Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/77/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/77/19 Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 22 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М. за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., позивача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року (повний текст якого складено 02.04.2019 у м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : В січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року в розмірі 15819,05 грн. В обґрунтування позову зазначав, що вимога, якою визначено недоїмку по єдиному внеску, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач є арбітражним керуючим, діяльність якого не входить в перелік осіб платників єдиного соціального внеску, визначеного ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив доводи позивача та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши, при цьому, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність не звільняються від сплати єдиного внеску. Відповідач вважає, що позивач будучи фізичною особою-підприємцем і особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, зобов`язаний формувати та подавати до органів доходів і зборів окремі звіти, відповідно до пункту 16 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №

435. Протокольною ухвалою від 22.01.2020 року судова колегія задовольнила клопотання відповідача та допустила заміну сторони у справі, а саме ГУ ДФС у Хмельницькій області та ГУ ДПС у Хмельницькій області. В судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. В силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю доповідача та пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів, надаючи оцінку даним правовідносинам виходить з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що згідно Інформаційної системи Державної Фіскальної служби України "Податковий блок" ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на податковому обліку в ДПІ у м. Хмельницькому, як фізична особа - підприємець з 05.03.2013 р. по 23.12.2016 р., а з 12.05.2014 р. зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (№ реєстрації 371/5 від 05.03.2013р.), код ВЕД 69.10 - діяльність у сфері права, ознака незалежної професійної діяльності "арбітражний керуючий". Податковий орган вважаючи, що позивач, не виконав свій обов`язок зі сплати єдиного внеску саме як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, здійснив нарахування позивачу суми єдиного внеску у розмірі 15819,05 грн. На підставі викладеного вище контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №ф-42780-17 від 12.11.2018 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони одночасно були фізичними особами-підприємцями. Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Верховний Суд 02 вересня 2019 року розглянув зразкову справу № 520/3939/19 (Пз/9901/10/19) щодо оподаткування самозайнятої особи, яка одночасно зареєстрована як фізична особа-підприємець та прийняв рішення, яке після перегляду 04 грудня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду набрало законної сили. Ознаками типової справи, яка розглянута Верховним Судом як зразкова є: 1) перебування позивача на обліку контролюючого органу як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичної особи-підприємця та як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність; 2) встановлення контролюючим органом за власною ініціативою платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності, що обумовило виникнення в останнього обов`язку сформувати та подати до органів доходів і зборів окремий звіт; 3) визначення статусу «фізичної особи-підприємця з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності» на рівні підзаконних нормативно-правових актів; 4) можливість подвійного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за результатами здійснення одного й того ж виду господарської діяльності: як підприємницької, так і незалежної професійної діяльності. Колегія суддів встановила, що дана справа предметом розгляду якої є визнання протиправною та скасування вимоги державного фіскального органу відповідає ознакам типової справи, які визначив Верховний Суд за результатами розгляду зразкової справи № 520/3939/19 (Пз/9901/10/19). Тому, в цій справі підлягають застосуванню висновки Верховного Суду викладені в рішенні від 02 вересня 2019 року, прийнятому за результатами розгляду зразкової справи №520/3939/19 (Пз/9901/10/19). Верховний Суд у зразковій справі дійшов висновку, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності цим Законом не передбачено. Крім того, Верховний Суд зробив висновок, що відповідно до положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330 взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» цей Порядок не передбачає. Відповідно до пункту 4 частини 1статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами. Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, зі змінами від 15 травня 2018 року (далі - Порядок № 435), який визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» або встановлений Порядком № 435, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування. Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та, відповідно, не подає звітність як такий платник, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу, як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю, ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску. Відтак, вимога відповідача про сплату боргу з єдиного соціального внеску визнана Верховним Судом у вказаній зразковій справі протиправною та такою, яка підлягає скасуванню. Колегією суддів встановлено те, що позивач перебував на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Контролюючий орган самостійно встановив позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що за висновками Верховного Суду у зразкові справі є неправомірним. Відповідно, неправомірним є і нарахування на цій підставі єдиного внеску. Слушними є доводи апеляційної скарги, що нарахування контролюючим органом ЄСВ позивачу як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, спричиняє подвійну його сплату, оскільки такий внесок сплачувався позивачем самостійно, як фізичною особою-підприємцем. До того ж, враховуючи, що підприємницька діяльність позивача припинена з 23.12.2016 року, у податкового органу не було жодних претензій з даного питання відповідно і будь-яких боргів у позивача зі сплати єдиного внеску на той момент не існувало. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19) та від 5 грудня 2019 року (справа № 260/358/19). Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Отже, за встановленими у цій справі обставинами, позивач перебував на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, однак не подавав звітність як такий платник, а контролюючий орган самостійно встановив позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що за висновками Верховного Суду у зразкові справі є неправомірним. Відповідно, неправомірним є і нарахування на цій підставі єдиного внеску. Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони одночасно були фізичними особами-підприємцями. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Із урахуванням наведеного, висновки контролюючого органу не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2018 року ГУ ДФС в Хмельницькій області в розмірі 15819,05 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17, ЄДРПОУ 39492190) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 768,4 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1152,6 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 27 січня 2020 року. Головуючий Біла Л.М. Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.