Постанова 4857 № 1.380.2019.004288

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004288 пров. № А/857/398/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Гавгун С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, - суддя (судді) в суді першої інстанції - Грень Н.М., час ухвалення рішення - не вказано, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 09.12.2019 року, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 06.05.2019 року № UА205110/2019/000457/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00457. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що Волинською митницею ДФС не доведено обставин, які б підтверджували обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною договору. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Також відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Враховуючи наведен вище, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є необґрунтованими. При цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару, на думку суду, ґрунтуються виключно на припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, що згенеровано АСАУР ДФС. Вимогу надати додаткові документи декларант не виконав. Отже, декларант не надав додаткових документів, що підтверджують вартість товару та повідомив листом щодо не можливості надання таких документів. У зв`язку з цим митниця обґрунтовано відмовила у визнанні заявленої декларантом митної вартості та визначила її за резервним методом. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановив суд, відповідно до рахунку-фактури від 03.04.2019 року № OUP511 ОСОБА_1 придбав за 158000 шведських крон у Фірми «VAN KAI» (м. Мьольндаль, Швеція) автомобіль марки AUDI Q5, об`єм двигуна 1968 см3, власна маса 1949 кг, реєстраційний номер OUP511 , номер шасі: НОМЕР_2 , рік виробництва 2015. З метою митного оформлення декларант позивача подав до Волинської митниці ДФС митну декларацію (МД) від 07.04.2019 року № UA205090/2019/057342, в якій задекларовано митну вартість товару відповідно до рахунку - фактури (інвойсу) № OUP511 від 03.04.2019 - 158000 шведських крон. На підтвердження задекларованої митної вартості товару до декларації подано: рахунок-фактуру (інвойсу) № OUP511 від 03.04.2019 року, декларацію про походження товару OUP511 від 03.04.2019 року, акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.04.2019 року № UA20903/2019/23351, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.11.2018 року № 1017246733, документ, який підтверджує заявлену митну вартість від 25.04.2019 року, документ, який підтверджує заявлену митну вартість від 25.04.2019 року - інформацію з інтернет-сайту schwacke, внутрішній договір (доручення) ННТ963353 від 05.04.2019 року, договір про надання послуг митного брокера № 017/04 від 05.04.2019 року, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 0.0.1317237597.1 від 05.04.2019 року, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону FJ637924 від 27.10.2017 року, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України КС681158 від 28.01.2009 року, митна декларація UA205090/2019/054723 від 25.04.2019 року. За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості Волинська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 06.05.2019 року № UА205110/2019/000457/2, яким митна вартість вказаного автомобіля визначена в розмірі 189018 шведських крон. Рішення мотивоване тим, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визначена у зв`язку з тим, що документи, подані для її підтвердження, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість товару на рівні 158000 шведських крон. В рахунку-фактурі № OUP 511 від 03.04.2019 року вказане місце здійснення операції - м. Мьольндаль, Швеція, а також вказана інформація щодо ПДВ, а також встановлено, що даний рахунок-фактура не відповідає вимогам п. 1.2 наказу Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118 «Про затвердження правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», згідно з яким документи, що підтверджують право власності на ТЗ: 1) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання чи консульських установах чи в посольствах договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо; 2) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. Також згідно із ст. 54 Митного кодексу України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якого документа, заяви чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної варті товару. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації отриманої у тому числі із зовнішніх джерел», обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_2 , валюта - EUR, вартість - 18000,00» та згідно наказу ДФС України від 28.11.2018 року № 780 «Про забезпечення моніторингу за митним оформленням транспортних засобів, бувших у використанні» та згідно із ст. ст. 53, 54 Митного кодексу України декларанту було запропоновано в 10-ти денний термін надати: банківські платіжні документи, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару для підтвердження заявленої митної вартості, декларацію країни відправлення (Швеція), висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, документально підтверджені транспортні документи, страхові документи, інші документи, що підтверджують відомості про вартість перевезення та страхування. Відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України дані відомості повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних. Також відповідно до ст. 254 Митного кодексу України декларант повинен надати переклад документів, поданих до митного оформлення. Декларант не надав додаткових документів, що підтверджують вартість товару та повідомив листом щодо не можливості надання таких документів. У зв`язку з вищевикладеним митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні, подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС України від 28.11.2018 року № 780 та спрацюванням системи ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст. ст. 55, 57 Митного кодексу України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості 18000 євро. Крім того, у зв`язку з винесенням зазначеного вище рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00457. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржених рішень відповідача, зважаючи на таке. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На виконання вимог наведених норм декларант надав митному органу наявні у нього документи, що підтверджують задекларовану митну вартість ввезеного позивачем автомобіля і обраний ним метод її визначення, які описано вище. Водночас, митниця досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. При цьому, наявність таких сумнівів має бути обґрунтованою та мотивованою та базуватися на дослідженні документів, доданих до митної декларації та підтверджують виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Митний орган має повноваження витребувати у декларанта додаткові документи, перелік яких наведений у цій нормі. Отже, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є обов`язковою умовою витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть вважатися обґрунтованими, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що саме митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Посадова особа митниці 26.04.2019 року надіслала декларанту повідомлення, в якому було запропоновано в 10-ти денний термін надати: банківські платіжні документи, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару для підтвердження заявленої митної вартості, декларацію країни відправлення (Швеція), висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, документально підтверджені транспортні документи, страхові документи, інші документи, що підтверджують відомості про вартість перевезення та страхування. На виконання цієї вимоги декларант надав митному органу копію документа від 03.04.2019 року про підтвердження платежу в сумі, вказаній у МД, а саме 158000 шведських крон. Даним документом спростовуються доводи відповідача про те, що надані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Щодо доводів відповідача про неподання розрахункових документів, а саме витрат на доставку автомобіля до кордону України, суд першої інстанції правильно вказав, що при митному оформленні імпортованих товарів оплата за такий товар може бути ще не здійсненою, що не суперечить вимогам митного законодавства, а відтак посилання контролюючого органу на ненадання документів, що підтверджують оплату імпортованого товару, є також безпідставними. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що декларант надав усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури, відповідно до якого вартість автомобіля 158000 шведських крон. Також відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, як встановив суд, відповідач в оскарженому рішенні не вказав, які конкретно документи містять розбіжності або які з них не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль. Водночас, такі обставини, на переконання колегії судів, безпосередньо впливають на можливість декларанта надати відповідні документи чи обґрунтовану відповідь з цього питання. Крім того, слід зазначити, що оскаржене рішення відповідача не містить ні обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, ні наявну в митного органу інформацію, в тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, ні вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, ні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, з мотивованим посиланням на факти, які вплинули на таке коригування. Щодо визначення митної вартості товару колегія суддів зазначає таке. Як описано вище, позивач визначив митну вартість товару за першим методом, тобто за ціною договору, а відповідач - за резервним. Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно з положеннями ст. 55 Митного кодексу України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, а саме, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Враховуючи зміст наведених норм законодавства та дослідивши надані сторонами письмові доказ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували зміст наданих декларантом документів, та не навів жодних обставин з посиланням на подані декларантом для митного оформлення документи, у яких заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Щодо визначення митним органом митної вартості товару на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п. 5 «Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет. Отже, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є достатньою підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Як зазначено вище, в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що воно прийняте у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком для підтвердження митної вартості, а документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував норми п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Водночас, митну вартість товару відповідач визначив також за другорядним методом (резервним), застосування якого передбачене ст. 64 Митного кодексу України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до п. 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Також відповідно до п. 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Однак, як вбачається із змісту оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів... валюта - шведська крона, вартість - 189018». На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Тому суду не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою, без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок ушкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів детальніше проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. За таких обставин колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товару не містить числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товару, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. А різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Враховуючи описані вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 06.05.2019 року № UА205110/2019/000457/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.05.2019 року № UA205110/2019/00457 є протиправними та підлягають скасуванню. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.004288 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 03 квітня 2020 року