Постанова 4852 № 160/8019/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/8019/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 ( суддя першої інстанції Віхрова В.С.) в адміністративній справі №160/8019/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,- ВСТАНОВИВ: 19.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просила визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф-4665 від 11.05.2019 р. В обґрунтуванням позовних посилається на те, що 27.06.2013 року, була звільнена за власним бажанням із складу Ради адвокатів Дніпропетровської області внаслідок перенесених тяжких захворювань ( інсульт-2008 році, інфаркт -2013 рік). Разом з цим, з врахуванням стану здоров`я, провадила самостійну адвокатську діяльність та була поставлена на податковий облік як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець. Протягом всього періоду незалежної адвокатської діяльності з 2013 року по 2016 рік доходу не отримувала, тому вважає, що ніякої недоїмки зі сплати ЄСВ не повинно бути. Крім того вказано, що нею були своєчасно та регулярно подані податкові декларації за кожен рік такої діяльності, ніяких зауважень і претензій до неї з боку податкового органу не було. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року в задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач звернулась з апеляційної скаргою. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга, фактично обґрунтована доводами адміністративного позову. Відзив від відповідача на адресу суду не надходив. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить наступного. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 провадила самостійну адвокатську діяльність згідно Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.09.1993 р. №0268. Як адвокат ОСОБА_1 була взята на облік в органах державної податкової служби в Криворізькій північній об`єднаній ДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 20.08.2013 р. за №1271, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП від 20.08.2013 р.) та знята з такого обліку на підставі її заяви від 19.06.2019 р. про зняття з обліку за формою №7-ЄСВ. Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки вказаного суду, викладені у рішенні за результатами розгляду такої зразкової справи. Верховний Суд 02.09.2019 року розглянув зразкову справу № 520/3939/19 (Пз/9901/10/19) - щодо оподаткування самозайнятої особи, яка одночасно зареєстрована як фізична особа-підприємець та прийняв рішення, яке після перегляду 04.12.2019 року Великою Палатою Верховного Суду набрало законної сили. Ознаками типової справи, яка розглянута Верховним Судом як зразкова є: 1) перебування позивача на обліку контролюючого органу як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичної особи-підприємця та як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність; 2) встановлення контролюючим органом за власною ініціативою платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності, що обумовило виникнення в останнього обов`язку сформувати та подати до органів доходів і зборів окремий звіт; 3) визначення статусу «фізичної особи-підприємця з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності» на рівні підзаконних нормативно-правових актів; 4) можливість подвійного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за результатами здійснення одного й того ж виду господарської діяльності: як підприємницької, так і незалежної професійної діяльності. Апеляційний суд встановив, що справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги відповідає ознакам типової справи, які визначив Верховний Суд за результатами розгляду зразкової справи № 520/3939/19 (Пз/9901/10/19). Тому, в цій справі підлягають застосуванню висновки Верховного Суду висловлені в рішенні від 02 вересня 2019 року, прийнятому за результатами розгляду зразкової справи № 520/3939/19 (Пз/9901/10/19). Верховний Суд у зразковій справі дійшов висновку, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності цим Законом не передбачено. Крім того, Верховний Суд зробив висновок, що відповідно до положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330 взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» цей Порядок не передбачає. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами. Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, зі змінами від 15 травня 2018 року (далі - Порядок № 435), який визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» або встановлений Порядком № 435, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування. Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та, відповідно, не подає звітність як такий платник, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу, як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю, ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску. Відтак, вимога відповідача про сплату боргу з єдиного соціального внеску визнана Верховним Судом у вказаній зразковій справі протиправною та такою, яка підлягає скасуванню. Апеляційний суд встановив те, що позивач перебувала на обліку та здійснювала адвокатську діяльність як фізична особа-підприємець, на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність не перебуває та, відповідно, не подає звітність як такий платник, відтак, позивач не повинна сплачувати єдиний соціальний внесок, як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. З огляду на викладене, колегія суддів приходить переконливого та послідовного висновку про те, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню, заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що останній підлягає до задоволення. Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції, внаслідок чого позовні вимоги задоволені в повному обсязі, наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовною заявою та з апеляційною скаргою. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАН ОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 в адміністративній справі №160/8019/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати винесену Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4665 від 11.05.2019 на суму 21 030 грн. 90 коп. несплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 2007 (дві тисячі сім гривень) грн. сплаченого судового збору. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 06.04.2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя В.А. Шальєва суддя С.В. Білак