Постанова 4851 № 524/9389/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2020 р.Справа № 524/9389/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Старостіна В.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Делуна Сергія Володимировича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Рибалка Ю.В., вул. Першотравнева, 29/5, м. Кременчук, Полтавська, 39600, повний текст складено 03.03.20 року по справі № 524/9389/19 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Делуна Сергія Володимировича третя особа Департамент патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Батальйону патрульної поліції №1 в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Делуна С.В., в якому просив суд: - скасувати постанову інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Делун Сергія Володимировича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1864642 від 15.12.2019 року за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.12.2019 року відповідач виніс постанову серії ЕАК № 1864642, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 255 грн. за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач з даною постановою не згоден, вважає її незаконною та просить скасувати з тієї підстави, що правопорушення він не вчиняв, автомобілем не керував. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.03.2020 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Делун Сергія Володимировича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1864642 від 15.12.2019 року за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста,3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 000 грн. 00 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно з постановою серії ЕАК № 1864642 інспектора ДПП Делуна С.В. 15.12.2019 року о 13 год. 32 хв. водій ОСОБА_1 в м. Кременчуці по просп. 50-річчя Жовтня, 137, керуючи транспортним засобом Ford Focus д.н.з. НОМЕР_2 , порушив п. 12.4 ПДР, перевищив встановлені обмеження руху більш як на 20 км/год, рухався зі швидкістю 80 км/год, швидкість вимірювалась за допомогою приладу TRUCAM ТС 000639, у зв`язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. За змістом ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку; орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного; правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи. яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 1.3, 1.9. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Згідно зі ст.6 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Як свідчать матеріали справи, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення містить відомості, встановлені ч. 3 ст. 283 КУпАП, а саме: відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, права особи яка притягується до адміністративної відповідальності. Разом із цим, з дослідженої постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.12.2019, серії ЕАК № 1864642 та фото роздрукованого з приладу TRUCAM ТС 000639, колегією суддів встановлені розбіжності, а саме щодо часу, місця вчинення правопорушення, марки та моделі автомобіля який перевищив швидкість, державних номерних знаків цього автомобіля. Так, в оскаржуваній постанові серії ЕАК № 1864642 від 15.12.2019 року зазначені відомості щодо марки, моделі та номерного знаку автомобіля, яким керував ОСОБА_1 в м. Кременчуці по просп. 50-річчя Жовтня, 137 - Ford Focus д.н.з. НОМЕР_2 , проте як вбачається з наданого відповідачем до матеріалів справи фото та відеозапису з боді-камери патрульного поліцейського, автомобіль, яким керував позивач є OPEL номерний знак НОМЕР_3 . При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо збою роботи технічного пристрою, за допомогою якого було роздруковано у вигляді стрічки постанову серії ЕАК № 1864642 від 15.12.2019 року, а також те, що вказані обставини не заперечувались позивачем, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних доводів. Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивач визнає перевищення швидкості, встановлене оскаржуваною постановою, про що свідчить наданий до матеріалів справи відеозапис фіксації порушення, оскільки при дослідженні вказаного відеозапису, обставини визнання позивачем скоєння правопорушення колегією суддів не встановлені. Доводи позивача про незаконність використання технічного приладу TRUCAM ТС 000639, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, виданого «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 ТС 000639 є придатним до застосування. Колегія суддів також зазначає, що підпис позивача у постанові не може бути доказом вини у вчиненні адміністративного правопорушення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 22.07.2019 р у справі № 757/2757/16-а. Таким чином, матеріали справи не містять достатніх належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем п. 12.4 Правил дорожнього руху України, а позивач це порушення заперечує. Частинами 1, 2 ст. 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Щодо пояснень допитаного в ході судового розгляду справи свідка ОСОБА_2 , який згідно з доводами відповідача є безпосереднім свідком вчиненого правопорушення, оскільки саме при ньому відповідач виніс оскаржувану постанову, колегія суддів зазначає, що вказаний свідок є працівником патрульної поліції, тобто є зацікавленою особою, тому його свідчення не можуть бути розцінені судом як об`єктивні. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, не доведено наявність порушення ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови, а також не надано до суду достатніх належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Вчинення правопорушення, за яке особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, має бути підтверджено доказами, з яких будуть вбачатися достовірні обставини, які мають значення для вирішення справи. Рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявна у справі постанова про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки викладені в ній обставини не підтверджуються належними доказами. На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Щодо співмірності витрат на правничу допомогу з розміром стягнення та обставинами справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення таких витрат до 1 000 грн., оскільки заявлений позивачем розмір судових витрат не відповідає вимогам, встановленим ч. 5 ст. 134 КАС України, та вимога про стягнення на користь позивача судових витрат не може підлягати задоволенню у повному обсязі, оскільки витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн. 00 коп. не є співмірними складністю справи, розміром стягнення накладеного на позивача у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн., обсягом наданих послуг та часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Делуна Сергія Володимировича залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.03.2020 року по справі № 524/9389/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.В. Старостін Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 06.04.2020 року