Ухвала КАС ВС № 804/14971/15

УХВАЛА 10 квітня 2020 року Київ справа №804/14971/15 адміністративне провадження №К/9901/10185/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Ханової Р. Ф., суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників Державної податкової служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 804/14971/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтсервіс», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, у с т а н о в и в : До Верховного Суду надійшла касаційна скарга скаргу Офісу великих платників Державної податкової служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 804/14971/15. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне. Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI). Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, скаржнику необхідно сплатити за подання касаційної скарги судовий збір в сумі 38348.00 гривень. Окрім того, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. На думку скаржника суди попередніх інстанцій допустили неправильне тлумачення пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України та не застосовано статтю 83 Податкового кодексу України. Скаржник у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що судами попередніх інстанцій не було враховано постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах. Податковий орган зазначає, що неврахування судами першої та апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 червня 2018 року у справі №816/1422/17, від 25 вересня 2019 року у справі №823/530/15, від 24 жовтня 2019 року у справі №804/12772/13-а, від 09 грудня 2019 року у справі №804/1752/17 від 02 жовтня 2018 року по справі №816/2328/17, у яких, зокрема вказано про необхідність прийняття податкової інформації у якості належного доказу, зумовлену положеннями підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, тобто про застосування норм права у подібних правовідносинах, свідчить про порушення судами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд зазначає, що наведені правові висновки Верховного Суду, зазначені позивачем у касаційній скарзі вказують на те, що істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи у кожному конкретному випадку встановлюються на підставі належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів відповідно до процесуальних принципів їх оцінки, встановлених статями 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, узагальнюючою ознакою правозастосування є єдині підходи оцінки доказів у справах щодо реальності (нереальності) господарських операцій в залежності від фактичних обставин справ. Відтак, в наведених постановах Верховним Судом застосовані норми до спірних правовідносин та здійснена оцінка доказів щодо реальності (нереальності) господарських операцій в залежності від фактичних обставин справ. Натомість тотожність (подібність) правовідносин заявником касаційної скарги та висновки стосовно застосування конкретної норми (норм) податковим органом не зазначені, вказано виключно на наявність таких постанов. Суд зазначає, що у випадку посилання скаржником на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у саме подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено. Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Суд визнає, що посилання виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухвалені постанови самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Окрім того, Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Таким чином, відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 38348.00 гривень на рахунок для зарахування сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102. рахунок отримувача: UA678999980000031219207026007, код ЄДРПОУ: 38004897. Код банку отримувача: 899998, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходу бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)" та навести підстави, на яких подається касаційна скарга, зазначивши конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено та навівши доводи, в яких підтверджується, що суд апеляційної інстанції застосував норми права зазначені податковим органом без врахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, саме у подібних правовідносинах, довівши подібність правовідносин. Керуючись статтями 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд у х в а л и в: Касаційну скаргу Офісу великих платників Державної податкової служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 804/14971/15- залишити без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 5 днів з моменту закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова Судді І. А. Гончарова І. Я. Олендер