Постанова 4857 № 308/7761/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 308/7761/18 пров. № А/857/3045/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Макарик В.Я., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 серпня 2019 року, ухвалене суддею Придачук О.А. у м.Ужгороді Закарпатської області, у справі №308/7761/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Закарпатської митниці ДФС Уретія Сергія про визнання дій протиправними, скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі, - ВСТАНОВИВ: 10 липня 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача - начальника протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Закарпатської митниці ДФС Уретія Сергія, у якому просив визнати протиправними дії, скасувати постанову в справі про порушення митних правил №2289/30500/18 від 20.06.2018 та закрити провадження у справі. В обґрунтування позовних вимог зазначає про відсутність в його діях складу порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України. Оскаржувана постанова, на думку позивача, винесена відповідачем без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, без доведення складу даного правопорушення. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 серпня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що громадянин ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки товару, що перебуває під митним контролем до органу доходів та зборів призначення більше як на десять діб. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджуєтся наявність в діях позивача правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обгрунтування протиправності оскаржуваної постанови митного органу позивач зазначає, що наведені у ній обставини не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки він не ввозив зазначений вище автомобіль, перебував в транспотному засобі в якості пасажира. Крім того покликається на відсутність у нього документа, що дає право керування транспортними засобами. Неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає судовому розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 20 червня 2018 року т.в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушенням Уретій С.В. виніс постанову у справі про порушення митних правил №2289/30500/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 8500 грн. ОСОБА_1 , вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення в розмірі 8500 грн протиправною, звернувся до суду з вимогою про її скасування. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Частиною 1 ст. 318 МК України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Згідно з частиною 1 статті 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на іншу територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом. В розумінні ч. 1 статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з частиною 6 статті 379 МК України строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 1 статті 95 Митного кодексу України встановлені строки транзитних перевезень, зокрема для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Відповідно до частини 3 статті 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше, ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів. Відповідно до ст.527 МК України, у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: про проведення додаткової перевірки; про накладення адміністративного стягнення; про закриття провадження у справі. Так, відповідно до ч.6 ст.530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 3 цієї статті за наслідками розгляду даної категорії справ суд має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Водночас, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил згідно з статтею 531 МК України є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). Так, із змісту оскаржуваної постанови та протоколу про порушення митних правил №2289/30500/18 слідує, що 14.05.2018 о 10 год. 42 хв. в зону митного контролю ділянки «виїзд з України» митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС заїхав автомобіль марки «FORD», моделі «Mondeo», реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , під керуванням громадянина України ОСОБА_3 , що прямував з України в Словаччину. Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_3 обрав порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор», для митного контролю надав контрольний талон для переміщення по смузі «зелений коридор», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, документ, що посвідчує особу, паспорт громадянина України для виїзду за кордон та паспорти для виїзду за кордон пасажирів, які слідували у вищевказаному транспортному засобі. В ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України встановлено, що 09.02.2018 о 21 год. 31 хв. через митний пост «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_1 , який слідував в якості пасажира в автомобілі марки «FORD», моделі «Mondeo», реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , було ввезено легковий автомобіль марки «Skoda», моделі «Superb», реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 . На підставі наявної в базах даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України інформації та в ході опитування гр. України ОСОБА_1 митним органом було з`ясовано, що даний транспортний засіб слідував з метою транзиту на митну територію України. Станом на 14.05.2018 транспортний засіб до органу доходів і зборів не доставлено, а термін перебування вищевказаного транспортного засобу на митній території України, ввезеного гр. України ОСОБА_1 з метою транзиту, перевищено більше, ніж на десять діб. В обгрунтування неправомірності прийнятого відповідачем рішення позивач зазначає, що наведені в оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки він не ввозив зазначений вище автомобіль, оскільки перетинав кордон 09.02.2018 як пасажир даного транспортного засобу, права керування транспорними засобами у нього немає. Натомість, у своєму письмовому поясненні, наданому митному органу, гр.України ОСОБА_1 підтвердив факт ввезення зазначеного транспортного засобу на митну територію України, вказавши, що місце перебування транспортного засобу йому не відомо, ввезення транспортного засобу на прохання здійснено на нього (а.с.23-24). Так, відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4, 7, 9 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби № 1118 від 17.11.2005, транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред`явлений митному органу як власником, так і уповноваженою особою. Уповноважена особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії, пов`язані з пред`явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами. ТЗ, що переміщуються через митний кордон України громадянами, перебувають під митним контролем: при ввезенні з метою транзиту з моменту перетину митного кордону України до вивезення за межі митної території України; при вивезенні для вільного обігу або тимчасово з моменту пред`явлення митному органу до завершення митного оформлення та вивезення за межі митної території України. Власник ТЗ або уповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає (серед іншого) оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо. ТЗ, на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження), не підлягає пропуску через митний кордон України. Тобто, при оформленні зобов`язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом транспортного засобу, а факт зазначення такої особи у поданих до митного оформлення документах власником або уповноваженою особою В контексті встановлених обставин справи колегія суддів прийшла до висновку, що пропуск 09.02.2018 ввезеного на ім`я позивача на митну територію України автомобіля було здійснено у порядку, передбаченому нормами частини 1 статті 381 МК України, тобто у митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами статті 95 МК України. Таким чином, громадянин ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 Митного Кодексу України строк доставки товару, що перебуває під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення більше ніж на десять діб, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України. Натомість, пояснення позивача, спрямовані на уникнення несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням відповідальності за порушення митних правил, не є беззаперечним доказом протиправності оскаржуваної позивачем постанови митного оргагу. Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідачем оцінено наявні докази, повно і об`єктивно досліджено всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це передбачено, передбаченого ч.2 ст.295 Митного кодексу України. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України, а доводами позивача, наведеними в позовній заяві та апеляційній скарзі, не спростовуються висновки посадової особи митного органу. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч.3 ст.370 Митного кодексу України. Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об`єктивності відповідача щодо позивача не вказано. На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова т.в.о. заступника начальника Закапатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням Уретій С.В. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та митним законодавством України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), як цього вимагає диспозиція ч.2 ст.2 КАС України, оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил №2289/30500/18 від 20.06.2018 є правомірною, а позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 242, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 серпня 2019 року у справі №308/7761/18 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга В. Я. Макарик