Постанова 4852 № 160/7058/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/7058/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року (суддя у 1 інстанції Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1307/18; - зобов`язати Державну казначейську службу України виконати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1307/18. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про прийняття на виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про відшкодування моральної шкоди, проте відповідачем надано відповідь про недостатність коштів для погашення заборгованості за ухвалою суду у справі №203/1307/18, чим порушено права скаржника на отримання таких коштів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська у справі № 203/1307/18. Зобов`язано Державну казначейську службу України виконати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1307/18. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків та обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення судом першої інстанції норм матеріального права;, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що правовідносини, які випливають з ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/1307/18 не підпадають під дію Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», зокрема, в частині тримісячного строку на перерахування коштів, а тому посилання позивача на порушення строку перерахунку коштів є незаконним та необґрунтованим. Законом України «Про Державний бюджет України» на 2019 рік за бюджетною програмою КПКВК 3504030 передбачено 50000,00 тис. грн., проте станом на час надходження виконавчого листа про стягнення шкоди на користь позивача на виконанні за КПКВК 3504030 перебували рішення на суму понад 68030,31 тис. грн., які надійшли раніше, а залишок коштів за КПКВК 3504030 складав 40,750 тис.грн. Таким чином, перерахування позивачу коштів у сумі 100000,00 грн. буде здійснено у порядку черговості надходження виконавчих документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Також відповідач постійно звертається до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності передбачення у Законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за КПКВК 3504030, що в свою чергу дало б змогу виконати відповідні судові рішення. За таких обставин, казначейство не мало право перераховувати кошти позивачу раніше, ніж будуть виконані рішення на користь стягувачів, які подали документи раніше позивача, адже в такому разі буде допущено порушення черговості і як наслідок порушення прав інших стягувачів. При цьому, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що на сьогодні відсутній предмет спору в цій справі, оскільки платіжним дорученням від 17.10.2019 року №3967 було сплачено суму у розмірі 100000,00грн. на користь позивача, чим виконано ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2018 року у справі № 203/1307/18. В судове засідання апеляційної інстанції сторони на прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неприбуття суду не повідомлені. Відповідно до частини 2 статті 378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2018 року у справі №203/1307/18 заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області, Державна казначейська служба України задоволено частково, а саме: визначено розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду» та Положенням по застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.03.1996 року № 6/5/3/41 в розмірі 100 000 грн. В інший частині задоволення заяви відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.03.2019 року ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2018 року залишено без змін. Так, позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами щодо виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2018 року у справі № 203/1307/18, проте, відповідями від 18.04.2019 року № 12-11-11/3793, від 21.05.2019 року №5-11-11/8845, від 05.06.2019 року №5-11-11/9783 позивачу повідомлено про недостатність коштів для погашення заборгованості за ухвалою суду у справі № 203/1307/18. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов`язковість рішень суду. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV, та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Вказаним Законом, крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація. Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Зазначена норма кореспондується із положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Так, вказаною статтею закріплено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком №845. Пунктом 2 Порядку № 845 визначено, що виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження». Згідно з п.3 Порядку № 845 виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Відповідно до п.28 Порядку №845 орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів. Суд першої інстанції правильно зазначив, що обов`язок щодо виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1307/18 від 19.07.2018 року, яка набрала законної сили 05.03.2019 року, та відповідного виконавчого листа, покладено на Державну казначейську службу України, як на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Згідно з п. 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Відповідно до п. 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей. Згідно з п. 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей. У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Відповідно до п. 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Відповідно до пп. 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки Державною казначейською службою України ухвала Кіровського районного суду м.Дніпропетровська у справі № 203/1307/18 не була виконано у порядку та строки, визначені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», бездіяльність відповідача є протиправною, а позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню. У рішенні ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року по справі «Комнацький проти України», остаточним стало 15 січня 2010 року (Заява № 40753/07) визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією У рішенні ЄСПЛ від 17 січня 2006 року по справі «Гордєєви і Гурбик проти України» (Заяви № 27370/03 і № 30049/04) зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції. Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі, рішення ЄСПЛ від 8 листопада 2005 року по справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. З огляду на вказане, доводи відповідача про недостатнє асигнування за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній особі чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» не узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини, а тому ці обставини не могли бути підставою для не виплати позивачу належних йому сум. Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що останній постійно звертався до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності передбачення у Законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за КПКВК 3504030, що в свою чергу дало б змогу виконати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2018 року, колегія суддів зазначає наступне. Так, в матеріалах справи наявні запити відповідача до Міністерства фінансів України про збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504030, проте сума коштів, яку відповідач просив збільшити по вказаному рахунку була менше ніж сума, яку останній повинен був виплатити позивачу, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про не вчинення казначейством всіх належних та достатніх дій за для своєчасної виплати позивачу, належної йому суми коштів. Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що на сьогодні відсутній предмет спору в цій справі, оскільки платіжним дорученням від 17.10.2019 року №3967 було сплачено суму у розмірі 100000,00 грн. на користь позивача, чим виконано ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2018 року у справі №203/1307/18, суд зазначає, що, хоча такими діями відповідача і було відновлено порушені оскаржуваною бездіяльністю права позивача, проте, таке відновлення не є повним і не дає можливості стверджувати про те, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача можливе без визнання оскаржуваної бездіяльності відповідача протиправною після здійснених ним дій задля виправлення допущених ним порушень, оскільки встановлені судом в даному випадку обставини свідчать про те, що відповідач дійсно припустився протиправної бездіяльності, так як тривалість виконання ним судового рішення була надмірною та необґрунтованою і не відповідала положенням статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якими, зокрема, передбачено, що у разі якщо центральний орган влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров