Постанова Київський апеляційний суд № 752/8663/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 квітня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 752/8663/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5228/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Мазур Ю.Ю., по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, - в с т а н о в и в : У квітні 2019 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 9 585,01 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. В обґрунтування вимог зазначав, що 25 грудня 2015 між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 021171/4600/0000030. Так, 30 жовтня 2016 року о 09 год. 55 хв. в м. Києві по вул. Кільцева дорога, 8, відбулась ДТП за участю транспортного засобу - автомобіля марки «Skoda Rapid», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу - автомобіля марки «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних ушкоджень. Винним у вказаній аварії визнано відповідача відповідно до постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2016 року. За заявою потерпілого з урахуванням наданих документів щодо розміру завданих даною пригодою збитків, ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» виплатило йому суму в розмірі 9 585,01 грн. страхового відшкодування та отримало право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальника останнього. Позивач направляв відповідачу лист з вимогою сплатити зазначені кошти добровільно, проте, відповідачем сума страхового відшкодування страховій компанії добровільно виплачена не була (а.с. 2-5). Представник відповідача - адвокат Капля А.С. у відзиві на позов та зазначила, що 30 листопада 2016 року та 07 лютого 2019 року на адресу відповідача надходили претензії про відшкодування шкоди в порядку регресу на суму 9 585,01 грн. 27 лютого 2019 року відповідач втретє направив відповідь на претензію, в якій наголосив, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час пригоди була застрахована ПрАТ «СК «Скайд» за діючим полісом № АЕ/7868840 за укладеним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та направив завірену копію зазначеного договору. Крім того, на адресу відповідача від позивача надійшов лист, де останній вимагав сплатити франшизу в розмірі 500 грн. Позивач визнав факт наявності діючого договору на момент дорожньо-транспортної пригоди та в частині страхового відшкодування відмовився пред`являти до відповідача вимоги, а в частині франшизи направив лист. Фінансовий стан відповідача на день отримання листа про сплату франшизи був критично незадовільний, останній не мав змоги сплатити 500 грн., проте, 05 липня 2019 року відповідач сплатив позивачу 500 грн. франшизи. Тому, відповідач просив відмовити в задоволенні позову, стягнути на його користь із позивача 6500 грн. витрат на правничу допомогу (а.с. 47- 49). Представник позивача Мостовик О.С. надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що згідно витягу із Централізованої бази даних (транспортного) страхового бюро України, поліс №АЕ/786880 - не знайдено. Таким чином, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 70-71). Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року позов ПрАТ«Страхова компанія «УНІКА» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ«Страхова компанія «УНІКА» - суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 9 585,01 грн. та судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. (а.с. 75-78). Не погодившись з рішенням районного суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити (а.с. 80-82). Апеляційну скаргу мотивував тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи та внаслідок неправильного дослідження та оцінки наявних у справі доказів. Вважав, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права до правовідносин. Так, суд не надав оцінки договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності поліс № АЕ/786880, який укладений між ПрАТ «Страхова компанія «Скайд» та ОСОБА_1 з терміном дії від 11 квітня 2016 року до 10 квітня 2017 року з лімітом страхового відшкодування 100 000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну третім особам. Відповідачем 30 березня 2016 року було сплачено страховий платіж в розмірі 1 036,00 грн. Зазначив, що на вимогу позивача від 20 січня 2017 року відповідачем було сплачено позивачу франшизу в розмірі 500 грн. При цьому, на вимогу позивача про відшкодування 9 585,01 грн. відповідач надав завірену копію полісу № АЕ/786880 з посиланням на судову практику, відповідно до якої покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Вказував, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності поліс № АЕ/786880 діє на умовах, передбачених у даному договорі незалежно від того чи не внесені чи внесені страховиком відомості про укладений договір страхування до Моторно-транспортного страхового бюро України (далі - МТСБУ). Представник позивача - ОСОБА_3 надала до суду відзив, в якому посилалася на судову практику Черкаського апеляційного суду, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а.с. 114-123). Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, щопозивач має право в порядку регресу стягнути саме з відповідача 9 585,01 грн. страхового відшкодування. Колегія суддів не погодилась з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25 грудня 2015 року між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів № 021171/4600/0000030, за яким автомобіль марки «Skoda Rapid», р.н. НОМЕР_1 був застрахованим транспортним засобом (14-15). 30 жовтня 2016 року о 09 год. 55 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_2 рухався по вул. Кільцева дорога, 8 в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом - автомобілем марки «Skoda Rapid», р.н. НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів (а.с. 16-17). Винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_1 , що підтверджується набравшою законної сили постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2016 року у справі №760/18742/16-п (а.с. 12-13). На підставі заяви потерпілого, відповідно до розрахунку суми на підставі страхового акту №00206905 від 16 листопада 2016 року ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9 585,01 грн. згідно з платіжним дорученням №041065 від 17 листопада 2016 року (а.с. 18-33). За полісом № АЕ/7868840, укладеним 30 березня 2016 року договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 з 11 квітня 2016 року і на час пригоди була застрахована ПрАТ «СК «Скайд» із лімітом страхової відповідальності за шкоду заподіяну майну -100 000 грн., франшиза - 500 грн. Оригінал цього полісу був наданий відповідачем до суду першої інстанції (а.с. 68). 18 січня 2017 року ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» було направлено претензію відповідачу в якій повідомлено про гарантування ПрАТ «СК «Скайд» виплатити страхового відшкодування 9085.01 грн. за завдану шкоду за вирахуванням розміру франшизи в сумі 500 грн., з пропозицією відповідачу сплатити 500 грн. франшизи за полісом на користь позивача (а.с. 64) Сплата відповідачем позивачу 500 грн. франшизи підтверджується наданим до районного суду оригіналом квитанції (а.с. 60) 07 лютого 2019 року ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» заявив відповідачу претензію про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу в розмірі 9 585,01 грн., яка була відхилена відповідачем з посиланням на вищезазначений поліс і відшкодування відповідачем суми завданої шкоди, яка не покривається цим полісом (а.с. 65-66). Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно з пунктом 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Колегія суддів погодилась з доводами відповідача, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Скайд» з огляду на таке. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Відповідно до ч. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 983 ЦК України). Відповідно до ст. 11 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Статтею 55 цього Закону передбачено, що з метою організації обміну інформацією про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників. Пунктом п. 2.1.2. Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страховики-члени МТСБУ в обов`язковому порядку здійснюють збір та постачання до бази даних МТСБУ такої інформації за формою, встановленою додатком 1 до цього положення. Відомості про укладені та достроково припинені внутрішні договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та видані до них спецзнаки надаються страховою компанією. Відповідачем до районного суду наданий оригінал страхового полісу № АЕ/786880 від 30 березня 2016 року, який оформлений в установленому законом порядку, підписаний сторонами договору. В цьому полісі визначені всі істотні умови договору, зазначено про сплату 30 березня 2016 року страхувальником страхового платежу у сумі 1 036,00 грн. (а.с. 68). Статтею 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо його не визнано судом недійсним. Відповідно до ст. 998 ЦК України та ст. 29 Закону України «Про страхування» договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках встановлених ЦК України, тобто договір страхування є чинним до того часу, поки його не буде визнано судом недійсним. Посилання позивача на відсутність відомостей в централізованій базі даних Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо договору і полісу № АЕ/786880 від 30 березня 2016 року не свідчить про неукладеність договору страхування і не може бути підставою для висновку, що відповідач ОСОБА_1 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. При цьому, на відповідача ОСОБА_1 який уклав договір страхування із ПрАТ «Страхова компанія «Скайд» не може бути покладена відповідальність за дії (бездіяльність) Страховика. Доказів незаконного використання бланку (полісу) договору страхування або неправомірних дій самого відповідача ОСОБА_1 до суду не надано. Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Скайд» на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення виплаченого страхового відшкодування з відповідача. До того ж згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Вищезазначена правова позиція знайшла підтвердження і в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц і передбачених законом підстав відступити від такої, судом апеляційної інстанції не встановлено. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Проте суд першої інстанції цих обставин справи і вищенаведених вимог законодавства не врахував і дійшов помилкового висновку про покладення на відповідача, як винну особу, обов`язку відшкодувати суму страхового відшкодування, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Щодо судових витрат. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16). Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Так, представниквідповідача ОСОБА_1 - адвокат Капля А.С. 15 липня 2019 року направила відзив, у якому повідомила, що орієнтовна сума витрат на правову допомогу становить 6500 грн. та заявила про стягнення із позивача витрат на правничу допомогу (п. 3 резолютивної частини відзиву), заява про стягнення судових витрат із додатками (а.с. 47-59). На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявник надав: договір про надання правової допомоги від 08 липня 2019 року; додаток до Договору №1 від 08 липня 2019 року; акт наданих послуг від 09 липня 2019 року; рахунок понесених фактичних витрат від 09 липня 2019 року; квитанція № 1 від 09 липня 2019 року на суму 6500 грн., які засвідчують сплату гонорару за надану правничу допомогу(а.с.52-59). Відповідно до п. 5.1. договору про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 і адвокатом Капля А.С., за надання правової допомоги клієнт сплачує гонорар, який складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в Додатку № 1 до даного Договору (а.с. 55-56). У Додатку №1 до Договору «Вартість юридичних (правових) послуг адвоката» по справі перелічено детальний опис послуг з надання правової допомоги з цінами (а.с. 56). Представник позивача - Мостовик О.С. направила відповідь на відзив відповідача в якому посилалася на необґрунтованість викладених відповідачем доводів (а.с. 70-74). Колегія суддів критично оцінила включення до розрахунку витрат на правничу допомогу час вивчення адвокатом законодавства, що підлягає застосуванню, підбір та аналіз судової практики стосовно спорів подібного характеру на що витрачено 4 год., звернула увагу на неузгодженість вартості зазначених складових наданих послуг (2000 грн. + 3500 грн. = 5500 грн.) вказаній загальній сумі наданих послуг - 6500 грн., оскільки підготовка цієї справи (про стягнення 9 585.01 грн. виплаченого страхового відшкодування) в суді не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи та вивчення додаткових джерел права. Проте, колегія суддів погодилась з витратами на правничу допомогу, які фактично понесені стороною по справі - відповідачем ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору, тому дослідивши надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн., що підтверджено доказами по справі. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України). За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 2881.50 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією (а.с. 101). Таким чином, з ПрАТ «СК «УНІКА» слід стягнути на користь ОСОБА_1 2881.50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції. З огляду на положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-382, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року скасувати, ухвалити нове. Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) - 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 2881 грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття та касаційному оскарженню до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова