Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 361/3665/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 361/3665/17 Суддя (судді) першої інстанції: Дутчак І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Ганечко О.М., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області відповідно до змісту якого просив суд (з урахуванням збільшення позовних вимог (том 1 а.с. 1-3, 82-83): 1) визнати протиправними дії/бездіяльність відповідача щодо відмови здійснити йому перерахунок пенсійних виплат з часу набуття ним права на такий перерахунок; 2) зобов`язати відповідача здійснити йому зазначений перерахунок пенсійних виплат з часу набуття ним права на такий перерахунок; 3) визнати протиправними дії/бездіяльність відповідача за відмову надати йому довідку про недоотримані ним суми пенсійних виплат за весь час отримання пенсії; 4) зобов`язати відповідача надати йому довідку про розмір грошових коштів, які він недоотримав за весь час отримання пенсійних виплат; 5) визнати протиправними дії/бездіяльність відповідача за порушення Закону України "Про звернення громадян" при розгляді його заяви та відмову надати йому вмотивовану і обґрунтовану відповідь на це звернення, а також щодо надання недостовірних даних у відповіді та неповідомлення способу оскарження прийнятого рішення, відмову запросити його на розгляд заяви; 6) зобов`язати відповідача надати відповідь на його звернення від 07 грудня 2016 року відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та запросити його на розгляд вказаної заяви; 7) зобов`язати відповідача компенсувати йому завдані матеріальні збитки в розмірі 100000 грн. та стягнути з відповідача кошти в розмірі 100000 грн. за відмову здійснити перерахунок пенсійних виплат протягом тривалого часу; 8) зобов`язати відповідача компенсувати йому моральну шкоду в розмірі 100000 грн., завдану не проведенням перерахунку пенсійних виплат і не наданням належної відповіді на звернення, та стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 100000 грн.; 9) зобов`язати відповідача надати йому та суду звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування вимог позовної заяви посилався на те, що Броварське ОУПФУ не визнає Законів України, при нарахуванні йому пенсійних виплат відповідач керується постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, здійснити перерахунок пенсійних виплат відмовився, довідку про суму недоотриманих ним пенсійних виплат йому не надав, незважаючи на існування заборгованості, запросити його на розгляд поданої заяви відмовився, способу оскарження такого рішення не повідомив. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Закрито провадження в адміністративній справі в частині вимог про: - визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсійних виплат позивачу відповідно до ст. 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 110 % трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно із ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із часу набуття права на перерахунок, починаючи з 26 березня 2007 року; - зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсійних виплат позивача відповідно до ст. 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 110 % трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно із ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з часу набуття права на перерахунок, починаючи з 26 березня 2007 року. Визнано протиправною бездіяльність Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо не запрошення ОСОБА_1 на розгляд його заяви від 07 грудня 2016 року за вх. № 700/Л-01 та не надання йому роз`яснень щодо порядку оскарження прийнятого рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представником відповідачів було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі не спростовують обставин встановлених під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також законних та обґрунтованих висновків суду, покладених в основу оскаржуваного рішення суду. Разом з цим, зауважує, що наявними у матеріалах пенсійної справи документами підтверджується, що пенсія позивачу виплачується у відповідності до норм чинного законодавства. За наведених обставин, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області залишити без змін. Учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання, призначене на 09 квітня 2020 року, не з`явились та явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Разом з тим, позивачем було подано до суду клопотання про відкладення апеляційного розгляду даної справи у зв`язку з встановленням карантинного режиму на всій території України згідно з Постановою КМУ від 11 березня 2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19". Відповідач про причини неявки уповноваженого представника суду не повідомив та будь-яких заяв або клопотань до суду не надав. Водночас, розглянувши клопотання позивача, судова колегія, керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, дійшла висновку про можливість апеляційного розгляду даної справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивач з 26 березня 2007 року є інвалідом війни ІІ групи з числа сержантів, а також постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 3). Позивач перебуває на обліку в Броварському ОУПФУ та отримує пенсію по інвалідності згідно зі ст. 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ). 07 грудня 2016 року позивач звернувся до Броварського ОУПФУ із заявою про здійснення перерахунку пенсійних виплат, у зв`язку зі зміною законодавства. У вказаній заяві ОСОБА_1 , посилаючись на те, що з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення" від 15 липня 2015 року № 614-VIII, яким внесено зміни у ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме статтю 51 цього Закону доповнено частиною третьою такого змісту: "Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком" просив відповідача: 1. здійснити перерахунок його пенсійних виплат за весь час з дати виникнення права на перерахунок без обмеження строком, відповідно до ст. 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із розміру 110 % трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії як постраждалому від Чорнобильської катастрофи в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; 2. виплатити йому суму недоотриманих пенсійних виплат у найкоротший термін; 3. провести індексацію недоотриманих ним пенсійних виплат за весь час з дати виникнення права на перерахунок; 4. надати йому довідку про суми недоотриманих ним пенсійних виплат за весь час отримання пенсії. Крім цього, у вказаній заяві позивач просив розглянути його заяву в найкоротший термін відповідно до ч. 2 ст. 15 і ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" у першочерговому порядку. Разом з цим зазначив, що він має право бути присутнім під час розгляду його заяви, у зв`язку з чим просив повідомити про час і місце розгляду заяви. Вказана заява була зареєстрована 07 грудня 2016 року у Броварському ОУПФУ за вх. № 700/Л-01. Листом від 19 грудня 2016 року за вих. № 700/Л-01 відповідач, розглянувши звернення позивача від 07 грудня 2016 року, повідомив останньому, що він перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок травми і захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків строкової військової служби згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". За матеріалами пенсійної справи страховий стаж враховано по 29 квітня 1994 року та він складає 15 років 4 місяців 11 днів. У цьому листі відповідачем зазначено про складові та розмір пенсії позивача станом на 01 травня та 01 грудня 2016 року, який відповідно складає 2981,50 грн. і 3279,85 грн., вказано про те, що роз`яснення щодо порядку нарахування та складових пенсії до перерахунку до 01 травня 2016 року йому надавалися листами Броварського ОУПФУ раніше. Також у цьому листі зазначалося про те, що 26 жовтня 2016 року він звернувся до Броварського ОУПФУ з заявою про перехід на інший вид пенсії за матеріалами пенсійної справи у разі його доцільності. У результаті проведеного умовного перерахунку розмір пенсії зменшився з 2981,50 грн. до 2881,50 грн. Рішенням управління йому відмовлено у переводі на пенсію за віком. Відмова була надана йому особисто 17 листопада 2016 року. Роз`яснення про недоцільність перерахунку надавались листом 24 листопада 2016 року. Також вказувалося на те, що розмір пенсії позивача за наявними в пенсійній справі документами визначений та виплачується згідно із вимогами чинного законодавства. Вважаючи надану відповідачем відповідь за результатом розгляду його звернення протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним позовом. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, вказував про те, що оскаржувана відповідь суб`єкта владних повноважень не має жодної відповіді на поставлені ним у зверненні питання, у тому числі не повідомлено чи існує у нього заборгованість по пенсійним виплатам, яка існувала у розмірі 37987,86 грн., а також підстави відмови здійснити перерахунок пенсійних виплат, не вказано з якого часу позивач не отримував належну суму пенсійних виплат. На думку позивача вказана відповідь відповідача не відповідає вимогам ЗУ «Про звернення громадян», оскільки є немотивованим та не містить роз`яснення щодо способу його оскарження. Крім того, позивач звертав увагу суду рішення суду від 20.11.2018 у справі № 810/5763/15 та рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року у справі № 1-11/2018 (3830/15) підтверджують те, що він не отримував належної пенсії з 01 січня 2017 року. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про визнання протиправними дії/бездіяльності Броварського ОУПФУ щодо відмови здійснити перерахунок розміру пенсії відповідно до ст. 22 Закону № 2262-XII за віком та додаткової пенсії згідно із ст. 51 Закону № 796-ХІІ як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи з моменту встановлення позивачу ІІ групи інвалідності з 26 березня 2007 року та зобов`язання відповідача здійснити зазначений перерахунок пенсійних виплат були предметом судового розгляду у адміністративній справі № 810/5763/15 та з цього приводу є судове рішення, що набрало законної сили. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі у цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України підлягає закриттю. Також, з огляду на те, що 27 лютого 2019 року Броварським ОУПФУ було створено комісію, якою здійснено повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 07 грудня 2016 року за вх. № 33/Л-01, який проведено у його присутності, та надано позивачу відповідь на порушені ним у заяві питання, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову в частині зобов`язання Броварського ОУПФУ надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 07 грудня 2016 року відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та запросити його на розгляд вказаної заяви станом на час вирішення даного спору - відсутні. З огляду на те, що відповідачем неодноразово надавалися позивачу відповіді на аналогічні звернення щодо розміру його пенсійних виплат та їх складових, суми заборгованості по виплаті пенсії, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправними дії/бездіяльності Броварського ОУПФУ за відмову надати позивачу довідку про недоотримані ним суми пенсійних виплат за весь час отримання пенсії та зобов`язання відповідача надати йому довідку про розмір грошових коштів, які він недоотримав за весь час отримання пенсійних виплат є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної та матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у суді не доведено фактів завдання йому матеріальних збитків та моральної шкоди. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає про таке. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувала його незгода із наданою відповідачем відповіддю на його звернення від 07 грудня 2016 року. За наведених обставин, судова колегія надає правову оцінку виключно оскаржуваному рішення відповідача з урахуванням обґрунтування позивача щодо протиправності вказаного рішення суб`єкта владних повноважень. Так, судом встановлено, що позивач у заяві від 07 грудня 2016 року посилаючись на набрання законної сили ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення» № 614-VІІІ від 15 травня 2015 року, яким внесено зміни у ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, просив відповідача, зокрема, здійснити перерахунок його пенсійних виплат за весь час з дати виникнення права на перерахунок без обмеження строком, відповідно до ст. 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із розміру 110 % трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії як постраждалому від Чорнобильської катастрофи в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";. виплатити йому суму недоотриманих пенсійних виплат у найкоротший термін та провести індексацію недоотриманих ним пенсійних виплат за весь час з дати виникнення права на перерахунок. Разом з тим, судом першої інстанції було правильно вказано про те, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2017 року ухваленою в адміністративній справі № 810/5763/15 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Броварського ОУПФУ про визнання дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень протиправними, зобов`язання вчинити певні дії щодо переведення та перерахунку пенсії, компенсації втрати частини пенсії, відшкодування майнової та моральної шкоди, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку розміру його пенсії по інвалідності відповідно ст. 22 Закону № 2262-XII у розмірі 110 % трьох з половиною мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно із ст. 51 Закон № 796-ХІІ у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) задоволено частково. Зобов`язано Броварське ОУПФУ провести з 01 січня 2017 року позивачу ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії по інвалідності згідно із ст. 22 Закону № 2262-XII у розмірі 110 % трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат. В іншій частині у задоволенні позову, зокрема, щодо перерахунку розміру додаткової пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно із ст. 51 Закону № 796-ХІІ із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком відмовлено. При цьому, колегія суддів зауважує, що предметом спору у зазначеній справі було зокрема вирішення питання про те, що пенсія позивачу повинна нараховуватись відповідно до приписів ст. 22 Закону № 2262-XII, а не відповідно до присів ст. 21 наведеного Закону. У свою чергу, положення ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-XII, якою передбачено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, не поширюються на спірні правовідносини. Таким чином, судом першої інстанції було правильно зазначено про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії/бездіяльності Броварського ОУПФУ щодо відмови здійснити перерахунок розміру пенсії відповідно до ст. 22 Закону № 2262-XII за віком та додаткової пенсії згідно із ст. 51 Закону № 796-ХІІ як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи з моменту встановлення позивачу ІІ групи інвалідності з 26 березня 2007 року та зобов`язання відповідача здійснити зазначений перерахунок пенсійних виплат були предметом судового розгляду та з цього приводу є судове рішення, що набрало законної сили, у зв`язку з чим судом першої інстанції було правомірно застосовано положення п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України та закрито провадження у справі у відповідній частині позовних вимог. Разом з цим, як правильно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наказом голови комісії з припинення управління від 21 лютого 2019 року № 15 було створено комісію щодо розгляду звернень ОСОБА_1 , зокрема заяви від 07 грудня 2016 року за вх. № 700/Л-10, та повідомлено останнього про час і місце розгляду звернень 27 лютого 2019 року о 09.00 год. у приміщенні управління за адресою: місто Бровари Київської області, бульвар Незалежності, буд. 11 каб. 23, що підтверджується листом від 21 лютого 2019 року за вих. № 1906/02 (а.с. 170-171). Згідно із протоколом повторного розгляду заяв ОСОБА_1 від 27 лютого 2019 року відповідачем, у присутності позивача було повторно проведено розгляд його заяви від 07 грудня 2016 року за вх. № 700/Л-10 та надано мотивовані відповіді на зазначені ним у вказаному зверненні питання (а.с 172-174). Отже, за наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час розгляду даної справи відповідачем було самостійно усунуто допущені ним порушення Закону України "Про звернення громадян", у звязку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Броварського ОУПФУ надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 07 грудня 2016 року відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та запросити його на розгляд вказаної заяви. Також, як правильно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи листами відповідача від 08 лютого 2016 року № 33/Л-01, 30 грудня 2016 року № 741/Л-01, 22 серпня 2017 року № 614/Л-01, 25 вересня 2017 року № 7712/Л-01, 27 вересня 2017 року № 709/Л-01, 13 вересня 2018 року № 9389/02 та 30 січня 2019 року № 36/Л-01 позивачу надавалися відповіді на аналогічні звернення щодо розміру пенсійних виплат та їх складових, суми заборгованості по виплаті пенсії, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача надати йому довідку про розмір грошових коштів, які він недоотримав за весь час отримання пенсійних виплат та відповідно визнання протиправними дій/бездіяльності відповідача щодо ненадання такої довідки. Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача відшкодувати йому матеріальні збитки у розмірі 10000,00 грн. та стягнути їх з відповідача, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно із частинами першою, другою статті 23 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). З огляду на наведені норми законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано суду жодних доказів, які підтверджують завдання йому матеріальної шкоди діями та бездіяльністю вказаного відповідача та відповідно не доведено причинно-наслідкового зв`язку отримання матеріальних збитків і протиправним діянням заподіювача належними, достатніми та допустимими доказами, а тому вказані вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача саме 10000,00 грн. завданої йому моральної шкоди, то колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не обґрунтовано належним чином вказаного розміру завданої йому моральної шкоди. Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення клопотання позивача та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд апеляційної інстанції зазначає про таке. Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Водночас, позивачем не наведено суду жодних обґрунтованих доводів та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Відповідних обставин не було також встановлено і судом під час апеляційного розгляду даної справи. З урахуванням викладеного, що вимоги позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягають. Щодо інших доводів апелянта, то вони колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не мають відношення до предмета даного спору, а також жодним чином не впливають на суть прийнятого рішення. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню не підлягають. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 313, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.М. Ганечко М.І. Кобаль