Постанова 4854 № 1540/4825/18

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 1540/4825/18 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Танасогло Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (м. Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 22.07.2019р.) про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ПФ України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, додаткової премії/винагороди, що визначені у графі 10 довідки №179/1/9439 від 06.08.2018р., грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести (виходячи з 80% грошового забезпечення) обчислення та перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при призначенні пенсії видів грошового забезпечення, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, додаткової премії/винагороди, що визначені у графі 10 довідки №179/1/9439 від 06.08.2018р., грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 01.03.2014р. і по день фактичного проведення перерахунку. В іншій частині позову - відмовлено. Вказане рішення суду 1-ї інстанції набрало законної сили 20.02.2019 року. 27.03.2019 року Одеським окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчий лист. 18.07.2019 року до суду 1-ї інстанції від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення окружного суду, в якій останній, посилаючись на вимог ст.382 КАС України, просив зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області подати до суду 1-ї інстанції відповідний звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018р. у справі №1540/4825/18. В обґрунтування зазначеної заяви заявник зазначив, що на виконання судового рішення 04.04.2019 року йому був здійснений перерахунок пенсії. Сума доплати склала 81 174,30 грн. Однак, позивач вважає, що рішення суду насправді не було виконано у повному обсязі. Так, нарахувавши щомісячну доплату, відповідно до рішення суду, починаючи з дня призначення пенсії, тобто з 01.03.2014р. у сумі 1531,59 грн., з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., з 01.01.2019р. відповідач застосував розстрочку, передбачену Постановою КМУ №103 від 21.02.2018р. з відтермінуванням виплат: у 2018 році - 50%, у 2019 році - 75% суми підвищення пенсії. Також, позивач зазначає, що підвищення пенсії відповідно до даної постанови ніякого відношення до перерахунку пенсії за рішенням суду не мають. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у заяву ОСОБА_1 в порядку ст.382 КАС України - залишено без задоволення. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 14.08.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, просив скасувати цю ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року та направити справу до суду 1-ї інстанції для продовження її розгляду. 22.08.2019 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019р. відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно із п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи встановлений на всій території України «особливий» режим «карантину», приписи ч.6 ст.262, ст.263, п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, характер спірних правовідносин та приймаючи до уваги те, що в даному випадку розглядається апеляційна скарга на процесуальну ухвалу суду 1-ї інстанції, а також з метою запобігання поширенню як на території України, так і приміщеннях 5 ААС, респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої «коронавірусом SARS-CoV-2» та убезпечення як сторін по справі, так і працівників суду від вищевказаної особливо небезпечної інфекційної хвороби, колегія суддів розглянула дану справу в письмовому провадженні без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Так, постановляючи ухвалу про залишення без задоволення заяви позивача від 18.07.2019 року, суд 1-ї інстанції, посилаючись на приписи ст.382 КАС України, виходив з передчасності, а також відсутності необхідності та достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року. Колегія суддів, уважно дослідивши матеріали справи, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне. Так, як визначено статтею 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Як вбачається зі змісту вимог ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Дійсно, відповідно до приписів ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Разом з тим, з аналізу вищезазначеної норми процесуального закону слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення фактично є правом суду, а не обов`язком і, в свою чергу, має застосовуватися у виключних випадках, зокрема, коли судове рішення тривалий час умисно (т.б. без поважних причин) взагалі ніяким чином не виконується. При цьому, одночасно судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає за необхідне врахувати й правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі №800/592/17, відповідно до якої, встановлення судового контролю може здійснюватися й після завершення розгляду справи. Як слідує зі змісту положень ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Так, як встановлено з матеріалів справи, 27.03.2019 року по даній справі позивачу було видано виконавчий лист про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області провести (виходячи з 80% грошового забезпечення) обчислення та перерахунок призначеної останньому пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при призначенні пенсії видів грошового забезпечення, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, додаткової премії/винагороди, що визначені у графі 10 довідки №179/1/9439 від 06.08.2018р., грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 01.03.2014 року і по день фактичного проведення перерахунку. При цьому, слід звернути увагу на той факт, що вказаний виконавчий лист може бути пред`явлено до виконання - до 21.02.2022 року. Крім того, суд зазначає, що держава забезпечує виконання судових рішень, що виявляється у існуванні окремого державного інституту, який передбачає виконання рішень суду, що набрали законної сили у примусовому порядку у випадку невиконання боржниками таких рішень у добровільному порядку. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що оскільки позивач отримав виконавчий лист, то відповідно, рішення суду у даній справі може бути виконане у примусовому порядку на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження». До того ж, як вже зазначалося вище, суд ще раз звертає увагу на те, що встановлення судового контролю та строку для подання звіту про виконання судового рішення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Позивач же, в свою чергу, в своїй заяві не навів жодного обґрунтування щодо гострої необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Окрім цього, судова колегія також вважає за необхідне зазначити ще й про те, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року не містить чітких вказівок ГУ ПФУ в Одеській області щодо порядку та строків виплати суми різниці в пенсії, а тому враховуючи, що відповідач проводить виплату такої різниці із застосуванням положень Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року, що позивач фактично вважає протиправним, то відповідно, можна зробити висновок, що між сторонами фактично виникає новий спір. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність належних і достатніх підстав для задоволення заяви позивача про зобов`язання пенсійного органу подати звіт про виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм процесуального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах вимог заяви та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308, 309, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 13.04.2020р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова Т.М. Танасогло