Постанова 4851 № 440/4630/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2020 р.Справа № 440/4630/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 20.01.20 року по справі № 440/4630/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), ВСТАНОВИВ 26.11.2019 ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), в якій просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.06.2019 №Ф-6136-50 У. В обґрунтування позову позивач зазначила, що перебуває у постійних трудових відносинах з АТ "Полтаваобленерго" на посадах, пов`язаних із юридичною практикою. Вважає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише за умови, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 по справі № 440/4630/19 задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні №60352540 на підставі вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-6136-50 У від 18.06.2019 про сплату боргу (недоїмки) на суму 5211,36 грн, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №440/4630/19. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 по справі № 440/4630/19 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 18 червня 2019 року №Ф-6136-50 У. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1152,60 (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні шістдесят копійок). Скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 по справі № 440/4630/19 скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що позивач в силу п.5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску. У відповідності до п.2 ч.1 ст.7 вказаного Закону з 01.01.2017 нарахування та сплата єдиного внеску в мінімальному розмірі є обов`язком такого платника, незважаючи на неотримання доходу у відповідному звітному періоді від провадження доходу від адвокатської діяльності. При цьому, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у т.ч. позивач, є платниками єдиного внеску незалежно від того, чи є такі особи одночасно найманими працівниками. Поснив, що позивачка перебуває на обліку у податкових органах як самозайнята особа (адвокат) з 20.02.2017, і станом на 19.04.2019 в обліковій картці платника обліковується заборгованість в сумі 20326,90 грн. Зазначив, що 18.06.2019 відповідачем була сформована вимога № 6136-50 на суму 20326,90 грн, яка була повернута поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Керуючись п.7 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загалньообов`язкове державне соціальне страхування", відповідачем 30.09.2019 було сформовано узгоджену вимогу № Ф-6136-50-У на суму 5211,36 грн. - лише на суму зростання боргу (недоїмки), яка і є предметом оскарження по даній справі. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19". Разом з тим, колегія суддів зауважує, що пунктом 6 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, рекомендовано центральним і місцевим органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям забезпечити організацію позмінної роботи працівників, а за технічної можливості - також роботи в режимі реального часу через Інтернет. Відповідно до відеозвернення Президента України від 16.03.2020 всі без винятку органи державної влади зобов`язані продовжувати роботу у звичайному режимі. Отже, постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та від 16.03.2020 № 215 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211" не припинено роботу органів державної влади - як судів, так і органів Державної податкової служби України, а лише переведено їх на особливий режим роботи, у зв`язку з чим відповідач як орган державної влади, зобов`язаний організувати свою роботу таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на нього повноважень, а відтак, посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, як на підставу для відкладення судового засідання, є неприйнятним. Колегія суддів зауважує, що явка відповідача в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася, ГУ ДПС у Полтавській області не позбавлено було права подати додатково письмові пояснення по суті справи або повідомити про наявність інших доказів правомірності своїх дій, які не були раніше подані до суду, якщо б вважало це за необхідне. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, беручи до уваги, що апеляційне провадження ініційоване саме відповідачем, який виклав свої доводи у своїй апеляційній скарзі, враховуючи можливість розгляду справи без надання усних пояснень представником ГУ ДПС у Полтавській області, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст.309 КАС України, колегія суддів зазначає, що причини, викладені в клопотанні, не є поважними для відкладення розгляду справи за клопотанням суб`єкта владних повноважень. Крім того, колегія суддів відмічає, що правовий статус електронного цифрового підпису визначає Закон України "Про електронний цифровий підпис" 22 травня 2003 року N 852-IV (зі змінами). Згідно зі ст.6 цього Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. За приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року N 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. Однак, надіслане до суду клопотання про відкладення розгляду справи не містить електронного цифрового підпису представника ГУ ДПС у Полтавській області. Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє клопотання представника відповідача та вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1998 року безперервно перебуває у трудових відносинах з АТ "Полтаваобленерго" на посадах, пов`язаних із юридичною практикою (а.с.31-33). У передбаченому законом порядку позивач отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №559 від 22.11.2007 (а.с.16). З 20.02.2017 позивач перебуває на податковому обліку як самозайнята особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (а.с.17). Сторонами по справі визнаються факт реєстрації позивача як самозайнятої особи, факт перебування позивача у трудових відносинах з АТ "Полтаваобленерго", а також правильність та повнота нарахування і сплати єдиного соціального внеску роботодавцем позивача. 18.06.2019 Головним управлінням ДПС у Полтавській області було винесено вимогу зі сплати єдиного внеску №Ф-6136-50-У на суму 5211,36 грн., яку було направлено позивачці та до Відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції (а.с.15, 62). Вважаючи, що спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом про її оскарження. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваної вимоги, оскільки позивач як самозайнята особа (адвокат) доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, а єдиний внесок за нього сплачено роботодавцем, у зв`язку з чим визначена в оскаржуваній вимозі сума єдиного внеску в розмірі 5211,36 грн. фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. За визначенням пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі по тексту - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 11.10.2017) єдиний внесок нараховується: - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії облікової картки платника податків-самозайнятої особи ОСОБА_1 , сума недоїмки в розмірі 5211,36 грн, відображена в оскаржуваній вимозі № Ф-6136-50-У від 18.06.2019, була нарахована відповідачем за період 4 кварталу 2018 року - 1 кварталу 2019 року. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з січня 1998 року безперервно перебуває у трудових відносинах АТ "Полтаваобленерго" на посадах, пов`язаних із юридичною практикою (на посаді юрисконсульта, провідного юрисконсульта, старшого юрисконсульта, заступника начальника юридичного відділу, з 01.01.2015 призначена на посаду начальника відділу правового забезпечення), тобто, здійснює діяльність у сфері права в межах трудових відносин з АТ "Полтаваобленерго". Наявною в матеріалах справи копією виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 підтверджено той факт, що єдиний внесок за застраховану особу ОСОБА_1 протягом 2017 - 2019 року сплачено страхувальником - роботодавцем позивача АТ "Полтаваобленерго" (код №00131819) (а.с.20-22). Виходячи зі змісту довідки АТ «Протаваобленерго» від 14.11.2019 № 186 та податкової декларації ОСОБА_1 про майновий стан і доходи за 2018 рік, які містять однакові показники отриманого доходу та сплачених податків, позивачем протягом 2018 року отримано дохід виключно від роботодавця в сумі 422870,88 грн, з якого останнім сплачено єдиний внесок в розмірі 76116,75 грн. (а.с.22, 29-30). Враховуючи викладене, як вірно зазначено судом першої інстанції, єдиний внесок за застраховану особу (позивача) сплачується страхувальником - його роботодавцем АТ "Полтаваобленерго", в розмірі, не меншому за мінімальний. При цьому, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів того, що позивач здійснює незалежну професійну діяльність поза межами трудових відносин, як самозайнята особа та отримує дохід від такої діяльності. Сама по собі наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (4 квартал 2018 року - 1 квартал 2019 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, колегія суддів вважає, що визначена в оскаржуваній вимозі ГУ ДПС у Полтавській області від 18.06.2019 №Ф-6136-50У сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 5211,36 грн фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача. Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.11.2019 по справі № №160/3114/19, від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19, від 27.02.2020 по справі № 0440/5632/18, від 05.03.2020 по справі № 824/509/19-а, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що вимога ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.06.2019 №Ф-6136-50У винесена відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом № 2464-VI, без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття, а відтак, є протиправною та підлягає скасуванню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329, п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року по справі № 440/4630/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, передбачених ч.5 ст.328 КАС України. Відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, cтрок, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 14.04.2020 року