LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Третій апеляційний адміністративний суд340/970/19

від 02.04.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 340/970/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 ( суддя першої інстанції Брегей Р.І.) в адміністративній справі №340/970/19 за позовом Приватного підприємства "Поліна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 17.04.2019 року Приватне підприємство "Поліна" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області щодо позбавлення юридичної особи статусу платника єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2019 року та зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області поновити Приватне підприємство "Поліна" у статусі платника єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2019 року. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 позовні вимоги задоволено. Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить наступного. Матеріалами справи встановлено, що Приватне підприємство "Поліна" є платником єдиного податку четвертої групи, що підтверджується довідками № 717/10/15-26 від 03.08.2016 року, № 807/10/12016 від 06.04.2017 року, № 1038/10/11-27 від 29.05.2018 року. 05.04.2019 року на адресу Приватного підприємства "Поліна" надійшов лист від Світловодської держаної податкової інспекції Олександрійського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, в якому зазначено, що станом на 01.01.2019 року за Приватним підприємством "Поліна" рахується податковий борг по податку на додану вартість в сумі 325,70 грн., у зв`язку з чим Приватне підприємство "Поліна" не може бути зареєстроване платником єдиного податку четвертої групи на 2019 рік. Не погодившись з такими діями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду. Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне. Як зазначалось вище, до 01.01.2019 року позивач Приватне підприємство "Поліна зареєстрований в податкових органах як платник єдиного податку четвертої групи. З 01.01.2019 року реєстрацію позивача як платника єдиного податку четвертої групи анульовано шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку. Вказані обставини сторонами не оспорюються та не оскаржуються. Предметом даного спору є дії відповідача, які полягають у позбавленні позивача з 01.01.2019 року статусу платника єдиного податку четвертої групи. Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України. Відповідно до п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4)якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків. Суд зауважує, що в матеріалах справи на підтвердження підстав анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку наявний лише лист відповідача. Відповідач не надав судам першої та апеляційної інстанцій відповідне рішення (копію рішення) про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку, в якому б зазначалися підстави такого анулювання. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку здійснено відповідачем протиправно, без прийняття відповідного рішення, яке, на думку суду, повинно бути викладено в письмовій формі із зазначенням підстав прийняття такого рішення. При цьому порушення відповідачем вимог діючого законодавства щодо порядку анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку без відповідного рішенням контролюючого органу, є самостійною і достатньою підставою для визнання протиправними таких дій відповідача і виключає подальшу перевірку судом додержання законодавства при проведенні анулювання такої реєстрації (позбавленні позивача статусу платника єдиного податку четвертої групи), оскільки останнє вже не може впливати на правове вирішення спору. Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у межах спірних відносин йдеться про підтвердження ПП "Поліна статусу платника єдиного податку. Пунктом 299.6 статті 299 ПК України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4. пункту 298.1 статті 298цього Кодексу. Згідно п.299.10. ст.299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків. Таким чином, поняття «реєстрації платником податку четвертої групи» та «підтвердження статусу платника податку четвертої групи» не є тотожними. Відтак, у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи може бути відмовлено з підстав, визначених підпунктом 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, за вмотивованою відмовою лише на етапі реєстрації платником єдиного податку. Тобто, після реєстрації платником єдиного податку четвертої групи може бути застосована лише процедура анулювання такої реєстрації в порядку пункту 299.10 статі 299 ПК України. Проте, як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами, жодного рішення про анулювання реєстрації позивача платником четвертої групи в порядку пункту 299.10. статті 299 ПК України контролюючим органом не приймалося. Враховуючи наведене, реєстрація позивача платником єдиного податку четвертої групи є безстроковою та підтверджується платником податку щороку, а тому відповідач безпідставно ототожнив порядок переходу (набуття статусу) з щорічним підтвердженням статусу платника єдиного податку четвертої групи, оскільки наявність податкового боргу станом на 01 січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи саме при первинній реєстрації. Отже, являються безпідставними доводи апелянта в частині щодо дотримання відповідачем порядку не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи. Відповідно до пункту 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом №2346-III, з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Визначальним в даному випадку є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення чи невнесення податку до бюджету. У разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Враховуючи, що позивачем своєчасно, в межах встановлених законодавством термінів направлено платіжне доручення на перерахування коштів до бюджету, яке, в свою чергу, прийнято банком, правильним є висновок суду першої інстанції, що, у даному випадку, невнесення податку до бюджету відбулося з вини банку, у зв`язку з чим відсутні підстави для покладення на позивача відповідальності за несплату податку й, як наслідок, для прийняття оскаржуваного рішення. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо позбавлення позивача статусу платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2019 року. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 в адміністративній справі №340/970/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 06.04.2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя В.А. Шальєва суддя С.В. Білак

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»