Ухвала КЦС ВС № 466/3500/18

УХВАЛА 13 квітня 2020 року м. Київ справа № 466/3500/18 провадження № 61-5823ск20 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім» про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення розгляду судових справ». 25 березня 2020 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року. Повний текст постанови апеляційного суду складено 25 лютого 2020 року. В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і справу направити на новий розгляд. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 31 березня 2020 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту третього частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У вказаній справі заявлено вимоги про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Таким чином, в частині вимог, щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 не звільняється від сплати судового збору, а тому їй необхідно сплатити судовий збір за вказану вимогу майнового характеру. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт перший пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі). Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року становить 1 762 грн. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Таким чином, за подання касаційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року необхідно сплатити 2 300 грн судового збору. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Вказана касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам закону, оскільки заявник не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду нову редакцію касаційної скарги, відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на яку (якій) подається касаційна скарга. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням їй можливості усунути вищевказані недоліки. На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 13 травня 2020 року але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя С. Ю. Бурлаков