Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 202/8535/19(2-а/202/20/2020)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 202/8535/19(2-а/202/20/2020) (суддя Бєсєда Г.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2020 року у справі №202/8535/19(2-а/202/20/2020) за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 20 грудня 2019 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в якому, просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 15 листопада 2019 року серії ІД №00026508 і закрити справу про адміністративне правопорушення. Позов обґрунтовано тим, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що представником відповідача надано суду фотознімки та копії схеми організації дорожнього руху по вулиці Вячеслава Липинського у м. Дніпрі, які підтверджують наявність зони дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» по вул. Вячеслава Липинського та знаходження автомобіля позивача, в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Окрім цього, в своєму позові позивач не оспорює факт порушення ним дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», а лише посилається на неналежне його розміщення. Доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення чи допущення відповідачем процесуальних порушень під час складання постанови про адміністративне правопорушення, судом не встановлено, а ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, не є підставою для скасування постанови. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його до апеляційного суду, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що надана відповідачем фотофіксація вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не містить факту фіксації зупинки автомобіля позивача саме в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з постановою серії ІД №00026508 від 15.11.2019 року винесеною відповідачем, 16.09.2019 року о 12:44 годині в м. Дніпрі вул. Вячеслава Липинського, 7Б позивач здійснив зупинку транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER, державний номерний знак НОМЕР_1 у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив п.п. 3.34 п. 3 розділу 33 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП (а.с.7). Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність. Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до п. 3.34 пункту 3 розділу 33 Правил дорожнього руху України забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу) в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Як вбачається з оскаржуваної постанови, адміністративне правопорушення позивача полягає у тому, що він здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Тобто, належним доказом правопорушення є фото або відеофіксація вчиненого правопорушення розміщена на видному місці. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення надано фотофіксацію з якої вбачається, що 16.09.2019 року о 12:44 год автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку/стоянку у м. Дніпрі вул. Вячеслава Липинського, 7Б (а.с.59-60). Однак, надана відповідачем фотофіксація не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП, оскільки вона не містить фіксування факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме здійснення зупинки/стоянки 16.09.2019 року саме в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Надана відповідачем фотофіксація наявності дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» у м. Дніпрі вул. Вячеслава Липинського, 7Б (а.с.113-47) не підтверджує фак того, що зазначений дорожній знак був наявний у м. Дніпрі вул. Вячеслава Липинського, 7Б саме в день здійснення зупинки/стоянки автомобілем позивача - 16.09.2019 року, оскільки такий дорожній знак міг бути встановлений і після 16.09.2019 року. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що твердження позивача у позовній заяві про те, що він не заперечує факт здійсненні зупинки його автомобіля 16.09.2019 року у м. Дніпрі вул. Вячеслава Липинського, 7Б, не підтверджує наявність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки ст. 251 КУпАП не визначає позов як доказ в справі про адміністративне правопорушення, на основі якого у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Складення позову відбулось вже після складення постанови по справі про адміністративне правопорушення, тому інформація викладена в ньому не могла бути врахована посадовою особою відповідача при притягненні позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином, оскільки вина позивача не доведена належними та допустимими доказами, оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню. Отже, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, вина позивача у вчинені правопорушення відповідачем суду не доведена. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідач зазначеного обов`язку не виконав. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2020 року у справі №202/8535/19(2-а/202/20/2020) - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Постанову серії ІД №00026508 від 15 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП - скасувати. Провадження по справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 09 квітня 2020 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко