Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2011/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2011/19 пров. № А/857/2687/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Обрізка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року (ухвалене в м. Тернопіль судом в порядку спрощеного позовного провадження під головуванням судді Шульгача М.П., повне рішення складене 12.11.2019) у справі №500/2011/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС, правонаступник якої є Галицька митниця Держмитслужби, про визнання протиправною та скасування рішення, суд- ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасування рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/001459/2 від 16.08.2019. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA403000/2019/001459/2 від 16.08.2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС в користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 768,40 грн. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, обставинам справи надана невірна правова оцінка та що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Як слідує із змісту апеляційної скарги, відповідач вказує, що позивачем не було надано до митного оформлення всі документи в підтвердження митної вартості ввезеного товару, зокрема не надано банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару та підтверджує факт оплати операції з купівлі-продажу транспортного засобу. Крім цього, вказує, що ні до митного оформлення, ні на вимогу митниці позивачем не було подано платіжного документа про здійснену оплати за придбаний транспортний засіб, що стосується оцінюваного товару та даної операції купівлі-продажу, хоча такі документи, він був зобов`язаний подати на виконання ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому зазначає, що для перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу орган доходів і зборів використовує індикатор ризику, значення якого для кожного транспортного засобу встановлюється окремо на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту. Таким чином, вказує, що заявлена уповноваженою особою позивача митна вартість не могла бути визнана за основним методом визначення митної вартості, оскільки фактурна вартість імпортованого товару не була підтверджена документально. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. По суті зміст відзиву на апеляційну скаргу співпадає з доводами та висновками викладеними в судовому рішенні. Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та на електронну пошту, зазначену даними учасниками справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Від представника позивача адвоката Нюні О.І. на адресу суду надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі сторони позивача. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли. З огляду на обставини щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення ст. 311 КАС України колегія суддів, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. Судом встановлено і такі обставини підтверджено матеріалами справи, що 07.08.2019 уповноважена особа позивача, агент з митного оформлення Пшоняк О.П. , подав до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA403030/2019/014407, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: "автомобіль легковий, бувший у користуванні; марка Volkswagen, модель Touran, ідентифікаційний номер транспортного засобу (номер кузова) - НОМЕР_1 , тип кузова - універсал; колір - синій; номер двигуна - не визначено, тип двигуна - дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1896 см.куб., потужність - 77 кВт, календарний рік виготовлення - 2009, модельний рік виготовлення - 2010, колісна формула 4х2, кількість дверей - 5, загальна кількість місць - 5, призначений для доріг загального користування, для перевезення пасажирів, торговельна марка "VW", виробник - "Volkswagen AG", країна виробництва - Німетчина (DE). У графі 8 визначено, що одержувач товару - ОСОБА_1 . У графі 42 (ціна товару) декларації визначено 3200 EUR, що еквівалентно дорівнює 91609,28 грн (графа 45). У графі 23 курс валюти - 28.62790000. Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто ціною договору (контракту), на підтвердження чого заповнено графу 43 митної декларації (а.с.32). Водночас, для підтвердження заявленої у декларації митної вартості автомобіля уповноважена особа позивача, агент з митного оформлення надав відповідачу наступні документи: - рахунок-фактуру (інвойс) (договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу) б/н від 31.07.2019 (а.с.9); - декларацію про походження товару № WR041688 від 01.08.2016 (а.с.11); - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205010/2019/441629 від 03.08.2019 (а.с.10); - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 31.07.2019; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 01.08.2016; - договір про надання послуг митного брокера №0708/2019 від 07.08.2019; - паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 від 26.06.2001; - витяг SCHWACKE 053658/308443 від 06.08.2019 (а.с.16); - копію митної декларації країни відправлення 19DE290311078954E5 від 31.07.2019 (а.с.14); сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.009.133294-19 від 05.08.2019; - паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_5 від 07.12.2018. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості № UA403000/2019/001459/2 від 16.08.2019, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним 6 методом у розмірі 5289 євро. Так, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено: "митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів, не надано інформації про рух коштів від покупця до продавця. В копії митної декларації країни відправлення відсутня інформація про вартість товару. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість даного товару є вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч.3 ст. 53 МК України висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 . валюта- EUR, вартість- 5289,00". Відповідно до п. 2. ст. 55 та глави 4 Митного кодексу України, декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду (а.с.7). На підставі чого відповідач сформував картку відмови № 403030/2019/00954 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у якій запропоновано позивачу подати нову митну декларацію на підставі рішення про визначення митної вартості № UA403000/2019/001459/2 для можливості прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з урахуванням строків, визначених статтею 263 МК України (а.с.10). Позивач, не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, оскаржив його до суду. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не обґрунтував законність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, а відповідно до поданих позивачем документів підтверджена вартість та офіційне придбання автомобіля за ціною 3200 Євро. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1). Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. З матеріалів справи вбачається, що заявник визначив митну вартість автомобіля за ціною договору, яка становить 3200 Євро. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант до митної декларації подав достатні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, серед яких, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) (договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу) б/н від 31.07.2019; декларацію про походження товару № WR041688 від 01.08.2016; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205010/2019/441629 від 03.08.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 31.07.2019; копію митної декларації країни відправлення 19DE290311078954E5 від 31.07.2019; сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.009.133294-19 від 05.08.2019; витяг SCHWACKE 053658/308443 від 06.08.2019; договір про надання послуг митного брокера №0708/2019 від 07.08.2019; ідентифікуючі документи на особу. Згідно з частинами 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом). Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, орган доходів і зборів зобов`язаний досліджувати документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. 15.02.2011 Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 N 3018-VI). Ця Конвенція набрала чинності для України 15.09.2011 вересня 2011 року. Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) "Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки". Із цього правила, зокрема, випливає, що "для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції" (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці. Статтею 320 МК України було запроваджено вибірковість митного контролю, яка, зокрема, означала те, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками (частина перша). У логічному зв`язку з наведеним положенням перебуває положення частини другої статті 361 цього ж Кодексу, відповідно до якої органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Згідно з пунктом 3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.05.2005 № 435, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що "заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну". За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597). При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, яким, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів, як-то: витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів (код митної формальності - 101-1); перевірка відповідності відомостей, які містяться в українській митній декларації, відомостям, що містяться у відповідному паперовому примірнику (електронній копії) митної декларації суміжної сторони (книжці МДП) (код митної формальності - 102-1); перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби (код митної формальності - 103-1). Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються митниками на основі власного досвіду чи інтуїції. Згаданий Класифікатор митних формальностей передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів" (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури. Отже, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене, ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації. Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №

689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України). Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: - якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; - не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; - не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які, в свою чергу, перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів. Натомість, як слідує із змісту вимоги митного органу, направленої декларанту 07.08.2019 о 14:42 год., яку ним отримано 07.08.2019 о 14:44 год., вбачається, що декларанту було запропоновано надати наступні документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; - рахунок-проформу; - банківські платіжні документи. Також відповідно до п. 2 ст. 338 МК України запропоновано декларанту представити товар для проведення повного митного огляду транспортного засобу з метою перевірки відповідності опису товару даним, зазначеним у митній декларації, із часом, датою та місцем такого проведення - 15:00 год. 07.08.2019, місце доставки (прибуття), де буде проводитися митний огляд - код місця доставки (прибуття) - 403-001-1-1, СТЗ ТОВ «СМП «Веста», м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38а (а.с.35). Згідно повідомлення від декларанта, митний орган повідомлено, що всі документи для підтвердження числового значення митної вартості товарів, подані разом з ВМД. Додаткових документів не має (а.с.46). При цьому, митний орган не направив позивачу або його уповноваженій особі письмового повідомлення, у якому було конкретизовано причин, за яких митна вартість не може бути визнана на підставі поданих декларантом документів. Відповідач не повідомив позивача про конкретно виявлені недоліки наданих документів, для підтвердження числових значень митної вартості, не зазначив яких саме документів, даних або відомостей не вистачає для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору. Відповідач лише висловив прохання надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 3 статті 53 МК України. Проте, таке повідомлення митного органу не розкриває самого змісту та не конкретизує причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визначена. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів. Зазначені обставини не можуть свідчити на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості ,у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Отже, досліджуючи електронне повідомлення митного органу, адресоване декларанту, колегією суддів встановлено, що названа вимога митного органу не містить конкретизованих причин та обставин стосовно виявлених розбіжностей у поданих митному органу документах, а також не містить переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем. Також колегія суддів звертає увагу, що у наведеному вище повідомленні- вимозі, яке декларант отримав 07.08.2019 о 14:44 год., митний орган запропонував декларанту до 15:00 год. 07.08.2019 представити товар до СТЗ ТОВ «СМП «Веста», що за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38а, для проведення повного митного огляду транспортного засобу з метою перевірки відповідності опису товару даним, зазначеним у митній декларації. Тобто, у надто короткий період часу (15 хвилин), що може свідчити про його недостатність для представлення товару для проведення його повного огляду. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частина 1 ст.55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Отож, правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості є: 1) невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості; 5) виявлення, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Натомість, як слідує із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, в якості підстави для коригування митної вартості товару відповідач навів підставу, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів, не надано інформації про рух коштів від покупця до продавця. В копії митної декларації країни відправлення відсутня інформація про вартість товару. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація, яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах, вартість даного товару є вищою за заявлену декларантом. Митну вартість визначено у розмірі 5289 Євро. При цьому, колегією суддів встановлено, що митним органом не конкретизовано ні у вимозі про витребування додаткових доказів, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, які саме відомостей або дані не міститься у поданих до митного оформлення документах, які, на думку митного органу, підтвердили б задекларовану митну вартість імпортованого товару або які з поданих документів на підтвердження числового значення задекларованої митної вартості містять розбіжності, або не містять всіх відомостей чи даних, що підтверджують їх числові значення митної вартості. Частиною 2 статті 55 МК України визначено вимоги, які обов`язкові відомості має містити прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, а зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; Водночас, колегією суддів встановлено, що в супереч положень п.1 ч.2 ст. 55 МК України в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач не навів обов`язкових відомостей щодо обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі поданих позивачем документів за ціною договору. Натомість, як зазначено судом вище, оскаржуване рішення про коригування містило лише відомості, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості товару у зв`язку з неподанням банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування, якщо таке здійснювалось, страхових документів, не надано документів про рух коштів від покупця до продавця. Проте, як пояснив представник позивача, банківські документи щодо оплати товару згідно з фактурою/інвойсом не надано, оскільки згідно укладеного договору купівлі-продажу вживаного автомобіля сплата коштів відбулась готівкою. Звернув увагу, що страхування не здійснювалось. Таким чином, досліджувані у справі обставини вказують на необґрунтованість причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, що свідчить про порушення митним органом вимог п.1 ч.2 ст. 55 МК України при прийнятті оскаржуваного рішення. Досліджуючи питання відповідності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вимогам пунктів 2 та 4 ч.2 ст. 55 МК України, щодо наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом (пп. 2 ч.2 ст. 55 МКУ), та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пп.4 ч.2 ст. 55 МКУ) які, повинні в силу приписів ст. 55 МК України бути зазначені у рішенні про корегування митної вартості (пп.2 ч. 2 ст.55), то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 57 Митного Кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною другою статті 64 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. З матеріалів справи вбачається, що коригування митної вартості товару відповідачем здійснено за резервним методом у зв`язку у зв`язку із спрацюванням системи АСАУР "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта- EUR, вартість- 5289,00". На підставі вказаного митну вартість визначено у розмірі 5289 Євро. При цьому, відповідач обґрунтував неможливість застосування основного методу (за ціною договору) та інших другорядних методів тим, що за основним методом (за ціною договору) не подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Другорядні методи згідно з положеннями статей 59-63 МК України не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Відповідач вважав, що метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. Тому митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МК України. Натомість, визначаючи митну вартість імпортованого транспортного засобу на рівні 5289 Євро, відповідач не дослідив порівняльних характеристик ввезеного позивачем транспортного засобу з іншим транспортним засобом, митну вартість якого взято відповідачем для оцінки даного транспортного засобу за резервним методом. Як наслідок, відповідач не довів належними доказами обставин стосовно однакових загальних характеристик ввезеного позивачем товару (рік, пробіг та інших загальних та технічних характеристик, які впливають на вартість транспортного засобу) та товару, який взято митним органом для оцінки за резервним методом. Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості відповідачем не наведено пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Відтак, рішення про коригування митної вартості складено в порушення вимог пунктів 2 та 4 ч.2 ст. 55 МК України. Між тим, як вбачається з матеріалів справи, при митному оформленні названого транспортного засобу позивач визначив митну вартість товару, з якої обраховував митні платежі за першим методом на рівні 91609,28 грн, що складає 3200 Євро за курсом валюти - 28,62790000, яка в повній мірі відповідає договірній вартості, зазначеній у рахунку-фактурі (договорі купівлі-продажу вживаного транспортного засобу) та іншим документам, які були надані позивачем митному органу. Стосовно ж приведених в апеляційній скарзі доводів відповідача з приводу того, що позивачем не було надано до митного оформлення всі документи в підтвердження митної вартості ввезеного товару, зокрема не надано банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару та підтверджує факт оплати операції з купівлі-продажу транспортного засобу, хоча такі документи, на думку відповідача, декларант зобов`язаний був подати на виконання ч. 2 ст. 53 МК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що платіжний документ свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів (договірну вартість), яка має бути сплачена за відповідний товар. З цього приводу необхідно взяти до уваги, що прямого зв`язку між відомостями, відображеними у платіжному документі щодо сплаченої суми та договірною (яка є одночасно і митною) вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме чеку, квитанції, платіжного доручення чи іншого банківського документа не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Такий висновок зроблений Верховним Судом 03.04.2018 у справі № 809/322/17, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом. При цьому колегія суддів зазначає, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Колегія суддів також враховує, що умовою договору купівлі-продажу транспортного засобу, представленого представником позивача до митного оформлення, виставлена ціна покупки 3200 Євро готівкою, що узгоджено сторонами та підтверджується їхніми підписами самого договору купівлі-продажу. Отож, банківські документи про проведений розрахунок купівлі-продажу не можуть мати місце у вказаних правовідносинах. Необхідно також вказати, що частина 2 статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак законодавець цією нормою не встановлює необхідність їх подання за усім переліком. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованого товару за ціною рахунка - фактури (інвойс) від 31.07.2019. Надані до митного оформлення документи чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, та підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України. Незважаючи на можливість у відповідача перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки в документах містилися відомості про продавця (його адреса, телефон) відповідач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанцій жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури чи його достовірність, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Німеччини інформації про не відчуження позивачу автомобіля продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за вказаний автомобіль. Водночас, відповідачем також не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Суд апеляційної інстанції констатує, що в матеріалах справи наявні всі необхідні докази, достатність яких оцінена судам першої інстанції у повному обсязі, що підтверджують дійсну фактурну вартість придбаного позивачем товару, який поміщений до митного оформлення. Наявність у поданих позивачем документах будь-яких розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем зазначено не було, а тому належних підстав для коригування митної вартості у митного органу не було. З огляду на приведені судом фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктах 1, 2, 4 частини 2 статті 55 МК України. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Враховуючи викладене в сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 308, ст. 310, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 500/2011/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 02 квітня 2020 року.