Постанова 4856 № 127/3549/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/3549/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайленко А.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 07 квітня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора №3 роти батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції Русінова Євгенія Павловича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2020 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора №3 роти батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції Русінова Євгенія Павловича, Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, В С Т А Н О В И В : в лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до інспектора №3 роти батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції Русінова Євгенія Павловича, Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2020 року позов задоволено, а саме: постанову інспектора 3 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Русінова Євгенія Павловича серії АР № 592550 від 02.02.2020 року скасовано; справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП закрито. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 02 лютого 2020 року інспектором 3 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Русіновим Євгенієм Павловичем винесено постанову, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. В обґрунтування постанови зазначено, що 02.02.2020 року о 21.15 в м. Вінниці по вул. Соборній, 22, водій ОСОБА_1 керував автомобілем "Рено Кліо", д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку в межах дії дорожнього знаку 3.34 зупинку заборонено, та не пред`явив посвідчення водія. Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову та закриття справи про адміністративне правопорушення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів). Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 2.1 "б" ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб. Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи на день та час розгляду справи в суді першої інстанції були відсутні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Апеляційний суд не приймає до уваги надані відповідачем до апеляційної скарги докази скоєння позивачем адміністративного правопорушення, оскільки згідно ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Посилання скаржника на неможливість подання до суду першої інстанції відзиву на адміністративний позов у зв`язку з великою навантаженістю представника відповідача не заслуговує на увагу, оскільки відповідач в силу наданих йому повноважень повинен забезпечити належний рівень виконання своїх посадових обов`язків, незалежно від будь-яких факторів. До того ж, відповідач як посадова особа Департаменту патрульної поліції не був позбавлений можливості самостійно, а не через представника - Липовську Н.Ю., подати відзив на позовну заяву із відповідними доказами. Стосовно посилання апелянта на те, що строк, встановлений судом першої інстанції був занадто коротким, то колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Отже, вказаною нормою встановлено скорочені строки розгляду даної категорії справ. А відтак, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про скорочення строку для подання відзиву на позовну заяву. Однак, до винесення оскаржуваного судового рішення, відповідач не надав суду першої інстанції жодних доказів, у тому числі запису з нагрудної камери поліцейського, на якому було б зафіксовано допущене позивачем правопорушення або будь-яких інших доказів, які б підтверджували обставини, викладені в оскаржуваній постанові. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу інспектора №3 роти батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції Русінова Євгенія Павловича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 07 квітня 2020 року. Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.