Постанова 4856 № 560/3257/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3257/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 27 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідача), про: - визнання дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії як особі з інвалідністю 3 групи загального захворювання протиправними; - зобов`язання відповідача зарахувати період роботи в СК "Маяк" з 1976 року по 1981 рік, та з 1984 року по 1998 рік до стажу роботи для призначення пенсії як особі з інвалідністю загального захворювання та призначити пенсію з 14.05.2019. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 25.11.2019 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що оскільки трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а записи у трудовій книжці ОСОБА_1 наявні та здійснені належним чином, тому підстави не враховувати вказані у трудовій книжці періоди роботи в СК "Маяк" у відповідача відсутні. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи в СК «Маяк» з 1976 року по 1981 рік, з 1984 року по 1998 рік, оскільки в трудовій книжці від 20.05.1976, яка заповнена сільськогосподарським кооперативом «Маяк», не зазначена підстава внесення запису про роботу, а згідно архівної довідки від 07.05.2019 року М 03-01/325, виданої Красилівським районним трудовим архівом, в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспника значиться ОСОБА_1 (ініціал по батькові не розшифрований). У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідачем не наведено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, оскільки при зверненні до відповідача було надано всі необхідні для цього документи. Вважає, що його стаж підтверджений відомостями з трудової книжки. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 18.12.1980, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . З наданої до матеріалів копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 02.08.2003 Красилівським РВ УМВС України в Хмельницькій області встановлено, що він виданий на ім`я ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до наданої позивачем копії трудової книжки, вона заведена на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповнена ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно архівної довідки Красилівського районного трудового архіву від 07.05.2019 №03-01/325 гр. ОСОБА_1 (по батькові повністю не зазначено) працював зав.ферми (так у документі), різноробочим в СК "Маяк" с. Великі Зозуленці у 1976-1981, 1984-2002 роках. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0043748, виданого 15.04.2019 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності загальне захворювання з 15.04.2019. ОСОБА_1 звернувся з заявою від 14.05.2019 про призначення пенсії як особі з інвалідністю ІІІ групи від загального захворювання. Відповідно до інформації викладеної в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.05.2019 №17963 позивача повідомлено про те, що до страхового стажу не врахований період роботи в СК "Маяк" з 1976 року по 1981 рік, з 1984 року по 1998 рік, оскільки трудова книжка від 20.05.1976 заповнена сільськогосподарським кооперативом "Маяк", не зазначена підстава внесення запису про роботу, а згідно архівної довідки від 07.05.2019 №03-01/325, виданої Красилівським районним трудовим архівом, в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспника значиться ОСОБА_1 (не зазначено по батькові). Тому зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно даної довідки підстави відсутні. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.05.2019 №17 відмовлено у призначенні пенсії по ІІІ групі інвалідності. Позивач, вважаючи порушеним його конституційне право на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Приписами статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Так, згідно з частинами 1, 2 вказаної статті пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років. Згідно пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Приписами пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За змістом пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи печатка відділу кадрів). Приписами пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (Інструкція №58) визначено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Відповідно до пункту 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Таким чином, зміст наведених правових норм свідчить про те, що єдиною підставою для визначення трудового стажу є трудова книжка, а у разі її відсутності або відповідних відомостей у ній уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 15.04.2019. Із заявою про призначення пенсії за формою, визначеною в додатку 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, позивач звернувся 14.05.2019, тобто не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. Згідно з записами у трудовій книжці від 20.05.1976, яка заведена на ОСОБА_1 , останній в період з 1976 року по 2002 рік працював в СК "Маяк", тому страховий стаж ОСОБА_1 , відповідно до вказаних записів у трудовій книжці, становить більше 13 років. Разом із цим, записи у трудовій книжці від 20.05.1976 щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи ОСОБА_1 підтверджені підписами посадових осіб та скріплені печатками, а тому, немає сумнівів у достовірності даних записів. Крім того, відповідачем не оспорюється той факт, що трудова книжка належить саме ОСОБА_1 . Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (адміністративне провадження № К/9901/2310/18). Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на неналежне оформлення трудової книжки, як на підставу для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в СК "Маяк", відповідно до записів у трудовій книжці є безпідставним. Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а записи у трудовій книжці позивача наявні та здійснені належним чином, тому підстави не враховувати вказані у трудовій книжці періоди роботи в СК "Маяк" у відповідача відсутні. Отже, наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в СК "Маяк" з 1976 року по 1981 рік та з 1984 року по 1998 рік, відповідно до записів у трудовій книжці від 20 травня 1976 року. Також, з метою відновлення порушеного права позивача, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо наявності правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 15 квітня 2019 року, тобто з дати встановлення інвалідності, відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, для повного та всебічного захисту прав позивача та уникнення повторного звернення до суду з позовною заявою, судом першої інстанції правомірно скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.05.2019 №17 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 . Колегія суддів зазначає, що під час перегляду рішення суду першої інстанції порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.