Постанова 4854 № 420/5360/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5360/24 Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р., повний текст судового рішення складено 22.04.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання вимог виконавчого листа, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач), в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №73750698 від 02.02.2024 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.. В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що оскаржувана постанова відповідача є незаконною та протиправною, оскільки пенсійним органом рішення суду у справі №420/22356/23 виконано згідно вимог чинного законодавства України та в межах наявних фінансових можливостей. Виплата нарахованої пенсії буде здійснена після виділення головному управлінню коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до даних з Державного реєстру судових рішень суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/22356/23 від 23.10.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.12.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. Рішення набрало законної сили 23.11.2023 року. 29.11.2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/22356/23 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.12.2019 року обчислення та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум. Матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що 05.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про відкриття виконавчого провадження. 08.01.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №420/22356/23 виданого 29.11.2023 року. Строк на виконання рішення суду встановлено 10 робочих днів. Також, 08.01.2024 року головним державним виконавцем було прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 269,00 грн., та постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 28400,00 грн. зі строком пред`явлення до виконання три місяці. Вказані постанови були направлені на адресу позивача та отримані, що сторонами не заперечується. Судом встановлено, що 18.01.2024 року Головне управління направило на адресу Відділу лист №1500-0505-5/9486, яким повідомлено, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року по справі №420/22356/23, яке набрало законної сили 23.11.2023 року ОСОБА_1 16.01.2024 року проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року без обмеження її максимальним розміром. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2024 року становить 22586,22 грн.. Сума доплати за період з 01.12.2019 року по 31.01.2024 року з урахуванням фактично виплачених сум склала 182771,00 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації, і буде виплачена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. З огляду на зазначене, представник Головного управління просив відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчити виконавче провадження по виконавчому листу №420/9481/23. До цього листа Головне управління додало розрахунок на доплату пенсії на виконання рішення суду по справі №420/22356/23, перерахунок пенсії на підставі рішення суду з 01.12.2019 року, перерахунок пенсії на підставі рішення суду з 01.03.2022 року, перерахунок пенсії на підставі рішення суду з 01.03.2023 року та перерахунок пенсії на підставі рішення суду з 01.02.2024 року. Також суд встановив, що представник стягувача звернувся до Відділу із заявою від 29.01.2024 року з проханням вжити заходи примусу щодо боржника у зв`язку з не виконанням вимог виконавчого листа. Свою заяву представник стягувача обґрунтував тим, що відповідно до рішення суду по справі №420/22356/23 Головне управління ПФУ в Одеській області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром. Разом з цим стягувачу нараховано пенсію в розмірі 29299,11 грн., проте до виплати з урахуванням максимального розміру 22586,22 грн.. Суд встановив, що за результатами опрацювання наданих документів, 02.02.2024 року головним державним виконавцем Відділу було винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення в розмірі 5100,00 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів. Не погодившись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що органом пенсійного фонду не було надано жодних доказів відсутності можливості виконати рішення у справі №420/22356/23. Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного. Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 ч.3 ст.18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом частин першої - третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до ч.2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №360/3573/20. Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин. В свою чергу, Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 року у справі №420/70/19, від 23.04.2020 року у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 року у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 року у справі №360/4705/20 зазначив, невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Колегія суддів зазначає, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн., є не виконання боржником, Головним управлінням ПФУ в Одеській області, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року у справі №420/22356/23 в частині не здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром на дату виконання рішення суду. Також матеріалами справи підтверджено, що 16.01.2024 року на виконання вищевказаного рішення суду Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.03.2022 року, підсумок пенсії (з надбавками) визначений в розмірі 25759,36 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати 22586,22 грн., з 01.03.2023 року здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення суду та підсумок пенсії (з надбавками) визначений у розмірі 27299,11 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати 22586,22 грн., а з 01.02.2024 року здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення суду підсумок пенсії (з надбавками) 29299,11 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати 22586,22 грн.. Разом з тим, на дату виконання рішення суду Головним управлінням допущено обмеження пенсії максимальним розміром, що свідчить про невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/22356/23 від 23.10.2023 року у спосіб визначений судом, про що вірно зазначено судом першої інстанції. В той же час, апелянт зазначає, що бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 року №631. Додатково позивач повідомляє, що Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік не затверджено. Тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 1 квартал 2024 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду. Станом на 18.01.2024 року за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 20.09.2020 року включно. Проте, судова колегія зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач здійснював всі залежні від нього дії направлені на отримання відповідного фінансування для виплати заборгованості по рішенню суду, оскільки не звертався до ПФУ за додатковим фінансуванням. При цьому, колегія суддів наголошує на обов`язку боржника не тільки вчиняти активні дії направлені на виконання судового рішення, а й надавати державному виконавцю докази, які достеменно підтверджують поважність причин невиконання рішення суду. Проте, таких доказів пенсійний орган державному виконавцю не надав. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що на момент прийняття виконавцем спірної постанови позивачем не було виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року у справі №420/22356/23 в повному обсязі, відомостей про вжиття всіх залежних від боржника дій не надано, тому посадова особа відповідача не допустила порушень Закону №1404, у зв`язку з чим підстави для скасування постанови ВП №73750698 від 02.02.2024 року відсутні. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька