Постанова 4803 № 176/2247/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3876/20 Справа № 176/2247/19 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І. А. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Варенко О.П., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2019 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 20.02.2018 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 50 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконує, що призвело до утворення заборгованості станом на 29.08.2019 року, яка становить 68 472,19 грн. та складається з: 47 005,05 грн заборгованість за тілом кредиту; 17 730,37 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн штраф (фіксована частина); 3 236,77 грн штраф (процентна складова). На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, так як не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази та обставини справи. Відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг у Приватбанку при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою вважати кредитний договір не укладеним. Під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які є складовою частиною кредитного договору та, відповідно, приєднався до запропонованої банком пропозиції. Кредитний договір відповідачем не оспорювався, не визнавався недійсним або не укладеним. Користуючись кредитними коштами, здійснюючи погашення заборгованості, відповідач висловив свою згоду щодо форми договору та його умов. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 20.02.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк». Як вбачається, в анкеті-заяві не зазначено відомостей про встановлений відповідачу розмір кредитного ліміту на картці. Між тим, в позовній заяві позивач зазначає про отримання відповідачем кредитного ліміту в розмірі 50 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З анкети-заяви вбачається, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. На підтвердження своїх позовних вимог позивачем долучено до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», який не підписаний відповідачем. На підставі вказаних анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та самих Умов і правил надання банківських послуг, позивач нарахував відповідачу заборгованість станом на 29.08.2019 року в розмірі 68 472,19 грн, яка складається з: 47 005,05 грн заборгованість за кредитом; 17 730,37 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн штраф (фіксована частина); 3 236,77 грн штраф (процентна складова). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту, пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. В той же час, позивачем не надано до суду жодних належних доказів оформлення та укладання між сторонами та, відповідно, отримання позичальником Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що в сукупності із заявою-анкетою свідчило б про укладений у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг та про досягнення згоди між сторонами щодо всіх умов кредитування. Самі по собі Умови та правила надання банківських послуг не містять жодних відміток ОСОБА_1 щодо ознайомлення із ними, або підпису позичальника щодо згоди із ними. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Як вбачається, в анкеті-заяві відсутні відомості що відповідна банківська картка була видана відповідачу, тип та строк її дії, що є істотними умовами договору. Також не надано доказів зарахування кредитних коштів на картку (встановлення кредитного ліміту). Анкета-заява не містить відомостей про розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами та неустойки (штраф, пеня). Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що ним надані належні та допустимі докази по справі не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. В анкеті-заяві, підписаній сторонами 20.02.2018 року, не міститься жодної інформації щодо обрання позичальником певного виду кредитної послуги, типу кредитної картки та строку її дії. В анкеті - заяві відсутні відомості щодо встановлення банком позичальнику певного розміру кредитного ліміту. Звертаючись з позовними вимогами, банк у своїй заяві зазначив про отримання позичальником кредиту у розмірі 50 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, однак дані обставини не підтвердженні належними та допустимими доказами, оскільки розмір кредитного ліміту зазначено лише в тексті позовної заяви, тоді як в кредитному договорі, наданому банком, така інформація відсутня. В заяві відсутня інформація щодо погодження сторонами розміру базової процентної ставки та розміру і порядку нарахування штрафів за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Також, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, долучені банком до апеляційної скарги, копія Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.93-94), виписка з рахунку відповідача (а.с.95-110), довідка про видачу картки (а.с.112), довідка про зміну умов кредитування (а.с.113), оскільки відповідно до вимог ч.ч. 2, 4, 8 ст.83 ЦПК України, позивач та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Як вбачається з матеріалів справи, в письмовій заяві про розгляд справи за відсутності позивача (у порядку спрощеного позовного провадження - без виклику сторін), представником зазначено, що всі необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ КБ «Приватбанк» відсутні (а.с. 42). Таким чином, посилання позивача на докази, які безпідставно не були подані до суду першої інстанції, а долучені до апеляційної скарги, не приймаються колегією суддів до уваги з вказаних підстав. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість за договором, а отже визнав свої зобов`язання також не можуть бути прийняті до уваги. Наданий представником позивача розрахунок заборгованості за кредитом не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Позивач не надав оригінали первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, які б підтверджували розрахунки позивача, що також узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року № 61-5191св18. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» про те, що суд першої інстанції мав керуватися положеннями ст.ст. 1048, 1054 ЦК України та задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення з позичальника процентів за користування кредитними коштами, визначивши розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивач не пред`являв вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, з підстав та у розмірах, встановлених ст. 1048 ЦК України, а анкета-заява не містить інформації про погоджений сторонами розмір процентної ставки. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, доводи позивача про те, що суд має стягнути на його користь з позичальника проценти за користування кредитними коштами на підставі положень ст. 1048 ЦК України є безпідставними. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою для визнання неукладеним кредитного договору, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зокрема, заборгованість за кредитом, по процентах за користування кредитними коштами, штрафами та обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафів у розмірі та порядку нарахування, що вказані у цих документах. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Доводи в апеляційній скарзі позивача про те, що суд першої інстанції не правильно тлумачить та застосовує постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки у справі, рішення якої оскаржується, відповідач як позичальник не заперечував факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки Верховним Судом розглянуто питання щодо формування судової практики застосування норм, які регулюють правовідносини у сфері споживчого кредитування, і в тому числі поширюються на правовідносини, які виникли в даній справі. Посилання позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідач погодився з умовами кредитного договору, оскільки договір не оспорював, не спростував розрахунок заборгованості, не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов`язань, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначене не впливає на встановлені судом обставини та правильність висновків, яких суд дійшов у справі. Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова