Постанова 4803 № 185/6559/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1268/20 Справа № 185/6559/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С., при секретарі - Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИЛА: В серпні 2016 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором №ML-304/140/2008 від 15 серпня 2008 року, яка утворилась станом на 12 лютого 2016 року, в розмірі 14628 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) швейцарських франків 49 сантимів, що за курсом НБУ складає 392637 (триста дев`яносто дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 57 коп., які складаються з наступного: 12246,14 швейцарських франків, що еквівалентно 328693,85 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2382,35 швейцарських франків, що еквівалентно 63943,72 грн. - заборгованість зі сплати відсотків. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" судові витрати у сумі 2944 (дві тисячі дев`ятсот сорок чотири) грн. 78 коп., з кожного. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року скасувати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором №ML-304/140/2008 від 15 серпня 2008 року, яка утворилась станом на 12 лютого 2016 року, в розмірі 14628 швейцарських франків 49 сантимів, що за курсом НБУ складає 392637грн. 57 коп. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі. У відзиві АТ "ОТП Банк" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року просить заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 15 серпня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_2 , як позичальником, був укладений кредитний договір №ML-304/140/2008, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 19822,70 швейцарських франків на придбання нерухомого майна зі сплатою плаваючої процентної ставки за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 15 серпня 2018 року. Відповідач взяв на себе зобов`язання щомісяця здійснювати погашення заборгованості шляхом сплати щомісячно платежу, розмір якого визначається графіком платежів (а.с. 8-14). З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 15 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно якого поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов`язань у тому ж обсязі, що і боржник (а.с. 49-56). Банк зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику обумовлену договором суму кредитних коштів (а.с.15). В порушення умов кредитного договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, допустив прострочення повернення кредиту і сплати відсотків, внаслідок чого станом на 12 лютого 2016 року за ним утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі у розмірі 14628 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) швейцарських франків 49 сантимів, що за курсом НБУ складає 392637 (триста дев`яносто дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 57 коп., які складаються з наступного: 12246,14 швейцарських франків, що еквівалентно 328693,85 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2382,35 швейцарських франків, що еквівалентно 63943,72 грн. - заборгованість зі сплати відсотків. Наявність заборгованості та її розмір підтверджується випискою по рахунку із зазначенням дат та сум платежів, яку було витребувано судом (а.с.78-124). Крім того, відповідач ОСОБА_2 у суді першої інстанції визнав позов та погодився із обставинами зазначеними у позові, у тому числі й з розрахунком заборгованості. Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, позичальник зобов`язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та вимог закону. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Таким чином, заборгованість за кредитним договором, відсотками та комісією, підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку. Задовольняючи позовні вимоги ПАТ ОТП Банк, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а тому правомірно стягнув з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором у зазначеному вище розмірі. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було досліджено жодного наданого ним доказу, колегія судів не приймає до уваги та вважає безпідставними, оскільки не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права, що тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду. Посилання апелянта на те, що банком пропущено строк звернення до суду з вимогою до поручителя, колегія суддів вважає недоведеними, оскільки суперечать наявним в матеріалах справи доказам, а Банк в свою чергу дотримався строків звернення з вимогою до боржника до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення в нього права вимоги. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича