Постанова Київський апеляційний суд № 361/8387/19

Справа №361/8387/19 Головуючий в суді І інстанції - Телепенько А.Д. Провадження №33/824/1324/2020 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Лобка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Лобка В.М., на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2020 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Калита Броварського району Київської області, працюючого різноробочим "Домокомплект", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 19.11.2019 року приблизно о 22 годині 50 хвилин в с. Красилівка по вул. Молодогвардійська, 49 Броварського району, керував автомобілем марки "FORD Mondeo" д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаним рішенням захисником ОСОБА_1 - адвокатом Лобком В.М.подано апеляційну скаргу, у якій він просить постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.02.2020 року скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП . Мотивуючи свої вимоги зазначає, що обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсним обставинам та не були підтверджені в суді. ОСОБА_1 ні усно, ні письмово не визнав те, що він керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, і не відмовлявся від проходження огляду. Працівниками поліції не було вжито жодних заході спрямованих на його відсторонення від керування транспортним засобом. Також, на думку апелянта, свідки, які були присутні при складенні протоколу, знайомі з працівниками поліції. Апелянт звертає увагу, що в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з невідомих причин, не зазначено те, що працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти освідування на будь-якому приборі або засобі. Відповідна графа не заповнена, що підтверджує свідчення його підзахисного про те, що у працівників поліції насправді в той день був відсутній будь-який прилад для вимірювання вмісту алкоголю. Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 та його захисника Лобка В.М. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп`яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. У суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав та пояснив, що в темну пору доби приблизно о 23 годині 19.11.2019 року, коли він виходив з магазину після здійснення покупок, до нього підійшли два працівники поліції, які запитали про те, чи саме йому належить автомобіль "FORDMondeo" д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться поблизу магазину. Незважаючи на те, що вказаний автомобіль насправді належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відповів що автомобіль його. Після цього працівники поліції заявили, що він перебуває, на їх думку, у стані алкогольного сп`яніння та повідомили, що автомобіль буде в нього вилучено та поміщено на штраф майданчик. ОСОБА_1 не визнав те, що він перебував в стані алкогольного сп`яніння та просив працівників поліції перевірити "Драгером" (приладом для вимірювання вмісту алкоголю), те, що він не перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Працівники поліції відповіли, що у них прибору не має, та у порушення вимог закону не надали направлення ОСОБА_1 для освідування у відповідній медичній установі для підтвердження або відсутності ознак сп`яніння. Також вони порадили йому поставити підпис у протоколі, що він зобов`язується не керувати даним автомобілем. Зазначив, що автомобілем він не керував, а сидів в нерухомому автомобілі на водійському сидінні, та чекав своїх друзів. Крім того, зазначив, що свідками були знайомі працівників поліції, які по телефонному дзвінку одного з інспекторів поліції приїхали, поставили свої підписи та поїхали. Також вказав, що працівники поліції з нього вимагали гроші. ОСОБА_1 не заперечував той факт, що в той вечір випив один літр пива "Тетерів". Протокол підписав, оскільки злякався, що автомобіль буде вилучений на штраф майданчик. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив вказані пояснення. Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погоджується з висновками міськрайонного суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, правильності кваліфікації дій за вказаною статтею, оскільки зазначене підтверджуються зібраними у справі доказами. У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №509669 від 19.11.2019, ОСОБА_1 19.11.2019 року приблизно о 22 годині 50 хвилин в с. Красилівка по вул. Молодогвардійська, 49 Броварського району, керував автомобілем марки "FORD Mondeo" д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України (а.с.3). Факт роз`яснення прав та обов`язків ОСОБА_1 підтвердив власним підписом. Будь-яких заперечень з приводу викладених в протоколі обставин вчинення адміністративного правопорушення не зазначив та зобов`язався не керувати автомобілем до повного протверезіння (а.с.3). При цьому, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що він сам не заперечував факту керування автомобілем та повідомив, що приїхав до магазину за продуктами. З вказаного відеозапису також вбачається, що працівник поліції йому неодноразово пропонував пройти огляд на стан сп`яніння, однак ОСОБА_1 відмовився та не заперечував факту вживання алкогольних напоїв, зокрема пива. Посилання апелянта на те, що начебто свідки були знайомі з працівниками поліції, суд апеляційної інстанції також оцінює критично, оскільки вказані доводи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені вимоги закону міськрайонним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі. Доказів на спростування висновків міськрайонного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто. Із огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лобка Валерія Миколайовича, залишити без задоволення. Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 ча - залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль