Постанова КЦС ВС № 277/770/16-ц

Постанова Іменем України 01 квітня 2020 року м. Київ справа № 277/770/16-ц провадження № 61-11363св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Реєстраційний сектор Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року у складі судді Греська В. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2016 року заступник прокурора Житомирської області (далі -прокурор), який діє в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району, звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Реєстраційного сектору Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку. Позовна заява мотивована тим, щонаказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26 серпня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного пункту Барашівської сільської ради, кадастровий номер 1821780400:05:000:0013. На підставі вказаного наказу ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку та здійснено державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_1 від 02 вересня 2014 року за № 15513512. 08 червня 2016 року спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу № 511 ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_2 , рішення про державну реєстрацію від 08 червня 2016 року № 29957059. Передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства проведено без агрохімічного паспорта земельної ділянки. Зазначав, що відповідно до положень чинного законодавства надання агрохімічного паспорта земельної ділянки для затвердження проекту землеустрою є обов`язковим, тому вважав, що надання земельної ділянки без виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки є порушенням закону. Ураховуючи зазначене й ті обставини, що на території Житомирської області, у тому числі в Ємільчинському районі Житомирської області, виявлено випадки незаконного видобування бурштину, який віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення, заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району просив суд визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , скасувати рішення Реєстраційного сектору Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , витребувати із незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь держави спірну земельну ділянку та зобов`язати його повернути вказану земельну ділянку до земель запасу Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області. Короткий зміст судових рішень РішеннямЄмільчинського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року позов заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району задоволено частково. Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26 серпня 2014 року № 6-1280/14-14-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 на території Ємільчинського району за межами населеного пункту Барашівської сільської ради з кадастровим номером 1821780400:05:000:0013. Скасовано державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 . У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , не відповідає вимогам чинного законодавства щодо охорони та збереження земель сільськогосподарського призначення при передачі їх у власність. Зокрема, на земельну ділянку, яка була надана у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства, не було виготовлено агрохімічного паспорта, а тому оспорюваний наказ є недійсним. Оскільки державна реєстрація речових прав ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку проведена на підставі недійсного наказу, тому вона є незаконною. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2017 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області задоволено. Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області відхилено. Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов`язання її повернути. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області відхилено. Апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області задоволено. Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Реєстраційного сектору Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов`язання її повернення. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правові підстави для визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , відсутні, а отже, є необґрунтованими і вимоги прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов`язання її повернути. Матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності корисних копалин на земельній ділянці, яка була передана ОСОБА_1 . Агрохімічний паспорт поля лише визначає дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами. Короткий зміст вимог касаційної скарги У червні 2019 року заступник прокурора Житомирської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави та зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку до земель запасу Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирській області скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою судді Верховного Суду від 02 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року вказану справу призначено до розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо витребування земельної ділянки та постанова апеляційного суду про відмову у задоволенні позову є незаконними та підлягають скасуванню у зв`язку із неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що прокурором заявлено віндикаційний позов на підставі статті 388 ЦК України щодо витребування земельної ділянки. Оскільки спірна земельна ділянка надана ОСОБА_1 з порушенням вимог земельного законодавства, то він не мав права на її відчуження, а отже, ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельної ділянки за договором купівлі-продажу, тому у нього земельна ділянка може бути витребувана тільки шляхом подання віндикаційного позову, а не за правилами реституції. Вважає, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області при прийнятті оспорюваного наказу не дотрималося вимог законодавства про наявність агрохімічного паспорта поля (земельної ділянки), який є обов`язковим при передачі земельних ділянок у власність, чим порушено статтю 16 Закону України «Про охорону земель», Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року №

536. Згідно з пунктом 3.5 вказаного Порядку наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством. При передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 необхідною умовою було виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки. Відзив на касаційну скаргу учасників справи У липні 2019 року ГУ Держгеокадастр у Житомирській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами Наказом ГУ Держземагентства у Житомирській області від 26 серпня 2014 року № 6-1280/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2га у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства на території Ємільчинського району Житомирської області, за межами Барашівської сільської ради, кадастровий номер 1821780400:05:000:0013. На підставі наказу ГУ Держземагентства у Житомирській області від 26 серпня 2014 року № 6-1280/14-14-СГ ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на відведену земельну ділянку та здійснено державну реєстрацію речових прав від 02 вересня 2014 року № 15513512. У подальшому спірну земельну ділянку ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08 червня 2016 року. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга заступника прокурора Житомирської області задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 33 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Згідно з частинами другою та третьою статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. (пункт «б» частини першої статті 121 ЗК України). Частинами шостою та дев`ятою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. За змістом частини третьої статті 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об`єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою. Згідно з частиною сьомою статті 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій-третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати, зокрема додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій». Судом встановлено, що наказом ГУ Держземагентства у Житомирській області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, від 26 серпня 2014 року № 6-1280/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2га у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства, на території Ємільчинського району Житомирської області, за межами Барашівської сільської ради, кадастровий номер 1821780400:05:000:0013. На підставі вищевказаного наказу ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на відведену земельну ділянку та здійснено державну реєстрацію речових прав від 02 вересня 2014 року № 15513512. За змістом статті 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, у тому числі орендарі земельних ділянок,зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення. Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або надання у користування, у тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розміру плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів. Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Частинами четвертою та сьомою статті 54 Закону України «Про охорону земель» визначено, що ведення моніторингу земель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення включає: агрохімічне обстеження ґрунтів; контроль змін якісного стану ґрунтів; агрохімічну паспортизацію земельних ділянок. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» під агрохімічною паспортизацією земель сільськогосподарського призначення розуміється обов`язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівнів їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами. Згідно з пунктами 1.3 та 1.4 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Об`єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана, осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження. Отже, агрохімічний паспорт земельної ділянки, хоч і є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, проте не належить до переліку документів, які надаються в обов`язковому порядку при відведенні земельних ділянок у власність. Порядок набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, визначений ЗК України та Законом України «Про землеустрій», не встановлює вимог щодо надання агрохімічного паспорта земельної ділянки, тобто агрохімічна паспортизація земельних ділянок не покладається на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, а є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, який здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Перелік документів для затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно зі статтею 50 Закону України «Про землеустрій» є вичерпним і вимога надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, категорично заборонена (статті 118, 186-1 ЗК України). Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 277/764/16-ц (провадження № 61-31926св18) та від 11 листопада 2019 року у справі № 277/765/16-ц (провадження № 61-35145св18). З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про те, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області при прийнятті оспорюваного наказу не дотрималось вимог законодавства про наявність агрохімічного паспорта поля (земельної ділянки), який є обов`язковим при передачі земельних ділянок у власність, чим порушено статтю 16 Закону України «Про охорону земель», Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536, є безпідставними. Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що отримання земельної ділянки без належного дослідження її агрохімічного складу може призвести до незаконного видобутку бурштину, поклади якого виявлені на території Житомирської області, оскільки агрохімічний паспорт земельної ділянки відображає показники родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами та не відображає площу залягання корисних копалин. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Житомирської області, дійшов правильного висновку про те, що правові підстави для визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , відсутні, оскільки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 були додані всі необхідні документи, які передбачені вимогами ЗК України та статтею 50 Закону України «Про землеустрій». Також апеляційним судом правильно зазначено, що необґрунтованими є вимоги прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та про зобов`язання її повернути. При цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності корисних копалин на земельній ділянці, яка була передана ОСОБА_1 . Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення. Постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк