Постанова 4824 № 753/11345/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/3276/2020 справа №753/11345/17 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Колесника О.М. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,- встановив: В червні 2017 року ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 38109,72 грн. Вимоги обґрунтовує тим, що 29 січня 2016 року відбулась ДТП між автомобілями ВАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , а також Citroen, номерний знак НОМЕР_2 та Suzuki, номерний знак НОМЕР_3 . На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ була застрахована у ПАТ "Страхова компанія "Універсальна", якою здійснено страхову виплату власнику автомобіля Suzuki в розмірі 38109,72 грн. Причиною ДТП є несправність гальмівної системи автомобіля, що відповідно до статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для регресного позову страхувальника до водія забезпеченого транспортного засобу. Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 38109,72 грн. в рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу та 1600 грн. судового збору. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі посилається на те, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог, окрім того, із Звітом №12605 від 04 лютого 2016 року його не ознайомлювали та він не мав можливості його оскаржити. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається в порядку письмового провадження без виклику сторін. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що згідно даних постанови Подільського районного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року у справі №758/1574/16-п про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 , останній 29 січня 2016 року перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічний стан транспортного засобу, внаслідок чого, керуючи автомобілем "ВАЗ", номерний знак НОМЕР_1 , в м.Києві на Гаванському мосту, здійснив зіткнення з автомобілем Suzuki, номерний знак НОМЕР_3 , який після цього здійснив зіткнення із автомобілем Citroen, номерний знак НОМЕР_2 . Зазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу "ВАЗ", номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" згідно із полісом АІ/7189597. Власником автомобіля Suzukiє ОСОБА_2 , що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до даних звіту №12605 від 04 лютого 2016 року, складеного ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту автомобіля Suzukiз урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 43 261 грн. 10 коп. На підставі страхового акту №20518/1 ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" сплатило згідно із платіжним дорученням від 06 липня 2016 року №106070 на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 38109,72 грн. на рахунок ОСОБА_4 для проведення останнім відновлювального ремонту автомобіля. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що страховик здійснив виплату страхового відшкодування у зв`язку із ДТП, причини якої є підставою для регресних вимог до страхувальника - заподіювача шкоди. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. З матеріалів справи убачається, що про розгляд справи відповідач повідомлявся за адресою: АДРЕСА_1 , що є його зареєстрованим місцем проживання. Конверт з копією ухвали про відкриття провадження, матеріалами позовної заяви та судовою повісткою в судове засідання на 01 грудня 2017 року повернувся без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання. 01 грудня 2017 року судове засідання не відбулось та відкладено на 30 березня 2018 року, проте конверт із судовими документами також повернувся без вручення за закінченням терміну зберігання. Згідно із положеннями статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Згідно частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Повернення конверту у зв`язку із закінченням терміну зберігання відповідно до визначених процесуальним законом правил вручення судових повісток не може розцінюватися як належне повідомлення учасника справи про її розгляд. Згідно із положеннями статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду. Переглядаючи справу в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, суд виходить з такого. Статтею 38 (38.1.1) Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Апеляційна скарга відповідача не містить доводів на спростування права звернення страховика до нього, як до заподіювача шкоди, в порядку регресу на підставі статті 38 (38.1.1) Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Доводи скаржника в частині незгоди із даними Звіту №12605 від 04 лютого 2016 року щодо визначення вартості відновлювального ремонту, колегією суддів відхиляються з огляду на таке. Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Копія звіту міститься в матеріалах цієї цивільної справи, з якою відповідач ознайомився 16 січня 2019 року, обґрунтованих заперечень щодо неможливості застосування даних цього звіту страховиком під час визначення ним суми страхового відшкодування відповідачем не подано, апеляційна скарга також не містить доводів на спростування висновків вказаного звіту, а також даних про визначення іншого розміру матеріальної шкоди. З даних звіту убачається, що він виконаний на договірних засадах особою, яка має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, його зміст і форма відповідають вимогам статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національному стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440. Відтак колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині недоведеності позовних вимог. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 38109 грн. 72 коп. на відшкодування шкоди в порядку регресу та судових витрат в сумі 1600 грн. Разом з тим, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права у відповідності до вимог пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" 38109 грн. 72 коп. в рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу, 1600 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього стягнути 39709 грн. 72 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 06 квітня 2020 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова