Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 309/455/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 309/455/20 пров. № А/857/3607/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Макарика В.Я. та Бруновської Н.В., з участю секретаря судового засідання - Галаз Ю.А., а також сторін (їх представників): від позивача - не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Калина Василя Юрійовича, діючого на підставі ордера від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської обл. від 21.02.2020р. про повернення позовної заяви представника адвоката Калина Василя Юрійовича, діючого на підставі ордера від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Інспектора Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. капітана поліції Бережника Максима Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Сідей Я.Я.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 21.02.2020р., м.Хуст Закарпатської обл.),- В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою Хустського районного суду Закарпатської обл. від 21.02.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду; повернуто позивачу ОСОБА_1 в порядку ч.ч.1 і 2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України його позовну заяву до Інспектора Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. капітана поліції Бережника М.М. про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с.1-2). Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив представник адвокат Калин В.Ю., діючий на підставі ордера від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви (а.с.13-15). Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що відповідачем не була скерована на адресу позивача оскаржувана постанова, а про її існування позивач дізнався лише 18.02.2020р. після отримання її копії від Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. Також прийшовши до висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції всупереч вимогам процесуального закону не залишив позов без руху, а одразу прийняв рішення про повернення позовної заяви. Такими діями суд обмежив доступ позивача до правосуддя, порушив його право на справедливий і об`єктивний розгляд справи. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи, 20.02.2020р. до суду першої інстанції надійшла позовна заява представника адвоката Калина В.Ю., діючого на підставі ордера від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Інспектора Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. капітана поліції Бережника М.М., в якій представник позивача просить поновити строк звернення до суду із розглядуваним позовом; визнати протиправними дії відповідача, скасувати постанову серії ЕАК № 1892286 від 22.12.2019р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а також закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 (а.с.3-9). 21.02.2020р. судом винесено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду; поданий позов повернуто позивачу ОСОБА_1 (а.с.1-2). Виносячи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлене позивачем ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку звернення до суду є безпідставним, оскільки згідно постанови серії ЕАК № 1892286 від 22.12.2019р. інспектором поліції під час зупинки автомобіля була встановлена особа позивача, від підпису складеної постанови ОСОБА_1 відмовився. За таких обставин заявлений позов підлягає поверненню в порядку ч.ч.1 і 2 ст.123 КАС України. Між тим, колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими та поспішними, виходячи з наступного. Питання повернення позову з підстав пропуску строку звернення до суду без поважних причин врегульовані діючим процесуальним законом. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з приписами ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Аналіз наведених норм вказує на чітку послідовність дій суду під час з`ясування поважності причин пропуску звернення до суду до відкриття провадження у справі. При цьому, ключовим моментом в такому порядку є забезпечення можливості позивачу належним чином обґрунтувати причини пропуску строку, передбаченого ст.122 КАС України (в розглядуваному випадку - ст.289 КУпАП). Для цього законодавцем передбачено обов`язкове винесення судом ухвали про залишення позову без руху і надання можливості вказати відповідні підстави для поновлення строку. Отже, в розглядуваному випадку суд, встановивши неповажність причин пропуску строку звернення до суду, що наведені в клопотанні представника позивача про поновлення строку звернення до суду, повинен був залишити позовну заяву без руху і надати можливість позивачу вказати інші підстави для поновлення строку. Недотримання такого порядку призводить до порушення судом норм процесуального закону щодо порядку вирішення питання про дотримання строків звернення до суду. Оцінюючи наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, колегія суддів виходить з наступного. Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (ч.3 цієї статті). Із змісту постанови серії ЕАК № 1892286 від 22.12.2019р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, слідує, що копія такої в момент її винесення не була вручена ОСОБА_1 Згідно здійсненого застереження позивач відмовився від підпису вказаної постанови. Відміток про скерування копії постанови рекомендованим листом за вихідним номером наведена постанова не містить (а.с.20). Копія постанови серії ЕАК № 1892286 від 22.12.2019р. була скерована представнику позивача на адвокатський запит від 14.02.2020р. згідно листа Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. № К-11/Адз/106/28/1-7020 від 18.02.2020р. Оцінюючи в сукупності наведені обставини і надані документи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що доказів своєчасного отримання позивачем копії спірної постанови матеріали справи не містять. На наявній у справі копії постанови серії ЕАК № 1892286 від 22.12.2019р. є відсутньою відмітка про скерування поштою її копії на адресу позивача. По причині наведеного, позивач не отримав копію спірної постанови серії ЕАК № 1892286 від 22.12.2019р. від органу, який її склав, отримав текст такої лише на адвокатський запит, що слід вважати поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Дізнавшись 18.02.2020р. про винесену постанову, представник позивача звернувся 20.02.2020р. до суду із розглядуваним позовом, тобто, із пропуском строку звернення до суду через поважні причини, про які вказав у клопотанні про поновлення строку звернення до суду. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відмова особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в наданні пояснень, підписання складених документів про вчинене правопорушення, є правом, а не обов`язком такої особи; реалізація особою свого права не може слугувати перешкодою в доступі їй до правосуддя. Відтак, спірна ухвала суду від 21.02.2020р. про повернення позовної заяви прийнята судом першої інстанції передчасно та помилково. Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що за таких умов в суду першої інстанції не було достатніх і належних підстав для повернення позовної заяви представника адвоката Калина В.Ю., діючого на підставі ордера від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на підставі ч.ч.1 і 2 ст.123 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою, а відтак не відповідає вимогам закону, через що підлягає скасуванню. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення Європейського Суду з прав людини «Іліан проти Туреччини»). Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Оцінюючи дійсні обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, а також обставини, на які представник позивача посилається як на поважні, суд першої інстанції повинен надати оцінку та провести об`єктивний аналіз всіх наведених у позові доводів та обставин справи, що дозволить дати відповідь на питання про те, чи позивач за встановлених обставин мав дійсну можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду. Окрім цього, повернення позовної заяви в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (п.п.1, 2 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997р., абз.7 п.3 мотивувальної частини Рішення № 11-рп/2012 від 25.04.2012р.). Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Враховуючи зазначені положення законодавства апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви позивачу в даному випадку призведе до порушення права, визначеного Конституцією України, на доступ до правосуддя. Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає. З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.271, 272, 286, 310, 312, ч.2 ст.313, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника адвоката Калина Василя Юрійовича, діючого на підставі ордера від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської обл. від 21.02.2020р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 309/455/20 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. Я. Макарик Н. В. Бруновська Дата складення повного судового рішення: 08.04.2020р.