Постанова 4803 № 185/2641/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2845/20 Справа № 185/2641/19 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі - Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - в с т а н о в и л а: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з багаторазово уточненим позовом до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»), треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обґрунтовуючи його тим, що з квітня 2017 року він працював на посаді гірничого майстра дільниці ШТ-1 шахтоуправління імені Героїв Космосу ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та наказом №236/2-к від 26 грудня 2017 року його було звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на працівника трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, за п.3 ст.40 КЗпП України. Вказував, що не погодившись з даним наказом він звернувся до суду за захистом своїх порушених трудових прав та просив визнати незаконним та скасувати зазначений вище наказ, поновити його на попередньому місці роботи, стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення в розмірі 115 497,76 грн.; винести окрему ухвалу відносно директора ШУ імені Героїв Космосу ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" Мкртчяна С.В. щодо звільнення працівників за п.3 ст.40 КЗпП України без належних підстав. Зазначав, що рішенням суду першої інстанції в задоволенні його позовних вимог було відмовлено, втім постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року його апеляційну скаргу було задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасоване та постановлене нове, яким визнано незаконним наказ №236/2-к від 26 грудня 2017 року Виробничого структурного підрозділу "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про його звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України, поновлено його на роботі, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 грудня 2017 року по 19 вересня 2018 року в розмірі 100 917,18 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів. Посилаючись на те, що за час розгляду справи в суді апеляційної інстанції кількість днів вимушеного прогулу зросла на 130 днів, чого помилково не було взято до уваги судом апеляційної інстанції та не стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на час прийняття постанови, та з врахуванням того, що поновлено його на займаній посаді 22 травня 2018 року, а його середньоденна заробітна плата становить 551,46 грн. та повинна перераховуватись на 12%, просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 206 537,21 грн. за період з 19 вересня 2018 року по 27 листопада 2019 року. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 вересня 2018 року по 22 травня 2019 року включно у розмірі 91 542,36 грн. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та стягнути на його користь 206 537,21 грн. середнього заробітку з врахуванням коефіцієнтів. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що він хоча і був незаконно звільнений з роботи, але має право на застосування до заробітної плати за час вимушеного прогулу коефіцієнтів підвищення середньої заробітної плати та його заробітна плата за час вимушеного прогулу підлягає перерахуванню на 12%. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 вересня 2019 року по 22 травня 2019 року в розмірі 72 311,26 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно для визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає до стягнення, застосував розмір середньоденної заробітної плати, визначений постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній, і додатково поданими, доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що наказом №236/2-к від 26 грудня 2017 року Виробничого структурного підрозділу «ШУ ім.Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» позивача ОСОБА_1 , гірничного майстра дільниці ШТ-1, звільнено у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на працівника трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, тобто за п.3 ст.40 КЗпП України. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у справі №185/10212/17 визнано незаконним наказ №236/2-к від 26 грудня 2017 року Виробничого структурного підрозділу "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді гірничого майстра ділянки ШТ-1 Виробничого структурного підрозділу "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 грудня 2017 року по 19 вересня 2018 року в розмірі 100 917,18 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів, допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. Додатковою постановою від 21 лютого 2019 року визначена сума, яка підлягає негайному виконанню, середньої заробітної плати за один місяць в розмірі 11 856,39 грн. Ухвалами Верховного Суду від 15 лютого 2019 року та 02 липня 2019 року, відповідно, відкрито касаційне провадження в справі №185/10212/17 та відмовлено в задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у справі №185/10212/17 набрала законної сили. Відповідно до наказу №1428 від 22 травня 2019 року Виробничого структурного підрозділу "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" скасовано наказ №236/2-к від 26 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлено останнього на посаді з 26 грудня 2017 року з окладом згідно штатного розпису, в п.3 наказу визначено дії, які необхідно здійснити ОСОБА_1 , п.4 визначено, що оплату на період проходження медичного огляду здійснити відповідно до п.10.13 колдоговору, п.5 визначено організувати допуск ОСОБА_1 до роботи у відповідності до Закону України «Про охорону праці», Правил безпеки у вугільних шахтах, Порядку проведення медичних огляді працівників певних категорій. В судовому засіданні було оглянуто оригінал трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , яка не містить запису про поновлення на роботі, інших записів також не містить. Як зазначив представник позивача, оригінал трудової книжки знаходився у ОСОБА_1 , роботодавцю не передавався, так як позивач не довіряє відповідачу, а з представником позивача не допускають на підприємство, оригінал трудової книжки на даний час йому передала мати позивача. В той же час, постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у справі №185/10212/17 було стягнуто з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 грудня 2017 року по 19 вересня 2018 року. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі виданий 22 травня 2019 року, то середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, обчислений згідно з Порядком, підлягає стягненню за період з 20 вересня 2018 (наступний день після 19 вересня 2018 року, так як судом стягнуто з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 грудня 2017 року по 19 вересня 2018 року включно) по день видачі наказу про поновлення 22 травня 2019 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Відповідно до вимог ч.ч.1,6 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною 2 ст.22 КЗпП України визначено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно, після проголошення судового рішення. Колегія суддів наголошує на тому, що Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у цивільній справі№ 760/9521/15-ц дійшов висновку що, рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню відразу після його оголошення - стаття 235 КЗпП України. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивача було поновлено на посаді 22 травня 2019 року, та збільшено час його вимушеного прогулу, що визнається відповідачем. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. У Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Правила обчислення середнього заробітку передбачені ч.2 ст.235 КЗпП України, ст.27 Закону України «Про оплату праці» та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок). Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, яка наразі не скасована судом вищої інстанції та на час розгляду апеляційних скарг набрала законної сили, була встановлена середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 у розмірі 551,46 грн. Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Таким чином, беручи до уваги постанову від 05 лютого 2019 року, якою встановлено розмір середньоденного заробітку, втім не стягнуто його за весь час вимушеного прогулу станом на 05 лютого 2019 року, та з врахуванням поновлення позивача на займаній посаді лише 22 травня 2019 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме за період з 20 вересня 2018 року по 22 травня 2019 року. Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги). Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-80,89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги позивача про наявність правових підстав для перерахунку заробітної плати, яка підлягає до стягнення, на 12 відсотків, колегією суддів відхиляються, оскільки постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року встановлено відсутність підстав для перерахування посадового окладу на 12% та збільшення розміру стягнення. Доводи апеляційної скарги відповідача в частині того, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 166 робочих днів повинна розраховуватись виходячи з розміру 435,61 грн. - середньоденного заробітку, який визначений ними, виходячи з місячним посадовим окладом позивача станом на 2018-2019 рік, колегією суддів також відхиляються, оскільки його незаконно було звільнено саме 26 грудня 2017 року. Інші, наведені в апеляційних скаргах, доводи сторін зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Документи, які надані позивачем під час судового засідання 07 квітня 2020 року та долучені до матеріалів справи (т.2 а.с.18-20,21,22-23,24), втім оцінці не підлягають, оскільки не мають правового значення для вирішення даного спору. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. На підставі статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційні скарги залишена без задоволення. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.