Постанова 4854 № 420/12463/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12463/22 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, прийняте у складі суду судді Левчук О.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, заступника директора департаменту начальника відділу договірної та аналітичної роботи юридичного департаменту Державної казначейської служби України Колеснікової Світлани Борисівни про визнання незаконними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, заступника директора департаменту начальника відділу договірної та аналітичної роботи юридичного департаменту Державної казначейської служби України Колеснікової Світлани Борисівни, в якому позивач просив суд: - визнати незаконними дії і лист від 01.06.2022 р. № 5-11-11/6503 заступника директора департаменту начальника відділу договірної та аналітичної роботи юридичного департаменту Державної казначейської служби України ОСОБА_2 , на підставі якого закінчено виконавче провадження з примусового виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 р. за виконавчим листом по справі № 420/13958/2; - визнати неправомірною бездіяльність у не здійсненні Державною казначейською службою України нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням Комінтернівського райсуду Одеської області від 7.11.2019 р. за виконавчим листом № 504/4665/18; зобов`язати Державну казначейську службу України усунути порушення та нарахувати компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням Комінтернівського райсуду Одеської області від 7.11.2019 р. за виконавчим листом № 504/4665/18 у відповідності до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Державної казначейської служби України у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу, викладену у листі від 01.06.2022 року № 5-11-11/6503. Зобов`язано Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку перерахування коштів згідно рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.11.2019 року по справі № 504/4665/18, в порядку, передбаченому статтею 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняте нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що законодавством передбачено окремі механізми виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету та безпосередньо з державних органів. Апелянт вказує, що Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» поширюється виключно на обмежене коло рішень суду про стягнення коштів, а саме: на рішення, стягнення за якими відбувається з визначеного кола суб`єктів (державного органу, державного підприємства, юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, а отже не поширюється на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.11.2019 по справі № 504/4665/18. На думку апелянта, норми Порядку № 845, відповідно до яких виконувався виконавчий лист по справі № 504/4665/18, не передбачають строку для виконання рішень суду про відшкодування шкоди з Держави (Державного бюджету України). Крім того, за доводами апелянта, виплата компенсації за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 3504040) відповідно до статті 5 Закону про гарантії держави не поширюються на виконання цього рішення суду. Позивачем надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 листопада 2019 року по справі № 504/4665/18, яке набрало законної сили, стягнуто з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. 30 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України із заявою про здійснення нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду від 7.11.2019 року (а.с. 52, 115). 07 липня 2021 року Державною казначейською службою України листом № 5-11-11/13772 надано відповідь та повідомлено ОСОБА_1 , що дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльність органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, нарахування компенсації 3-х % річних та компенсації за порушення строку перерахування коштів за програмою КПКВК 3504030 законодавством не передбачено (а.с. 58, 115 з.б.). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року по справі № 420/13958/21, визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.06.2021 року щодо нарахування компенсації по справі № 504/4665/18 по суті порушених питань; зобов`язано Державну казначейську службу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2021 року щодо нарахування компенсації по справі № 504/4665/18 по суті порушених питань відповідно до норм чинного законодавства. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року по справі № 420/13958/21, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишено без задоволення; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 420/13958/21 залишено без змін. 22 березня 2022 року по справі № 420/13958/21 видано виконавчий лист. 05 травня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською О.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 68950691 з виконання виконавчого листа № 420/13958/21, виданого 22.03.2022 року (а.с. 5, 22, 60, 116). 01 червня 2022 року Державною казначейською службою України за підписом заступника департаменту начальника відділу договірної та аналітичної роботи Юридичного департаменту на виконання рішення суду від 24.09.2021 по справі № 420/13958/21 на ім`я ОСОБА_1 направлено лист № 5-11-11/6503 (а.с. 5а 7, 61-63, 117-118). 14 червня 2022 року Державною казначейською службою України за підписом заступника департаменту начальника відділу договірної та аналітичної роботи Юридичного департаменту до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено лист № 5-06-06/7773, яким повідомлено, що на виконання рішення суду від 24.09.2021 по справі № 420/13958/21 розглянуто заяви від 30.06.2021 року та надано відповідну відповідь ОСОБА_1 листом від 01.06.2022 року № 5-11-11/6503 (а.с. 64, 118 з.б.). 05 липня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 68950691 з виконання виконавчого листа № 420/13958/21, виданого 22.03.2022 року (а.с. 8, 119). Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року по справі № 420/13958/21, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії. В ухвалі суду від 08 серпня 2022 року по справі № 420/13958/21, яка набрала законної сили, судом зазначено, що на виконання рішення суду Державною казначейською службою України розглянуто заяву ОСОБА_1 від 30.06.2021 року та надано відповідь № 5-11-11/6503 від 01.06.2022 року. Позивач не погоджується зі змістом наданої відповіді від 01.06.2022 року, але зміст відповіді від 01.06.2022 року не можуть бути предметом перевірки у порядку ст. 383 КАС України у межах справи №420/13958/21, оскільки не були предметом спору. Незгода позивача із відповіддю на його заяву не стосується предмету спору у справі №420/13958/21 та не може бути підставою для задоволення заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України у вказаній справі, оскільки прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення є підставою для звернення до суду із новим позовом про оскарження акту індивідуальної дії. За таких підстав, з метою захисту порушених прав, позивач звернувся з даним позовом до суду. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 листом від 01.06.2022 року № 5-11-11/6503 у нарахуванні і виплаті компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу, відповідач діяв всупереч приписів Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому з огляду на вищевикладене, суд вважає, що вказана відмова є протиправною. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ). Згідно ч. 2 ст. 6 Закону №1404-VІІІ рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання визначає Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI). Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону №4901-VI стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Частиною 4 ст. 3 Закону №4901-VI визначено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Частиною 2 ст. 5 Закону №4901-VI передбачено, що компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845 (далі-Порядок №845). Пунктом 3 Порядку №845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Абзацами 1 та 2 п. 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів. Таким чином, установлюючи державні гарантії щодо виконання рішень суду, законодавець передбачив можливість виплати компенсації стягувачу у разі затримки перерахунку коштів за рішенням суду про стягнення коштів. Водночас норми Закону №4901-VI не пов`язують виплату такої компенсації з доходами державного бюджету, зокрема, з його надходженнями. Тобто для виникнення права на її отримання достатньо лише факту порушення уповноваженим органом строків виконання судового рішення, за яким стягуються кошти з державного бюджету. Недостатність коштів у межах бюджетних видатків також не є підставою відмови у нарахуванні компенсації. Системний аналіз наведених норм дає підстави до висновку про те, що механізм виплати коштів за судовими рішеннями, що передбачають стягнення з державного бюджету, розроблено з метою вчасного та безумовного виконання державою своїх зобов`язань щодо виконання рішень суду. Однією із таких гарантій є запровадження додаткової відповідальності за несвоєчасне виконання судових рішень у вигляді виплати компенсації, передбаченої статтею 5 Закону №4901-VI. Це означає, що у разі порушення органом Казначейства строків виплат, що здійснюються за судовими рішеннями, що передбачають виплати за рахунок бюджетних асигнувань, стягувач має право на отримання компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виключенням є лише випадки, коли стягувачами за судовими рішеннями є організації, що фінансуються та утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Аналогічна правова позиція була викладена в поставові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року по справі №П/811/169/16. З матеріалів справи вбачається, та не заперечується учасниками справи, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 листопада 2019 року по справі № 504/4665/18, яке набрало законної сили, стягнуто з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. В рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року по справі № 420/13958/21, яке набрало законної сили, судом встановлено, що сторонами не заперечується, що виконавчий лист перебував у Державній казначейській службі України на виконанні з 25 березня 2020 року та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. виплачено 16 червня 2021 року. За тиках підстав, Державною казначейською службою України здійснено безспірне списання коштів на рахунок позивача для виконання судового рішення по справі № 504/4665/18, з пропуском строку встановленого Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Доводи апелянта, що Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.11.2019 по справі № 504/4665/18 ґрунтується на хибному тлумаченні норм матеріального права, оскільки зазначеним рішенням було чітко визначено порядок його виконання шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, рішення набрало законної сили. Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Водночас, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц. При цьому нормами Закону №4901-VI визначений вичерпний перелік стягувачів за судовими рішеннями, на яких не поширюються його норми, і позивач не відноситься до переліку осіб, перелічених у частині другій статті 2 Закону № 4901-VI. Доводи апелянта, що норми Порядку № 845, відповідно до яких виконувався виконавчий лист по справі № 504/4665/18, не передбачають строку для виконання рішень суду про відшкодування шкоди з Держави, спростовуються положеннями Порядку №845 за якими, - рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. Казначейство веде бухгалтерський облік та складає звітність про здійснення в установленому порядку безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку. Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 620/1788/21. Колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції , п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії , заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі Войтенко проти України від 29 червня 2004 року № 18966/02). Суд зазначає, що позивач, отримавши рішення місцевого суду про стягнення на його користь моральної шкоди та пред`явивши це рішення до органу казначейської служби, мав законні сподівання на його безперешкодне та швидке виконання. Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу. Так, у справі ОСОБА_3 проти України (заява № 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням. У пункті 1 статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 №475/97-ВР зазначено, що "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції", а ст.ст. 13 і 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права" та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає правомірними доводи позивача стосовно наявності у останнього права на отримання компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення, передбаченої Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 5 Закону №4901-VI була підтримана у постановах Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №820/3052/17, від 19.08.2020 у справі №826/7444/16, від 18.06.2019 у справі №806/2492/17, а також від 09.09.2019 у справі №809/713/17, на неврахування висновків яких покликається позивач у касаційній скарзі. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, заступника директора департаменту начальника відділу договірної та аналітичної роботи юридичного департаменту Державної казначейської служби України Колеснікової Світлани Борисівни про визнання незаконними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: Ю.В. Осіпов Суддя: В.О. Скрипченко