Ухвала КЦС ВС № 754/6177/19

Ухвала 07 квітня 2020 року м. Київ справа № 754/6177/19 провадження № 61-2938ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 » за набувальною давністю та зареєструвати в Держкадастрі її право власності. Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 17 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, в задоволенні позову відмовив. 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у вищевказаній справі. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), уточнити прохальну частину касаційної скарги та надати її копії відповідно до кількості учасників справи, і встановлено строк для виправлення вказаних недоліків десять днів з дня вручення цієї ухвали, та роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306304085918 заявник отримав вказану ухвалу 03 березня 2020 року. 11 березня 2020 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24 лютого 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала уточнену касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду не відповідає дійсності і порушує її Конституційні права на володіння та користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: невідповідність висновків суду обставинам справи; неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи; невірне застосування процесуальних норм права. Дана постанова суду є упередженою і такою, що порушує норми Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не враховані норми кодексу України, а саме: судом не враховано, що вона отримала квартиру разом з батьками, оскільки сім`я є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи і була евакуйована з м. Прип`ять у 1986 році внаслідок втраченого майна. У 1989 році сім`я отримала постійну прописку в м. Києві і земельну ділянку внаслідок втраченої. Документи на цю ділянку були викрадені з архіву радгоспу ім. Кірова Броварського району Київської області 09 січня 2008 року, про що свідчить довідка від 04 серпня 2015 року за №

196. Суд не звернув увагу, що їй надавалися відповіді, які суперечать одна одній. Нею не було подано проект на погодження і не отримано відповідного рішення Київської міської ради від 09 листопада 2017 року №3 76/3383. Зміст оскаржуваної постанови безперечно свідчить про недотримання судом вищевказаних вимог закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин провадження, а також належної обґрунтованості, яке б не викликало жодних сумнівів в правильності прийнятої постанови, яка б не викликала жодних сумнівів в правильності. Відповідачі не заперечували і не надали жодних документів, які б підтвердили, що вона та інші переселенці користуються земельними ділянками на даній території самовільно і незаконно. Також, суд не зробив належних запитів до відповідних органів, щодо з`ясування підтвердження факту надання її родині земельної ділянки у користування. При новому розгляді справи слід провести необхідні дії щодо встановлення факту необхідних обставин користування нею відкрито земельною ділянкою, на якій вона побудувала сарай з блоків, дах перекритий шифером площею 12.0 кв. м. Земельна ділянка перебуває у постійному її користуванні та її батька ОСОБА_2 з 1989 року. Земельна ділянка використовується для вирощування овочів і фруктів та власних потреб. Зокрема, не було допитано свідків-сусідів по межам земельної ділянки. Тобто, суд не розглянув всебічно заявлені позовні вимоги та надані на них заперечення. Касаційна скарга підлягає поверненню з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. В уточненій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 393 ЦПК України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала. У відведений судом строк та станом на 07 квітня 2020 року вимоги ухвали заявником не виконано, недоліки касаційної скарги не усунуті, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому наявні підстави для її повернення заявнику. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. Ю. Зайцев