Постанова Дніпровський апеляційний суд № 189/234/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2882/20 Справа № 189/234/18 Суддя у 1-й інстанції - Пустовар О. С. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Варенко О.П., суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2018 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.03.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У порушення умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 31.12.2017 року має заборгованість в розмірі 87 379,77 грн, яка складається з наступного: 2 125,96 грн - заборгованість за кредитом; 75 606,68 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 010,00 грн - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 4 137,13 грн - штраф (процентна складова). На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь зазначену заборгованість та судові витрати. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.03.2012 року, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 2 125,96 грн. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись з судовим рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги банку в цій частині у повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, посилаючись на те, що Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи Банку не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Посилається на те, що відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, що свідчить про його поінформованість та згоду зі змістом Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів Банку, незважаючи на те, що останні не підписані відповідачем. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим положеннями ст.360 ЦПК України, не скористався. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 20.03.2012 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 2 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач у позовній заяві посилається на те, що підписана відповідачем анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складають між відповідачем та банком Договір, що підтверджується особистим підписом відповідача у заяві. (а.с.7). Відповідно до п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань за кредитним договором від 20.03.2012 року, згідно розрахунку позивача, станом на 31.12.2017 року виникла заборгованість в розмірі 87 379,77 грн, яка складається з наступного: 2 125,96 грн - заборгованість за кредитом; 75 606,68 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 010,00 грн - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4 137,13 грн. - штраф (процентна складова). Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України). Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). При цьому, з кредитного договору, який укладений між сторонами шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку відсутні будь-які дані стосовно визначення розміру процентів за користування кредитними коштами. Слід зазначити, що позивачем не надано доказів того, що саме такі Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які долучені до позову, є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме зазначені Умови та правила надання банківських послуг та тарифи банку мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати процентів. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою для визнання неукладеним кредитного договору, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зокрема, заборгованість за процентами та обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема, у порядку та розмірі, визначених зазначеними документами. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» про те, що суд першої інстанції, вирішуючи вимогу щодо стягнення процентів за користування кредитом, мав керуватися положеннями ст. 1048, 1054 ЦК України та стягнути з відповідача проценти, визначивши їх розмір на рівні облікової ставки НБУ, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивач не пред`являв вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами, з підстав та у розмірах, встановлених статтею 1048 ЦК України, а заява-анкета не містить розміру процентів. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги розрахунок заборгованості, де вказані всі суми процентів, які підлягають стягненню за договором, не можуть бути прийняті судом до уваги. Наданий представником позивача розрахунок заборгованості за кредитом не може слугувати доказом безспірності розміру боргу по процентам за користування кредитними коштами. Позивач не надав оригінали первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, які б підтверджували розрахунки позивача, що також узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року № 61-5191св18. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що при укладенні договору сторони керувалися положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України і підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил відповідач повністю погодився з їх змістом, умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. До вказаних правовідносин у даній справі неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору та вважатися складовою частиною, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Інші доводи позивача в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування судового рішення в оскаржуваній частині, судом апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року - залишити без змін в оскаржуваній частині. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова