Постанова 4851 № 480/4224/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2020 р.Справа № 480/4224/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, м. Суми, повний текст складено 06.02.20 року по справі № 480/4224/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в у Сумській області, в якій просив суд: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2012 по 13.06.2018 в сумі 14 436, 63 грн. станом на 01.11.2018; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2012 по 13.06.2018 в сумі 14 436, 63 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2012 по 31.05.2018. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2012 по 31.05.2018. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. 03.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з заявою про надання звіту про виконання судового рішення, в якій просив суд: зобов`язати начальника Головного управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області Зленко Т.В. надати звіт до суду про виконання судового рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 по справі № 480/4224/18; за наслідками розгляду звіту Головного управлінням Пенсійного фонду України в Сумській обл. про виконання судового рішення накласти на начальника даного управління штраф відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України. В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що з часу, коли рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року набрало законної сили, минуло більше року, але воно не було виконано, що свідчить про те, що керівництво Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в особі його начальника Зленко Т.В. умисно не виконує рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 по справі № 480/4224/18. Вважає, що начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Зленко Т.В. не виконує свого обов`язку щодо виконання судового рішення, а тому у суду є підстави для того, щоб зобов`язати його надати до суду звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі № 480/4224/18 - відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись з вищевказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №480/4224/18 від 06 лютого 2020 року повністю як незаконну та необґрунтовану. Просив ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати начальника Головного управлінням Пенсійного фонду України в Сумській обл. Зленко Т.В. надати звіт до суду про виконання судового рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018р. по справі №480/4224/18. За наслідками розгляду звіту Головного управлінням Пенсійного фонду України в Сумській обл. про виконання судового рішення накласти на начальника даного управління штраф відповідно до ч.2 ст.382 КАС України. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що ухвала про відмову у наданні звіту суду боржником про виконання судового рішення є незаконною, та такою, що ухвалена в результаті неправильного застосування норм матеріального права та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та повинна бути скасована та з ухваленням нового рішення. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував , зокрема те, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд увалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим для виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд. Вважає, що з часу, коли рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року набрало законної сили, минуло більше року, але воно не було виконано, що свідчить про те, що керівництво Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в особі його начальника Зленко Т.В. умисно не виконує рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 по справі № 480/4224/18. Отже, вважає, що начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Зленко Т.В. не виконує свого обов`язку щодо виконання судового рішення, а тому у суду є підстави для того, щоб зобов`язати його надати до суду звіт про виконання судового рішення. Зазначає, що державним виконавцем вжиті всі заходи примусового виконання судового рішення №480/4224/18, передбачених ст.63 Закону України "Про виконавче провадження". Посилається рішення Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 жовтня 2019 у справі №206/3911/17, в якому суд керувався нормами українського та європейського законодавства, а не законодавством про виконавче провадження. Зауважує на порушення судом першої інстанції ст. 129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних прав, ч.2,4,7 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Вказує на неврахування судом першої інстанції правової позиції Європейського суду з прав людини, зазначених в апеляційній скарзі, а також ч.2 ст.14, ст.370 КАС України. Зазначає, що посилання судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. 06.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням, в якому просив суд розгляд його апеляційної скарги здійснювати без його участі. Зазначив, що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі та просить суд її задовольнити. Сторони по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи рішення відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду по справі №480/4224/18, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем вживаються заходи щодо примусового виконання рішення суду у справі № 480/4224/18 в межах Закону України "Про виконавче провадження", а тому не вбачається підстав її задоволення . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Приписами ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) передбачено: судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Колегія суддів зауважує, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили. Питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені ст.382 КАС України. Так, відповідно до ч.1 вищевказаної статті КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, судовий контроль за виконанням судового рішення полягає у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. У своєму Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40). Відповідно до ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Окрім того, встановити судовий контроль згідно, зокрема ст.382 КАС України можливо як під час ухвалення судового рішення, так і вже після ухвалення рішення по справі, що підтверджується ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. по справі №800/592/17. Колегія суддів зауважує, що вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду. Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст.1 Закону України "Про виконавче провадження"). При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямованих на примусове виконання таких рішень. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 13.02.2019 р. по справі №643/11906/15-а про те, що примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Приписами ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частинами 1,2 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Як вбачається з матеріалів даної справи, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року по даній справі, яке набуло законної сили 14.01.2019 року, ОСОБА_1 17.01.2019 року звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з заявою про видачу виконавчого листа, який був отриманий останнім 24.01.2019 року, що підтверджується його розпискою на вказаній заяві. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 30.01.2019 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області було відкрито виконавче провадження № 58233317 з примусового виконання виконавчого листа №480/4224/18 виданого 18.01.2019 року Сумським окружним адміністративним судом. Листом від 13.02.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України, який було адресоване Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, зокрема повідомлено останнього, що у січні 2019 року на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року по справі №480/4224/18 ним було здійснено ОСОБА_1 розрахунок компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.04.2012 по 31.05.2018, водночас у зв`язку з набранням 28.08.2018 чинності постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, якою визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, нараховані кошти компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.04.2012 по 31.05.2018 будуть виплачені згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" у порядку встановленому Пенсійним фондом України, як передбачено п.3 цієї постанови. Враховуючи, що Головним управлінням виконано вказане до відкриття виконавчого провадження, керуючись ст.19, 39 Закону України "Про виконавче провадження просило закінчити виконавче провадження. Як зазначає позивач, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) від 11.01.2020 ВП № 58233317 на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Також, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) від 27.01.2020 ВП №58233317 на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 10200,00 грн. Окрім того, 22.01.2020 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звертався до Сумського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 по справі №480/4224/18 у задоволенні якої було відмовлено судом ухвалою від 03.02.2020 р. Колегія суддів зауважує, що в даному випадку державним виконавцем в межах виконавчого провадження №58233317 з примусового виконання виконавчого листа №480/4224/18 вживаються відповідні дії, які направлені на його примусове виконання та які визначені приписами Закону України "Про виконавче провадження". Окрім того, матеріали даної справи не містять доказів того, що на даний час державним виконавцем у вказаному вище виконавчому провадженні не вчиняються заходи щодо примусового виконання рішень, або здійснюються такі заходи упереджено. Також, відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, розміщеній на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors), актуальних станом на дату вирішення судом апеляційної інстанції цієї справи, вбачається, що по виконавчому провадженні №58233317 (боржник Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області; стягувач ОСОБА_1 ), яке було відкрито 30.01.2019 року, не прийнято рішення про зупинення чи закінчення вказаного провадження. При цьому, колегія суддів звертає увагу на той факт, що в порядку ст.383 КАС України бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невиконання рішення суду (рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року по справі №480/4224/18) протиправною в судовому порядку не визнавалася. Суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що загальний порядок виконання судового рішення (рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року по справі №480/4224/18) не надасть очікуваного результату, а також те, що при здійсненні вказаного вище виконавчого провадження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області (боржником) створюються перешкоди щодо належного виконання судового рішення. Отже, з урахуванням зазначеного вище, вбачається, що виконавче провадження за №58233317 перебуває на стадії виконання, а матеріали справи не містять доказів про його зупинення чи закінчення станом на дату розгляду даної справи судом апеляційної інстанції. Також, колегія суддів наголошує, що зазначені процесуальні дії щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (як під час ухвалення, так і після ухвалення рішення) відповідно до положень ст.382 КАС України є диспозитивним правом суду. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 по справі № 674/25/17 (провадження №К/9901/32253/18). Також, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 по справі №826/9960/15 зазначено, що застосування правового інституту подачі звіту є правом суду. Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку не встановлені об`єктивні підстави для необхідності зобов`язання начальника Головного управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області Зленко Т.В. надати звіт до суду про виконання судового рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 по справі № 480/4224/18, а тому судом першої інстанції було правомірно відмовлено в цій частині заяви ОСОБА_1 про надання звіту про виконання судового рішення. Щодо посилання заявника скарги на те, що з часу, коли рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року набрало законної сили, минуло більше року, але воно не було виконано, що свідчить про те, що керівництво Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в особі його начальника Зленко Т.В. умисно не виконує рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 по справі № 480/4224/18, а також посилання на те, що державним виконавцем вжиті всі заходи примусового виконання судового рішення №480/4224/18, передбачених ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів вважає їх необґрунтованими з урахуванням вже наведеного вище, та зауважує, що на даний час триває виконавче провадження №58233317, державним виконавцем в межах даного провадження здійснюються відповідні виконавчі дії, які на даний час не завершені, оскільки відсутні дані щодо закінчення вказаного вище виконавчого провадження, а в матеріалах справи відсутні докази того, що керівництво Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в особі його начальника Зленко Т.В. умисно не виконує рішення. Також, щодо посилання скаржника на рішення Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 жовтня 2019 у справі №206/3911/17 (2а/206/113/17) в якому суд касаційної інстанції керувався нормами українського та європейського законодавства, а не законодавством про виконавче провадження, колегія суддів відхиляє ці посилання, оскільки правовідносини у даній справі не є аналогічними тим, що розглядались у справі Верховним Судом України і в межах даної справи застосуванню підлягають наведені судом апеляційної інстанції норми матеріального та процесуального права. Крім того, в даній справі врахуванню підлягають, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, зазначені вище судові рішення Верховного Суду. Стосовно вимог заяви ОСОБА_1 в частині накладення на начальника даного управління штрафу відповідно до ч.2 ст.382 КАС України за наслідками розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Зленко Т.В. про виконання судового рішення накласти , колегія суддів зазначає наступне. Приписами ч.2 ст.382 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З аналізу вказаної вище норми КАС України вбачається, що питання про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу можливе лише за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту. Таким чином, враховуючи відсутність обґрунтованих підстав для зобов`язання начальника Головного управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області Зленко Т.В. надати звіт до суду про виконання судового рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 по справі № 480/4224/18, відповідно і питання про накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Зленко Т.В. штрафу відповідно до приписів ч.2 ст. 382 КАС України не підлягає задоволенню, оскільки приписи вказаної статті КАС України місять чітку імперативну норму щодо підстав для застосування такого заходу судового контролю (накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення штрафу), а саме за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту, а тому судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено і в цій частині заяви ОСОБА_1 про надання звіту про виконання судового рішення. Посилання скаржника на необхідність застосування судового контролю відповідно до ч.2 ст.382 КАС України у вигляді накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення штрафу за наслідками розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, оскільки є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист, колегія суддів з урахуванням вищезазначеного вважає необґрунтованими та такими, що суперечать приписам вказаної норми КАС України. Таким чином, у колегії суддів на даний час відсутні об`єктивні підстави для необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, з огляду на те, що державним виконавцем вживаються заходи щодо примусового виконанні рішення суду у справі №480/4224/18 в межах Закону України "Про виконавче провадження", а тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про надання звіту про виконання судового рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що надані позивачем до заяви про надання звіту про виконання судового рішення копії документів, в порушення вимог ч.4 ст.94 КАС України не є копіями документів, які засвідчені належним чином. Стосовно посилання апелянта на порушення судом першої інстанції ст. 129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних прав, ч.2,4,7 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Окрім того, щодо наявної в матеріалах даної справи ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 року (залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019 року), якою було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/4269/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, колегія суддів зауважує наступне. Так, з часу набуття законної сили вищевказаної ухвали суду першої інстанції минув майже рік і якщо Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області вчиняло або вчиняє які - не будь протиправні дії щодо виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року по даній справі, позивач не був позбавлений і не є позбавленим на даний час звернутися до адміністративного суду в порядку ст.383 КАС України з відповідною заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Щодо посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції правової позиції Європейського суду з прав людини, зазначених в апеляційній скарзі, а також ч.2 ст.14, ст.370 КАС України, колегія суддів відхиляє ці посилання та зауважує, що на даний час відсутні підстави для необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та задоволення заяви ОСОБА_1 про надання звіту про виконання судового рішення. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, прийнятою на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та прийняв ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. З урахуванням приписів ч.ч.2,3 ст.328 КАС України дана постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року по справі №480/4224/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 13.04.2020 року