Постанова 4857 № 308/7313/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 308/7313/19 пров. № А/857/1895/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену суддею Івановою А.П. у м.Ужгороді Закарпатської області, у справі №308/7313/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил, - ВСТАНОВИВ: 26 червня 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Закарпатської митниці ДФС, у якому просила скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0763/30500/19 та закрити провадження у справі. При цьому позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року позовну заяву залишено без розгляду. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, позивач оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неналежне повідомлення про дату розгляду справи. Крім того, вказує, що її неявка у судове засідання не перешкоджала розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справеливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєкта владних повноважень. Згідно з ч.1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції. Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 червня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 22 липня 2019 року о 11 год. 30 хв. Згідно довідок, складених серетарем судового засідання, 22 липня 2019 року о 11:30, 13 серпня 2019 року о 13:45 та 21 жовтня 2019 року о 13:30 судові засідання не відбулись у зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі. Однак, матеріали справи не містять доказів про повідомлення належним чином позивача про дату, час і місце розгляду справи. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази про направлення позивачу ухвали про відкриття провадження у справі та повісток про виклик до суду з повідомленнями про вручення поштового відправлення та про вручення позивачу вказаних поштових відправлень. Водночас, зі змісту повісток про виклик до суду на 13 серпня 2019 року, 21 жовтня 2019 року, 12 грудня 2019 року слідує, що такі містять адресу реєстрації позивача, яка є відмінною від зазначеної нею адреси для скерування кореспонденції у справі. У судове засідання 12 грудня 2019 позивач не з`явилася, про причини неприбуття не повідомила, клопотання про розгляд справи без участі не заявила. Суд першої інстанції відповідно до п.4 ч.1 ст. 240 КАС України ухвалою від 12 грудня 2019 року залишив позовну заяву без розгляду, вказавши на повторну неявку позивача у судове засідання. Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. При вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави суд з`ясовує: 1) чи належним чином позивача було повідомлено про судовий розгляд перший і другий раз; 2) чи обидва рази були відсутні поважні причини неприбуття позивача або інформація про такі причини; 3) чи відсутня заява позивача про розгляд справи за його відсутності. Позовну заяву може бути залишено без розгляду лише за наявності сукупності зазначених обставин. Таким чином, підставою для ухвалення процесуального рішення про залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, у судове засідання без поважних причин за умови належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, за відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності та неможливості розгляду справи за неявки. Вказане кореспондується з положеннями ст.205 Кодексу адміністративного судочинства україни. Зокрема, частиною п`ятою цієї статті визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених в постанові від 18.12.2019 у справі № 9901/949/18, законодавче формулювання "… якщо неявка перешкоджає розгляду справи" означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності віднесена законодавцем до категорії термінових адміністративних справ щодо яких запроваджені особливості позовного провадження, зокрема, щодо повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду, поданням заяв по суті справи, обчисленням процесуальних строків, проголошенням та врученням судових рішень. Так, статтею 268 КАС України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Згідно з частиною 1 статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Аналіз положень статей 268 та 286 КАС України, враховуючи обмеженість строку розгляду судами першої інстанції справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, обумовлює висновок про відсутність застережень щодо неможливості розгляду справи судом за відсутності сторін, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому, учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи також і з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції не вказав про необхідність заслухати особисті пояснення позивача чи його представника, а також, що неявка позивача перешкоджає розгляду справи. Наведені обставини в своїй сукупності під час прийняття процесуального рішення залишилися поза увагою суду першої інстанції. При цьому, явка позивача та/чи представника позивача в судове засідання судом першої інстанції обов`язковою не визнавалась. За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду під час розгляду з підстав повторної неявки у судове засідання позивача є необґрунтованим. Відповідно до частини 2 ст. 6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Згідно ізстаттею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)». Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Постановивши ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.5 КАС України. Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 242, 268, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №308/7313/19 - скасувати. Направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний У зв`язку з перебуванням суддів, що входять до визначеного для розгляду даної справи складу колегії суддів, у відпустці з 31.03.2020 по 13.04.2020 постанова складена у повному обсязі 14.04.2020.