Постанова 4809 № 391/35/19

ПОСТАНОВА Іменем України 08 квітня 2020 року м. Кропивницький справа № 391/35/19 провадження № 22-ц/4809/671/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Кіселика С.А., (суддя - доповідач), суддів: Єгорової С.М., Карпенка О.Л., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2020 року у складі судді Мумиги І.М. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.08.2010 року в сумі 66030,39 грн. та судових витрат по справі у розмірі 1 921 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , згідно укладеного договору № б/н від 11.08.2010 року, отримала кредит в розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Договірні зобов`язання боржник належним чином не виконала. Станом на 11.12.2018 відповідачка має заборгованість в сумі 66030,39 грн. 13.02.2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду зустрічну позовну заяву, в якій вона просила визнати недійсним договір про надання банківських послуг, що був укладений між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , у формі Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг б/н від 11.08.2010 року та стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на її користь витрати по сплаті судового збору в сумі 778,40 грн. Зустрічну позовну заяву мотивувала тим, що в дійсності зазначену Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» Анкету-заяву б/н від 11.08.2010 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку вона не підписувала і підпис, який знаходиться в даній заяві їй не належить. До зустрічної позовної заяви надала заяву про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Ухвалою від 15.02.2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним об`єднано в одне провадження з первісним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Короткий зміст рішення суду першої інстанцій та мотиви його прийняття Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2020 року в задоволені позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним задоволено повністю. Визнано недійсним договір про надання банківських послуг, що був укладений між Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , у формі Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг б/н від 11.08.2010 року. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 778,40 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» та відмовити в задоволенні зустрічного позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що банк не погоджується з рішенням суду, вважає, що воно є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, при недоведеності обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Також судом допущено однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що за твердженням позивача, 11.08.2010 року, між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 4000 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У Анкеті - заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Однак, надана Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», як доказ укладення кредитного договору, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, є такою, що її зміст прочитати не можливо. (а.с.12). На виконання ухвал суду від 23.05.2019 року та 14.06.2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», листом від 11.07.2019 року за № 193996-ВБ, повідомив, що надати до суду оригінал кредитного договору не вбачається можливим, оскільки в архівах банку такий не виявлений. (а.с. 134). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.(а.с.13-28). Згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 11.12.2018 року відповідач має заборгованість 66030,39 грн., яка складається з наступного: 12804,91 тіло кредиту; 25587,87 грн. - відсотки за користуванням кредитом; 24017,12 грн. - пеня; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3120,49 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.8-11). Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.10.2013 року ОСОБА_1 уклала шлюб 05.10.2013 року та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». Провадження у суді апеляційної інстанції Апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду надійшла через суд першої інстанції разом з матеріалами цивільної справи і зареєстрована 03.03.2020 року. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 66030 грн. 39 коп., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (з 01.01.2020 становить 210200 грн.), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2020 року справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону . Відповідно до ст. ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України). Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи. Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази, що надаються сторонами до суду мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Відповідно до приписів ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Із аналізу положень п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, наявність між сторонами договірних кредитних правовідносин має бути підтверджено відповідним письмовим договором. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, в той же час, частиною 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначено недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. На наявність волевиявлення учасника правочину, на його укладення, вказує підпис сторони яким вона засвідчила згоду із усіма умовами підписаного договору. ОСОБА_1 заперечує проти доводів позивача щодо укладання кредитного договору і наявності між нею та Банком кредитних правовідносин. Позивач в свою чергу, на спростування даного твердження відповідача, належних та допустимих доказів суду не надав. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту досягнення сторонами згоди щодо виду договору, його істотних умов та його надання на підставі Анкети - заяви від 11.08.2010 року, не спростовують. З врахуванням викладеного, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційним судом передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову не встановлено. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи З врахуванням наведеного та керуючись ст. 367,ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 08 квітня 2020 року. Суддя доповідач С.А.Кіселик Судді: С.М. Єгорова О.Л.Карпенко