Постанова 4821 № 711/10654/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/680/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/10654/18 Категорія: 314000000 Позарецька С.М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Карпенко О.В., Василенко Л.І. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - КП «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ТОВ «Рембуд-2008»; особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Грабовий І.П. розглянувши у м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грабового Ігора Петровича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року, постановлене під головуванням судді Позарецької С.М. у залі № 7 Придніпровського районного суду м. Черкас 17.01.2020 року о 12 год. 25 хв., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю « Рембуд - 2008» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, - в с т а н о в и в : 11.12.2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 вказує, що 03.08. 2016 року відбулось залиття приміщень її квартири, та позивач вважає, що затоплення її квартири відбулось внаслідок неналежної якості надання житлово-комунальних послуг КП «Придніпровська СУБ» . Згідно даних акту від 04.08.2016 року, складеного інспектором КП «Придніпровська СУБ», вбачається, що 03.08.2016 року в будинку АДРЕСА_2 відбулось залиття приміщень квартири АДРЕСА_3 , власником якої є позивач. Залиття приміщень квартири мешканцями було виявлено 03.08.2016 року о 13-00 годин громадянкою ОСОБА_2 , оскільки мешканці квартири були відсутні з 31.07.2016 року по 03.08.2016 року у вказаній квартирі. Позивач, повернувшись додому, виявила у квартирі наявність води на підлозі, перелив каналізаційних стоків через край унітазу. Вона вказує, що було викликано аварійну службу, якою 03.08.2016 року згідно із записами о 15-37 проведено роботи по прочищенню каналізаційної мережі. Попередньо, згідно із записами на звернення мешканців кв. № АДРЕСА_4 від 01.08.2016 року о 23-51 була виявлена течія мережі у підвалі. ОСОБА_1 посилається, що на час обстеження 04.08.2016 року у квартирі АДРЕСА_3 є такі пошкодження: в спальних кімнатах та коридорі між спальними кімнатами покриття підлоги - паркет місцями піднялось, паркетні дошки в окремих місцях випали, є деформація паркетних дощок. В акті зазначено: «Причиною залиття квартири АДРЕСА_3 є засмічення каналізаційної мережі по стояку санвузла твердими побутовими відходами». В акті від 15.08.2016 року комісії житлово - експлуатаційної організації зазначено, що зі слів ОСОБА_2 , залиття квартири було виявлено 15.08.2016 року о 13-00 та визвано аварійну службу. Об 15-05 годин цього дня у кухні квартири виявлено повну мийку каналізаційних витоків, підлогу (покриття облицювальною плиткою) підмочено водою, у коридорі покриття підлоги - паркет біля вхідних дверей піднялось, є деформація паркетної дошки, підмочено меблі на кухні. В акті також зазначено: «Причиною залиття квартири АДРЕСА_3 є засмічення мережі системи водовідведення кухонного стояка між квартирою АДРЕСА_3 та підвальним приміщенням побутовими відходами». За вказаних обставин, позивач вважає, що відповідач, як балансоутримувач та управитель будинку, повинен був виконати норми ст.ст. 20, 21, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 10 ЖК України, ст. 319 ЦК України та Правила користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених постановою КМУ 21.07.2005 року, а саме : своєчасно надавати споживачам послуги належної якості, які не спричиняють шкоди його майну, проводити 2 рази на рік перевірку стану внутрішньо-будинкових систем із складанням акту. Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень квартири позивача внаслідок залиття, які мали місце 03.08.2016 року та 15.08.2016 року згідно даних висновку експертно-будівельного дослідження складає 27394 грн. Крім майнової шкоди, вказує ОСОБА_1 також позивачу завдано і моральної шкоди, яка нею оцінена на суму 20000 грн., що полягає у душевних стражданнях, яких зазнала позивач у зв`язку із знищенням і пошкодженням її майна. Добровільно відповідач відмовився відшкодувати шкоду позивачу, що стало підставою для звернення в суд з даним позовом. ОСОБА_1 , посилаючись на ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, просила суд стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 27394 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн., а також стягнути судові витрати у розмірі 2350 грн. за проведення експертного будівельно-технічного дослідження. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембуд-2008» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Грабовий І.П. оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, яка надійшла до суду, та була зареєстрована 03.03.2020 року. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що з рішенням суду першої інстанції не погоджується, оскільки рішення винесене без урахування фактичних обставин справи, є необґрунтованим та незаконним, порушує норми матеріального і процесуального права, вважає скаржник. Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що, на його думку, відповідач Комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради, як балансоутримувач та управитель будинку, повинен був виконати норми статей 20, 21, 24 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», ст. 10 ЖК України, ст. 319 ЦК України та Правила користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року, а саме: своєчасно надавати споживачам послуги неналежної якості, які не спричиняють шкоди його майну, проводити 2 рази на рік перевірку стану внутрішньо-будинкових систем із складання акту. Скаржник вважає, що у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків КП «Придніпровська СУБ», вказане призвело до затоплення її квартири, у зв`язку з чим вона звернулася в суд з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Представник ОСОБА_1 - адвокат Грабовий І.П. просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.01.2020 року як незаконне та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, викладені у позовній заяві в повному обсязі. Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу учасниками справи не надавався. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції . Згідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що розгляд справи можливий у порядку письмового провадження без участі сторін, за наявними доказами у справі. Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Вирішуючи спір, та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог позивача, посилаючись, що позивачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено той факт, що затоплення квартири відбулося із-за протиправної поведінки (бездіяльності) та з вини відповідача, а матеріали справи не містять доказів саме вини відповідача у заподіяні шкоди майну позивача, тому аргументи та доводи позивача не знайшли свого відображення у наявних матеріалах справи, що відповідач неналежно надавав послуги споживачеві та не виконував своїх обов`язків щодо утримання будинку. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого Черкаською міською радою народних депутатів від 04.12.1997 року, зареєстрованого в КП «ЧООБТІ» 04.12.1997 року (а. с. 4). Між сторонами 17.02.1998 року укладено договір (РЕУ-3 як власника будинку, в подальшому КП «Придніпровська СУБ» та ОСОБА_4 як співвласник, власника квартири, про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Відповідно до п.1.1 договору власник будинку забезпечує обслуговування та ремонт житлового будинку за вказаною адресою, а також утримання прибудинкової території (а. с. 62-63). Як вбачається з матеріалів справи згідно даних акту про залиття, аварію, що трапилось на системі центрального опалення, гарячого/холодного водопостачання, водовідведення від 04.08.2016 року, затвердженого директором КП «Придніпровська СУБ», складеного інспектором цього підприємства Прокопчук Г.Д . за участю мешканця квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 , 03.08.2016 року трапилось залиття приміщень квартири АДРЕСА_3 (а. с. 5-6). 03.08.2016 року було викликано аварійну службу, працівниками якої проведено роботи по прочищенню каналізаційної мережі. Аварійною службою згідно із даними записів за зверненням мешканців квартири АДРЕСА_4 від 01.08.2016 року вбачається : течія мережі в підвалі (перекрили гвинт по стояку ванної квартири АДРЕСА_3 , обстежили та виявили : течія з квартири АДРЕСА_3 в підвал. Мешканці квартири АДРЕСА_3 відсутні. Передано заявку - надання доступу в квартиру АДРЕСА_3 для обстеження. 02.08.2016 року мешканцям квартири АДРЕСА_3 залишено попередження про надання доступу до інженерних мереж. Висновки та рекомендації: «По факту залиття квартири АДРЕСА_3 запропоновано знаходження спільного компромісного рішення». З актом ознайомлена мешканець квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 . На час обстеження 04.08.2016 року у квартирі АДРЕСА_3 є такі пошкодження: в спальних кімнатах та коридорі між спальними кімнатами покриття підлоги - паркет місцями піднявся, паркетні дошки в окремих місцях випали, є деформація паркетних дощок. В акті зазначено: «Причиною залиття квартири АДРЕСА_3 є засмічення каналізаційної мережі по стояку санвузла твердими побутовими відходами» (а. с. 6). Як вбачається із даних акту від 15.08.2016 року, складеному представником КП «Придніпровська СУБ» інспектором Прокопчук Г.Д., та затвердженого директором КП «Придніпровська СУБ», зазначено, що зі слів ОСОБА_2 залиття було виявлено 15.08.2016 року о 13 годині та визвано аварійну службу. О 15 год. 05 хв. цього дня у кухні квартири виявлено повну мийку каналізаційних витоків, підлогу (покриття облицювальною плиткою) підмочено водою, у коридорі покриття підлоги - паркет біля вхідних дверей піднялось, є деформація паркетної дошки, підмочено меблі на кухні. В акті також зазначено: «Причиною залиття квартири АДРЕСА_3 є засмічення мережі системи водовідведення - кухонний стояк між квартирою АДРЕСА_3 та підвальним приміщенням побутовими відходами». Висновки та рекомендації: необхідне прочищення мережі водовідведення (кухонний стояк) по квартирі АДРЕСА_3 . З актом ознайомлена мешканець квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 . Відповідно даних висновку № 10/16 експертного будівельно-технічного дослідження від 30.08.2016 року на підставі досліджених актів від 04.08.2016 року та від 15.08.2016 року вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень квартири позивача внаслідок залиття, які мали місце 03.08.2016 року та 15.08.2016 року, складає 27394 грн. Згідно даних квитанції від 30.09.2016 року вартість проведеного дослідження становить 2350 грн. (а. с. 7-18). Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що з метою підтримання експлуатаційних характеристик внутрішньо-будинкових мереж по АДРЕСА_2 , та на виконання Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 Комунальне підприємство КП «Придніпровська СУБ» уклало 31.12.2013 року з ТОВ «Рембуд-2008» договір № 74 на технічне та аварійне обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних мереж житлового фонду від 31.12. 2013 року (а. с. 33-34). Умови цього договору передбачали надання послуг з ліквідації аварійних ситуацій, перелік та періодичність надання послуг із технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що включали загальні, непередбачувані та профілактичні огляди відповідно до графіку, погодженого сторонами. Додатком № 1 до договору передбачено перелік та терміни надання послуги з ліквідації аварійних ситуацій. Відповідно до додатку № 2 до договору № 74 (п.2.9) передбачено послугу - прочищення каналізаційних внутрішньо-будинкових мереж та каналізаційних випусків, яке здійснювалось 2 рази на рік. Проведення профілактичних оглядів підрядною організацією забезпечувалось 2 рази на рік. Послуги з технічного та аварійного обслуговування виконувались підрядною організацією ТОВ «Рембуд-2008», що підтверджується актами виконаних робіт від 29.01.2016 року від 31.05.2016 року, від 29.07.2016 року, від 31.08.2016 року (а. с. 39-40). У звіті по нарахуванню плати на утримання житла і прибудинкової території та фактичних витрат, котрий відображає витрати будинку в розрізі наданих послуг за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року також підтверджується надання послуг з технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем водо-теплопостачання, водовідведення будинку АДРЕСА_2 (а. с. 41-42). Відповідно до статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Частиною 2 статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управителем є особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом будинків і споруд (далі-управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Згідно до частин другої та шостої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. У відповідності зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Згідно пунктів 2, 7 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством. Частиною другою статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що балансоутримувач зобов`язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов`язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, а також забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що передані на його баланс. Пунктом 8 частини другої статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов`язок управителя забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів. Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель має право, зокрема, укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг. У роз`ясненнях п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Отже, слід дійти висновку, що деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Як встановлено судом першої інстанції будинок АДРЕСА_2 перебуває на балансі КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради. 31.12.2013 року Комунальне підприємство КП «Придніпровська СУБ» уклало з ТОВ «Рембуд-2008» договір № 74 на технічне та аварійне обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних мереж житлового фонду (а. с. 33-34). У відповідності до п. 1.1. виконавець надає послуги замовнику про здійсненню технічного і аварійного обслуговування внутрішньо будинкових систем житлового фонду КП «Придніпровська СУБ», з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-відновлювальних робіт. Згідно п. 1.2 виконавець зобов`язується виконувати весь комплекс послуг з технічного обслуговування та аварійного ремонту (послуги) на внутрішньо будинкових системах холодного, гарячого водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливної каналізації житлового фонду замовника, від межі розподілу до внутрішньо квартирної мережі споживачів, для забезпечення їх належного функціонування згідно з вимогами нормативно-правових актів, які діють у сфері житлово-комунальних послуг. Технічне обслуговування вказаного будинку проводилось згідно графіку, що підтверджується актами виконаних робіт, які наявні в матеріалах справи (а. с. 39-40). Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, згідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях як зазначено у ч. 6 ст. 81 ЦПК України. При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також, враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно до ст.76 ЦПК України . Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, яким досліджено та перевірено доводи відповідача, викладені у відзиві, в якому заперечуються позовні вимоги, надано належні та допустимі докази того, що КП «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради виконувало покладені на відповідача обов`язки, що підтверджується наданими актами виконаних робіт, а в свою чергу, позивачем не надано належних доказів, що затоплення квартири відбулося саме з вини відповідача. Враховуючи вищевикладені норми права, обставини справи, наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, який дійшов вірного, обґрунтованого та вмотивованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено факту, що затоплення квартири позивача відбулося саме із-за протиправної поведінки (бездіяльності) та з вини відповідача, що дало суду підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, колегія суддів апеляційного суду, вважає за важливе звернути увагу, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 року вказано, що побутові відходи - це відходи, які утворюються в процесі життєдіяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. У відповідності до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року за № 45, на власників та наймачів квартир даними Правилами покладають обов`язки не допускати виконання дій, що порушують умови проживання громадян, підтримувати чистоту і порядок будинку. Однак , вказані вимоги мешканцями будинку не виконувались відповідно до вимог вказаних Правил. Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники спільного майна багатоквартирного будинку зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки та санітарних норм. Отже, за вказаних обставин, слід дійти висновку, що суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що затоплення відбулося саме внаслідок засмічення каналізації мережі по стояку санвузла та кухонного стояка побутовими відходами, що дає підстави вважати, що саме власники квартир та мешканці будинку не додержувалися встановлених правил користування жилими приміщеннями всупереч вимогам ч. 1 ст. 10 ЖК України. Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України регламентовано право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції, що оскільки вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, то відповідно відсутні підстави й для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, які є похідними від основної, а у зв`язку з відсутністю вини відповідача не має підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 гривень. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду попередньої інстанцій, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, а зводяться лише до повторення змісту позовної заяви позивача щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки в цілому доводи апеляційної скарги є аналогічними тим доводами, які були викладені в позовній заяві ОСОБА_1 та досліджувалися судом першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка під час розгляду спору, вказані висновки суду не спростовано скаржником, не надано жодних доказів про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, то відповідно відсутні підстави для їх задоволення апеляційним судом. Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи скаржника щодо не врахування фактичних обставин справи не знайшли свого підтвердження, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги . Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги. З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати не підлягають перерозподілу, оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грабового Ігора Петровича - залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю « Рембуд - 2008» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством. Головуючий Л.В. Нерушак Судді О.В. Карпенко Л.І. Василенко