Постанова Одеський апеляційний суд № 520/15263/17

Номер провадження: 22-ц/813/1833/20 Номер справи місцевого суду: 520/15263/17 Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В. Доповідач Дрішлюк А. І. Категорія: 57 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М., при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ПрАТ СК «ПЗУ Україна» Аврамовець Олени Миколаївни на ухвалу Київського районного суду від 17 жовтня 2019 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Харківське АТП № 16363», ПрАТ СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, ВСТАНОВИВ: 09 серпня 2019 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою, в якій просить суд визнати виконавчий лист № 520/15263/17, виданий Київським районним судом м. Одеси таким, що не підлягає виконанню (а.с. 1-16). 17 жовтня 2019 року, ухвалою Київського районного суду міста Одеси (суддя Салтан Л.В.) у задоволенні заяви ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Харківське АТП № 16363», ПрАТ СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП відмовлено (а.с 45). 19 листопада 2019 року представником ПрАТ СК «ПЗУ Україна» Аврамовець Олена Миколаївна засобами поштової кореспонденції направлено апеляційну скаргу на апеляційну скаргу від 17 жовтня 2019 року. Апелянт не погоджується з ухвалою, вважає її не незаконною та необґрунтованою. На думку апелянта судом не досліджено та не оцінено докази по справі, та прийнято вказану ухвалу з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку апелянта, ухвала не містить обґрунтування та підстав прийнятого рішення. Апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції було порушено вимоги чинного законодавства. В ухвалі суду першої інстанції не було заявлено на якій підставі приватний виконавець може зупинити вже закрите виконавче провадження, не було досліджено заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. 31 липня 2019 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» стало відомо про те, що з рахунків у п`яти банках знято різні суми коштів, а заява була подана до суду вже 09.08.2019 року, тобто суд не звернув увагу на те, що рішення вже виконано та виконавче провадження закрито. Також апелянт зазначає, що ухвала була винесена за відсутності у Київському районному суді міста Одеси матеріалів справи. 26.07.2019 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було подано апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду по справі №520/15263/17, 05.08.2019 року апеляційну скаргу разом з матеріалами справи було направлено до Одеського апеляційного суду, а 17.08.2019 року визначено склад суду. Отже на момент розгляду заяви у суді першої інстанції, матеріали судової справи знаходилися в суді апеляційної інстанції. Апелянт просить скасувати ухвалу Київського районного суду міста Одеси. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» безпідставно одержані ОСОБА_1 кошти за виконавчим документом листом. Крім того апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.(а.с 49-58). 17.12.2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду було відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.01.2020 року справа була призначена до розгляду. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Учасники справи в судове засідання не з`явились. Про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи оцінку прийнятому процесуальному рішенню та відхиляючи доводи апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного. Згідно зі ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Звертаючись до суду першої інстанції з відповідною заявою апелянт посилався на те, що стороною була подана апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, проте на вже на момент звернення до суду фактично було проведено списання грошових коштів (а.с. 1-2). Як вбачається з матеріалів справи, матеріалів ЄДРСР та пояснень представника ОСОБА_1 у грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство №16363» (далі-ПАТ «Харківське автотранспортне підприємство №16363», підприємство), правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю «Харківське автотранспортне підприємство №16363» (далі-ТДВ «Харківське автотранспортне підприємство №16363»), приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі-ПрАТ СК «ПЗУ Україна», товариство) та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 70 604,57 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. в рахунок відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю. Стягнуто з ПАТ «Харківське автотранспортне підприємство №16363» на користь ОСОБА_1 позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. та судові витрати в розмірі 3 000 грн. (т.2а.с.128-131). Рішення суду, зокрема, мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ПАТ «Харківське АТП №16363» на посаді водія, і обидва транспортні засоби якими він керував, на момент настання страхового випадку 21 червня 2017 року, були застраховані за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ПрАТ СК «ПЗУ Україна». На підставі ст. 1192 ЦК України, враховуючи визначену звітом №0049 від 21 червня 2017 року оцінювача СПД ОСОБА_3 вартість матеріального збитку за пошкоджене авто в розмірі 156 169,61 грн, за вирахування 85 565,04 грн отриманих позивачем, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» повинен відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 70 604,57 грн. (156 169,61-85 565,04). Стягуючи з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь позивача 50 000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, суд першої інстанції керувався ч.ч.1,2 ст.1195 ЦК України, а також принципами справедливості і співмірності, та виходив з того, що ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з липня 2017 року до травня 2018 року, що розмір мінімальної заробітної плати за вказаний період склав 84 741 грн. Стягуючи з ПАТ «Харківське АТП №16363» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн суд першої інстанції керувався ст.1172 ЦК України та виходив з того, що зазначений розмір буде достатнім для відшкодування позивачу моральних страждань, які виразилися у фізичному болю, душевних страждань і психічних переживань через ДТП, пошкодження майна, порушення звичного образу життя у зв`язку із відсутністю можливості користуватися автомобілем, необхідністю звертатися до медичних закладів з метою проходження досліджень та діагностик тощо. Постановою Одеського апеляційного суду (головуючий суддя Колесніков Г.Я., судді Вадовська Л.М., Сєвєрова Є.С.) від 26.11.2019 апеляційну скаргу представника Аврамець Олени Миколаївни в інтересах приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Харківське автотранспортне підприємство №16363» було задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року змінено. Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та товариства з додатковою відповідальністю «Харківське автотранспортне підприємство №16363» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 67 716 грн. грн., шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50 000 грн. та судові витрати в розмірі 1 048,20 грн. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Харківське автотранспортне підприємство №16363» (ЄДРПОУ 01332106) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та судові витрати в розмірі 1 048,20 грн. Зобов`язано ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) зняти з обліку та передати товариству з додатковою відповідальністю «Харківське автотранспортне підприємство №16363» (ЄДРПОУ 01332106) шляхом повідомлення місця, дати та часу отримання залишків складових (металобрухту) від автомобіля HYUNDAI TUCSON (VIN code НОМЕР_2 ) після ДТП. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, було відмовлено повністю. Представник позивача повідомив суд про надіслання апелянту пропозиції щодо повернення 2 888, 57 грн. з врахуванням задоволених до стягнення судових витрат в розмірі 1048, 20 грн. При цьому ані заявник, ані суд не повідомили про стан вирішення цього питання, проте по своїй суті він не впливає на вирішення питання порушеного перед судом. Відхиляючи посилання на неможливість розгляду справи без матеріалів основної справи, апеляційний суд виходить з того, що подана заява апелянтом реєструється як самостійні матеріали, можливість розгляду без матеріалів основної справи прямо не передбачена, проте і не заборонена. Відповідно, слід враховувати, що можливість розглянути порушене питання залежить від необхідності встановлення кола заявлених обставин, які в межах цієї справи могли бути перевірені за допомогою системи Д-3, яка працює в суді, інформації з ЄДРСР та наданих суду першої інстанції матеріалів. Щодо посилань апелянта на факт виконання рішення суду на момент подачі ним заяви, то вказана обставина згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України могла бути підставою для відкликання виконавчого листа, якщо б не здійснювалось оскарження в апеляційному порядку, або виконання відбулось добровільно. При цьому згідно зі ст. 444 ЦПК здійснюється вирішення питання про взаємні розрахунки сторін за фактом виконання судового рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, тому апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ПрАТ СК «ПЗУ Україна» Аврамовець Олени Миколаївни на ухвалу Київського районного суду від 17 жовтня 2019 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк М.М. Драгомерецький П.М. Черевко 06.04.2020 року м. Одеса