Постанова 4824 № 370/2142/19

Справа № 370/2142/19 № апеляційного провадження: № 22-ц/824/5072/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Мазка Н.Б. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А. розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, поданої в інтересах Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 листопада 2019 року, ухвалене в складі судді Мазки Н.Б., у цивільній справі № 370/2142/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначило, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 26 червня 2015 року був укладений кредитний договір № б/н. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит в розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Посилаючись на те, що відповідачка не виконує свої зобов`язання, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з неї заборгованість, яка станом на 17 червня 2019 року становить 11 634,67 грн., з яких: 434,26 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 489,79 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7 380,40 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 300,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 530,22 грн. - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13 листопада 2019 року відмовлено в позові АТ КБ «ПриватБанк». Не погоджуючись з вказаним рішенням, Крилова О.Л., яка діє в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити в нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, пославшись на те, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо самого виду договору та інших умов, викладених в Умовах та правилах надання банківських послуг. Факт укладення кредитного договору та отримання кредиту на платіжну картку підтверджується заявою відповідачки про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, якою вона погодила всі істотні умови договору. Дії щодо проведення активації картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними умовах про надання та обслуговування платіжних карток. Звертає увагу на те, що згідно виписки з банківського рахунку вбачається, що відповідачка користувалася кредитною карткою, що підтверджує наявність кредитних правовідносин. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2015 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до розрахунку АТ КБ «Приватбанк» у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором, яка станом на 17 червня 2019 року становить 11 634,67 грн., з яких: 434,26 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 489,79 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7 380,40 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 300,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 530,22 грн. - штраф (процентна складова). Відмовляючи в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Заявляючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що 26 червня 2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит в розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 26 червня 2015 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та розрахунок заборгованості, а також подало до суду клопотання про розгляд справи на підставі наданих документів за відсутності представника банку. Разом з тим, вказані документи не підтверджують умов кредитування та розміру заборгованості по процентам, пені та штрафам. Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідачки ОСОБА_1 , її контактну інформацію. Анкета-заява не містить даних про умови кредитування, в ній відсутня відмітка про те, яку картку вона просила видати. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду є обов`язковими до врахування cудом. Також АТ «КБ «Приватбанк» не надало суду першої інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала кредитну картку, а також те, що вона знімала готівку з карткового рахунку або оплачувала товари/послуги за допомогою кредитної картки. Розрахунок заборгованості не є документом, який може підтверджувати умови кредитування, факт видачі кредитної картки та користування відповідачкою кредитом. До апеляційної скарги представник АТ «КБ «Приватбанк» додав виписку з рахунку, оформленого на ім`я ОСОБА_1 . Разом з тим, у колегії суддів відсутні підстави для дослідження вказаних доказів, оскільки вони не подавалися до суду першої інстанції, представник банку не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції, які б не залежали від банку. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, разом з позовною заявою АТ «КБ «Приватбанк» подало до суду заяву про розгляд справи на підставі доданих до позовної заяви доказів. Крім того, як було зазначено, АТ «КБ «Приватбанк» просило стягнути заборгованість за кредитом, виданим на кредитну картку. Оскільки в справі відсутні докази, які б вказували на те, що відповідачка була зобов`язана повертати борг частинами, строк повернення коштів за таким кредитом має збігатися із строком дії кредитної картки. Проте, до позовної заяви не було додано документів на підтвердження даних щодо строку дії кредитної картки, оформленої на ім'я відповідачки. Враховуючи викладене, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 . Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права та підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги представника АТ КБ «Приватбанк» не спростовують висновків суду першої інстанції. Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника АТ КБ «Приватбанк» підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, поданої в інтересах Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», залишити без задоволення. Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 06 квітня 2020 року Суддя-доповідач Судді