Постанова Вінницький апеляційний суд № 136/1401/19

Справа № 136/1401/19 Провадження № 22-ц/801/810/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2020 рокуСправа № 136/1401/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С., учасники справи: позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 31 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д. Т. в м. Липовець, дата складення повного тексту рішення відповідає даті його постановлення, - в с т а н о в и в: В липні 2019 року позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 13 червня 2014 року відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 25 квітня 2019 року становить 23 009, 89 грн, з яких: 6 763, 42 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 278, 73 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 8 345, 84 грн - пеня за прострочене зобов`язання; 1 050, 00 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн штраф (фіксована складова); 1 071, 90 грн штраф (процентна складова), які позивач просить стягнути із відповідача на його користь у примусовому порядку. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 31 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Рішення мотивовано тим, що надані суду позивачем копії «Умов та правил надання банківських послуг» не містять підпису відповідача та не можуть слугувати підтвердженням, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного 13 червня 2014 року Договору, що позивачем не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог та розміру заборгованості. З таким рішенням не погодився позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та 25 лютого 2020 року подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем була надана до суду копія заяви - анкети б/н від 13 червня 2014 року, у якій вказано про згоду ОСОБА_1 на укладення договору, засвідчену його особистим підписом. Позивач вважає доведеним факт укладення між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише із заяви позичальника, а й з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів. Посилаючись при цьому на позиції Верховного Суду викладені у постановах від 08.07.2019 року у справі № 923/760/18, від 11.09.2019 року у справі № 642/5533/15-ц, у постанові від 19.09.2019 у справі № 127/7543/17, у постанові від 23.12.2019 у справі № 375/250/18, у яких Верховний Суд за результатами касаційного розгляду, дійшов висновку що підписанням анкети - заяви позичальник виявив бажання отримати кредитні кошти та підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з Умовами та Тарифами банку, які є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Вважає, що активація відповідачем картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , впродовж встановленого апеляційним судом строку, не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. По справі встановлено наступні обставини: - 13 червня 2014 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у якій зазначено, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правила надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 10); - на підтвердження погодження умов кредитування позивачем надано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 11) та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКу (а.с. 12 - 26); - відповідно до нової редакції статуту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» останнє є правонаступником за всіма правами і обов`язками ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 31-32); - згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 25 квітня 2019 року - 23 009, 89 грн, з них: 6 763, 42 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 278, 73 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 8 345, 84 грн - пеня за прострочене зобов`язання; 1 050, 00 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн штраф (фіксована складова); 1 071, 90 грн штраф (процентна складова) (а. с. 5 - 9). Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Доказування не може гуртуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних допустимих і достовірних доказів (ст. ст. 76 - 79 ЦПК України). Апеляційний суд не може погодитись із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту виникнення будь-яких зобов`язань перед Банком з боку ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними, з огляду на таке. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування. Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Проте ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), не подав, як і жодних доказів на спростування факту використання ним кредитних коштів. Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів: анкети - заяви підписаної позичальником (а.с. 10); розрахунку заборгованості (а.с. 6 - 9), у суду першої інстанції не було підстав для висновку про недоведеність факту отримання відповідачем кредитної картки та використання встановленого кредитного ліміту. Відтак, з огляду на те, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь - який час, що свідчить про порушення його прав, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у стягненні з відповідача суми фактично отриманих ним кредитних коштів. З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними, а оскільки суд першої інстанції без повного та всебічного дослідження обставин справи та на підставі неповно встановлених фактичних обставин справи дійшов невірного висновку про відсутність доказів виникнення у відповідача зобов`язань перед позивачем, то ухвалене по справі рішення Липовецького районного суду Вінницької області підлягає скасуванню в цілому. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність заборгованості по тілу кредиту, а відтак позов в цій частині підлягає до часткового задоволення. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, Банк відносив нараховані та несплачені проценти до тіла кредиту та у подальшому нараховував проценти на цю суму, що є неправомірним. Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторони не досягли домовленості при підписанні анкети - заяви про приєднання (а.с. 10) щодо розміру та порядку нарахування процентів, штрафів, пені, апеляційний суд вважає за необхідне визначити розмір наявної заборгованості шляхом різниці між використаними кредитними коштами та коштами повернутими позичальником: 48 201, 89 - 40 670, 57 = 7 531, 32 грн, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 6 - 9) вбачається що заборгованість по відсотках за договором № б/н від 13 червня 2014 року відсутня. Стосовно вимог позову про стягнення із відповідача пені за прострочене зобов`язання в розмірі 8 345, 84 грн, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн в розмірі 1 050 грн, та штрафів: 500 грн - штраф (фіксована складова), 1 071, 90 грн (процентна складова), - слід зазначити наступне: Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), в якій предметом розгляду були подібні правовідносини, зауважила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети - заяви, оскільки за умови що вони не містять підпису позичальника, немає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Тобто при вирішенні спору суд повинен з`ясувати які саме умови включені в заяву позичальника. В Анкеті-заяві, підписаній сторонами, не визначено базовий розмір процентної ставки не передбачено розмірів процентів, неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором. Відтак, слід дійти висновку, що сторони не погодили умови договору по нарахуванню процентів, пені та штрафів, а надана позивачем копія Анкети - заяви (а.с.10) не є доказом того, що при отриманні кредитної картки ОСОБА_1 погодив умови кредитування з визначенням процентів, пені, штрафних санкцій, а відтак немає підстав і для стягнення цих сум із відповідача. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Виходячи із зазначеного, апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає задоволенню частково, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 31 січня 2020 року - скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором б/н від 13 червня 2014 року визначеної станом на 25 квітня 2019 року, в розмірі 7 531 (сім тисяч п`ятсот тридцять одна) грн 32 к. - заборгованість за тілом кредиту. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, апеляційний суд в порядку частини 13 статті 141 ЦПК України змінює розподіл судових витрат. Позивач при зверненні до суду сплатив 1 921 грн судового збору за подання позову (а.с. 1) та 2 881, 50 грн судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 79), тобто всього поніс судові витрати в розмірі 4 802, 50 грн. З урахуванням принципу пропорційності, до задоволення підлягає 32, 73 % вимог від заявлених: 7 531, 32 грн (розмір вимог що підлягають до задоволення), х 100 / 23 009, 89 грн (розмір заявлених вимог) = 32, 73 %. Тому відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 32, 73 % понесених ним судових витрат, що становить 1 571, 86 грн: 4 802, 50 грн (розмір понесених судових витрат) х 32, 73 % задоволених вимог = 1 571, 86 грн. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь - якій стадії її розгляду. При цьому, за правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії. З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України). На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" задовольнити частково. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 31 січня 2020 року скасувати та постановити нове. Позовні вимоги задовольнити частково: Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 7 531 (сім тисяч п`ятсот тридцять одна) грн 32 к. заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 13 червня 2014 року, яка склалася станом на 25 квітня 2019 року. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 1 571 (одну тисячу п`ятсот сімдесят одну) 86 к. в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001. Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ). Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. Ю. Береговий О. С. Панасюк