Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № № 428/13736/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2020 року справа №428/13736/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією в складі головуючого судді Гайдара А.В. суддів Казначеєва Е.Г. Компанієць І.Д., розглянув в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2020 р. у справі № 428/13736/19 (суддя першої інстанції Кордюкова Ж.І.) складене в м. Сєвєродонецьку за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області Сергєєва Павла Андрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог та, заперечуючи факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, у зв`язку з чим постанову від 02.12.2019 року серії АЕК № 1815989 про накладення адміністративного стягнення вважає незаконною, оскільки в постанові відсутні відомості про спосіб фіксації порушення та відомості про технічний засіб, яким здійснювалась фіксація. (арк.справи 1-3) Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2020 року у справі № 428/13736/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наданий відповідачем доказ - відеозапис є належним та допустимим доказом з огляду на вимоги КАС України. (арк.справи 17-19) Позивач ОСОБА_1 не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. На підтвердження доводів апеляційної скарги позивачем зазначено, що оскаржувана в межах даної справи постанова серії ЕАК № 1815989 від 02.12.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є не законною та не обґрунтованою. (арк.справи 24-27). Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та встановила наступне: Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою серії ЕАК № 1815989 від 02.12.2019 року у справі про адміністративне правопорушення, позивача притягнуто до адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. (арк.справи 4) З оскаржуваної постанови вбачається, що 02 грудня 2019 року о 12 годині 50 хвилин позивач, керуючи транспортним засобом здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, в порушення вимог п. 15.9 ПДР України. (арк.справи 4) Стосовно доводів апеляційної скарги щодо неправомірності складення відносно нього постанови про адміністративне правопорушення у відповідності вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Як вбачається з матеріалів справи в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 02.12.2019 року серії ЕАК № 1815989 не зазначений технічний засіб, яким начебто здійснювалось фото або відеозапис, що унеможливлює встановлення достовірності здійснення такої фіксації та обставин, що на них зафіксовані. Тому суд першої інстанції не надав належної оцінки доказу, безпідставно прийняв до уваги наданий відповідачем відеозапис та безпідставно визнав його належним та допустимим доказом. Зазначена правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а. Крім того, відповідачем не зазначено чи вимірювалась відстань менше 10 метрів, відсутній протокол вимірювання відстані та яким чином здійснювалось вимірювання, яким пристроєм, тобто відсутні докази, які б підтверджували скоєння правопорушення позивачем. Також, відповідно до ч.6 ст. 283 КУпАП постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Відповідно до додатку 5 Інструкції, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року № 1392 на зворотній стороні постанови вказується інформація про порядок та строк оскарження винесеної постанови. Колегія суддів звертає увагу, шо відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції копію зворотного боку постанови ЕАК № 1815989 від 02.12.2019 року, як доказ того, що вона містить всі обов`язкові реквізити, передбачені ст. 283 КУпАП, чим порушив вимоги ч.2 ст.77, ч.3 ст.79 КАС України, на що не звернув увагу суд першої інстанції. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Доводи викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нової постанови про скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2020 р. у справі № 428/13736/19 - задовольнити. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2020 р. у справі № 428/13736/19 - скасувати. Прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області Сергєєва Павла Андрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення задовольнити. Постанову серії ЕАК № 1815989 від 02 грудня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо притягнення до адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. скасувати та закрити провадження у справі. Постанова ухвалена та підписана 08 квітня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць