Постанова 4854 № 420/1267/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 квітня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/1267/20 Головуючий в І інстанції: Білостоцький О.В. Дата та місце ухвалення рішення: 19.02.2020 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді - доповідача - Шеметенко Л.П. судді - Стас Л.В. судді - Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Коваленка Вадима Миколайовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приморського районного суду м. Одеси, про визнання протиправними дій, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського районного суду м. Одеси, в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси Коваленко В.М. в справі №1522/29763/12 про надання дозволу на проведення обшуку у житлі та підсобних приміщеннях ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати протиправним та незаконним проведення обшуку 21.12.2012 року по кримінальному провадженню № 42013170000000032 у ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; постановити окрему ухвалу, в якій визнати незаконним обшук, який проведено 25.12.2012 року в будинку ОСОБА_2 по невмотивованій ухвалі Приморського районного суду м. Одеси за адресою: АДРЕСА_1 та направити її відповідним суб`єктам владних повноважень (до Генеральної прокуратури України та Вищої ради правосуддя) для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В подальшому, а саме 17.02.2020 року, до відкриття провадження по справі, позивачем було надано до суду першої інстанції уточнений адміністративний позов, в якому відповідачем вказано слідчого суддю Приморського районного суду м. Одеси Коваленка В.М, а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приморський районний суд м. Одеси. В уточненому позові позивачем заявлено вимоги про: - визнання протиправними дій слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси Коваленка Вадима Миколайовича у справі №1522/29765/12 при розгляді клопотання слідчого з особливо важливих справ відділу прокуратури Одеської області Султана О.С. від 21.12.2012 року про проведення обшуку у житлі та підсобних приміщеннях ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; - постановлення окремої ухвали, в якій визнати незаконним обшук, який проведено 25.12.2012 року в будинку ОСОБА_2 по невмотивованій ухвалі Приморського районного суду м. Одеси за адресою: АДРЕСА_1 та направити її відповідним суб`єктам владних повноважень (до Генеральної прокуратури України та Вищої ради правосуддя) для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що вважаючи незаконним проведений обшук, він обмежений у можливості оскарження такої слідчої дії, оскільки відповідно до ст. 303 КПК України, скарги та інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Апелянт зазначив, що кримінальне провадження відносно нього не порушувалось, а матеріали по проведенню у нього обшуку були виділені в інше кримінальне провадження, яке в подальшому було закрито. Позивач посилається на те, що згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 року по справі № 802/1335/17-а, у разі, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятись при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. В такому випадку, у зв`язку із відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, з метою реалізації її права за ст. 13 ЄКПЛ, а також з урахуванням того, що в даній ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатись судом адміністративної юрисдикції. Враховуючи зазначене, а також посилаючись на порушення вимог чинного законодавства як слідчим з особливо важливих справ відділу прокуратури Одеської області при зверненні до суду з дозволом про проведення обшуку, при проведенні самого обшуку, так і суддею Приморського районного суду м. Одеси Коваленком В.М. при вирішенні питання щодо надання дозволу на проведення обшуку та поставленні відповідної ухвали, апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким визнати протиправними дії слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси Коваленка Вадима Миколайовича у справі №1522/29765/12 при розгляді клопотання слідчого з особливо важливих справ відділу прокуратури Одеської області Султана О.С. від 21.12.2012 року про проведення обшуку у житлі та підсобних приміщеннях ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно ст. 168 КАС України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Статтею 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. В свою чергу, статтею 170 КАС України передбачено підстави, за яких суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі. Згідно, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у разі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви. Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції посилався на те, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які дії, рішення чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Суд зазначив, що спір може бути предметом розгляду в адміністративному суді лише у разі якщо один з учасників спірних правовідносин є особа, яка здійснює владні управлінські функції по відношенню до іншого їх учасника. Однак, в даному випадку відповідач у справі - слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси у спірних правовідносинах не здійснював владні управлінські функції, а вимоги позивача пов`язані із вчиненням суддею процесуальних дій - постановленням ухвали від 25.12.2012 року у справі № 1522/29763/12, що виключає наявність публічно-правового спору. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Коваленка В.М. про визнання протиправними дій, з огляду на наступне. Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом». Слід зазначити, що завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п.2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Юрисдикція адміністративних судів, у відповідності до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; Слід зазначити, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, зокрема, однією із сторін в ньому є суб`єкт владних повноважень. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, спір набуває ознак публічно-правового не лише за наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи його посадової особи, а й за умови здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він звернувся з позовом до суду з вимогою визнати протиправними дії слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Коваленка В.М. у справі №1522/29765/12 при розгляді клопотання слідчого з особливо важливих справ відділу прокуратури Одеської області Султана О.С. про проведення обшуку у житлі та підсобних приміщеннях ОСОБА_1 . Колегія суддів суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у спірних правовідносинах - слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси не є суб`єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, а тому даний спір не є публічно-правовим спором та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Слід зазначити, що при ухваленні судових рішень суд (суддя) виконує виключно процесуальні функції, пов`язані із здійсненням правосуддя, які не можна охарактеризувати як управлінські. Таким чином, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади. У постанові від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 (провадження №11-669апп18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовна вимога про визнання незаконними дій/бездіяльності посадових осіб суду не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства. У своєму рішенні Велика Палата Верховного Суду висловила такі правові висновки: згідно з приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ЦПК України, дотримання вимог процесуального закону є обов`язками суду під час здійснення правосуддя у конкретній справі; закони України не передбачають можливості розгляду в суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, оскільки такі дії/бездіяльність пов`язані з розглядом судової справи навіть після його завершення; вирішення в суді спору за такою позовною вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом; вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені в ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені; усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені; оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Таким чином, в даному випадку спірні правовідносини не є публічно-правовими; спір, що виник, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не стосуються здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя є процесуальними, а не управлінськими і оскаржуються в порядку, визначеному процесуальними законами. Крім того слід зазначити, що за змістом пункту 19 Великої хартії суддів (Основоположних принципів) у кожній державі закон чи фундаментальна хартія суддів повинні визначати неналежну поведінку, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та відкриття дисциплінарного провадження щодо судді. Статтею 131 Конституції України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності. Так держава гарантує контроль за належним виконанням суддями та прокурорами своїх професійних обов`язків шляхом створення єдиного органу - Вищої ради правосуддя, який приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів та прокурорів. Тобто, за наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку. Враховуючи все викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у відкритті провадження у даній справі, оскільки спір у цій справі не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. При цьому, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно помилковості посилань позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.01.2019 року у справі №802/1335/17-а, з огляду на відмінність, в першу чергу, суб`єктного складу розглядуваних правовідносин. Суд першої інстанції вірно зазначив, що правовідносини, які склались між сторонами у справі №802/1335/17-а, не є аналогічними правовідносинам у даній справі, а тому вказані позивачем правові висновки Верховного Суду не підлягають врахуванню при вирішенні питання щодо відкриття провадження у даній справі. Слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. Колегія суддів зазначає, що гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Такий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18). При цьому, при вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті ч. 3 ст. 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. В даному випадку дії суду (судді), вчинені при виконанні обов`язків щодо здійснення правосуддя не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, тому суд першої інстанції правильно не вказав суд, до юрисдикції якого мав би, належати розгляд цієї справи. Враховуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримав вимоги процесуального законодавства та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказані висновки суду першої інстанції. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 02.04.2020 р. Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька