримував належного рівня заробітну плату. Однак з моменту ухвалення рішення у нього кардинально змінився матеріальний стан, отримує доходи в меншому розмірі ніж на момент визначення розміру аліментів судом, оскільки тривалий час не здійснює господарську діяльність, як ФОП та з 2019 року повністю припинив підприємницьку діяльність. В квітні 2019 року він влаштувався на іншу роботу, на якій заробіток складає близько 5000-6000 грн. на місяць, тому стягнуті аліменти в розмірі 4500 грн. становлять більше 50 % відсотків від заробітку позивача на даний час. Враховуючи наведене ОСОБА_2 просив зменшити розмір аліментів із 4500,00 грн. на 2500,00 грн., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2019 року позов задоволено частково. Зменшено розмір аліментів визначених рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2019року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 гривень, щомісячно, які підлягають індексації, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання даним рішенням суду законної сили, та до досягнення старшою дитиною повноліття. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати. В якості основного доводу зазначає, що даним рішенням погіршено стан відповідача, як матері, яка виховує та утримує двох неповнолітніх дітей. У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач ОСОБА_2 просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду відповідає. Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з відповідачем. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2019 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 4500,00 грн. щомісячно, які підлягають індексації, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06.07.2018 і до досягнення дітьми повноліття(а.с.6-7). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів на дітей суттєво змінилося його матеріальне становище. Відповідно до частин першої та другої статті 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно до частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Отже у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей. Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13. Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, суд має з`ясувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і чи впливає ця зміна на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Так судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 27.02.2019 припинив підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 8-10). Відповідно до довідки ПП «Спеціалізоване будівельно - монтажне управління №8» від 19.08.2019 № 00000000012 ОСОБА_2 працює на даному підприємстві з 17.04.2019 на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій. Дохід за період з 17.04.2019 по 31.07.2019 склав 22 375,31 грн. (а.с. 11). Суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, прийшов вірного висновку про зменшення розміру аліментів. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що за час, що минув з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів на доньок, у позивача погіршився матеріальний стан і на переконання суду є підставою для зменшення розміру аліментів. Виходячи з того, що згідно статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, колегія суддів вважає, що часткове задоволення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів з 4500,00 грн. на 3000,00 грн. буде відповідати зазначеним принципам справедливості та відповідати інтересам дітей. Позивач надав суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження заявлених ним вимог, які в своїй сукупності є достатніми для прийняття обґрунтованого та вмотивованого рішення, яке і було ухвалене судом першої інстанції. Прийнявши до уваги зазначені вище обставини, а також вимоги законодавства, суд виходячи з положень ст. ст. 182, 192 СК України дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та зменшення розміру стягнення аліментів, з цим висновком погоджується і апеляційний суд враховуючи фактичні обставини справи. Суд правильно звернув увагу, що обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття, покладено на обох батьків. Також апеляційний суд враховує, що батьки мають рівні обов`язки з утримання дітей. Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою. За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального закону. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій, з огляду на розмір аліментів за 6 місяців (п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України), становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України). На підставі викладеного, керуючись ст.367, 374, 375, 381-384, ст. 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2019року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 14 квітня 2020 року. Головуючий М.М. Якименко Судді О.В. Ковальчук Т.Б. Сало