Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/1964/18

Справа № 308/1964/18 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 січня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Бисага Т.Ю. суддів: Собослоя Г.Г., Куштана Б.П., за участі секретаря: Чучка Н.В., за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 жовтня 2019 року, головуючий суддя Малюк В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з даним позовом посилаючись на те, що 31.08.2005 року відповідач ОСОБА_3 керуючи власним технічно справним автомобілем марки «Шевролет Авео» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючи на автодорозі з двостороннім рухом по вул. Собранецькій у напрямку до вул. Митної в м. Ужгороді в стані алкогольного сп`яніння, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер. Після вчиненого наїзду водій ОСОБА_3 з місця ДТП втік. 30.01.2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрито. Так як, кримінальне провадження було закрите з нереабілітуючих підстав, то позивач, як потерпіла від злочину, просить стягнути із ОСОБА_3 матеріальні збитки на загальну суму 39 235,85 грн., яка складається з 28 800 грн. - путівка до санаторію, 8000 грн. - витрати витрачені за надгробний пам`ятник та решта суми це похоронні витрати. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача спричинену їй моральну шкоду, яку вона оцінює в розмір 380 000 грн., а саме: за душевну біль та страждання від обставин загибелі батька в розмірі 200 000 грн., за психічний стан під час поховання батька в розмірі 50 000 грн., за непоправиму шкоду нанесену її здоров`ю в розмірі 50 000 грн., за душевні страждання і скрутне матеріальне становище в розмірі 50 000 грн., за додаткові страждання по причині порушеного її права на житло у зв`язку із трагічною загибелю батька в розмірі 10 000 грн., за моральний стан під час поминок в розмірі 10 000 грн. та за порушення нормального ритму життя та стосунків із сусідами в розмірі 10 000 грн. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 8000 грн. на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Яквстановлено, - 31.08.2005 року відповідач ОСОБА_3 керуючи технічно справним автомобілем марки «Шевролет Авео» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючи на автодорозі з двостороннім рухом по вул. Собранецькій у напрямку до вул. Митної в м. Ужгороді, в порушення вимог п.2.3 «б» та п. 12.3 ПДР України, не забезпечив безпеку для руху - появу в полі зору пішохода ОСОБА_4 , який повільним темпом руху перетинав проїзну частину зліва на право відносно його руху, негайно не вжив заходів до зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу, в результаті чого, неподалік будинку № 75, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який не приходячи до свідомості помер. За даним фактом було порушено кримінальне провадження за № 12013070030002637, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілою. 30.01.2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадженні відносно останнього, за ч.2 ст. 289 КК України, закрито. (тобто з нереабілітуючих підстав). Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. У апеляційній скарзі, ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди їй завдано матеріальних збитків в розмірі 39 235,85 грн., що включає наступні витрати: на надгробний пам`ятник - 8000 грн., 3335,85 грн. згідно квитанцій та фіскальних чеків та 27900 грн. - вартість курсу санаторно-курортного лікування. У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Всупереч даному положенню законодавства, апелянтом не надано у встановленому порядку належних та допустимих доказів, які б вказували на розмір завданих збитків злочином. Розмір збитків, заподіяних в результаті злочину, визначається шляхом подання висновку експерта або документів, які підтверджують вартість понесених витрат та розрахункові документи про оплату товарів та послуг. Належними доказами щодо розрахунків у зв`язку з понесенням витрат через поховання, доказами щодо обліку відповідних операцій, які фіксуються у документальній формі, є первинні та облікові документи, що повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення: договір; наряд-замовлення, рахунок-фактура, накладна, квитанція тощо, при цьому, оплата послуг здійснюється замовником як у готівковій, так і безготівковій формах; документами, що підтверджують надання послуги фізичній особі, є акт передавання-приймання після надання послуг; документ, що підтверджує оплату послуг; рахунок-фактура (ст.ст. 545, 1087 ЦК України, ст.1п.п. 1.6., 1.7., 1.24., 1.35., ст.ст. 4,16,17, 20, 22, 24, 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 1 абз. 3,5, 11, ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Складання документів, зокрема, первинних, у т.ч., оформлення і видача клієнту розрахункових документів у паперовій формі (квитанція, чек тощо), необхідних для оформлення оплати послуг відповідно до визначеного встановленим порядком їх обсягу та порядку оплати, є обов`язком особи, яка надає ці послуги, здійснює облік відповідних операцій та несе відповідальність за складання документів. Однак, позивач не подала суду доказів - квитанцій, які б вказували на витрати в розмірі 3335,85 грн., що вказує на недоведеність заявлених позовних вимог. Твердження позивача про викрадення у неї письмових доказів про витрати, квитанцій, довідок та інше не знаходять свого підтвердження. Єдиним доказом витрат, пов`язаних з ритуальними послугами є Довідка № 1/01 від 30.01.2018 року за виготовлення та встановлення надмогильного пам`ятника на суму 8 000 гривень, що були стягнені судом першої інстанції. Крім того, ОСОБА_1 заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача вартості путівки на санаторно - курортне лікування в розмірі 27900 грн., через те, що у спорі про відшкодування матеріальної шкоди підлягають встановленню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Позивачем не доведено необхідність проходження санаторно-курортного лікування, необхідність такого лікування на сьогоднішній день саме у зв`язку із настанням факту смерті її батька у 2005 році. Також, безпідставним є твердження ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 380 тисяч гривень, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду встановлені ст.ст. 1166-1167 ЦК України, а також п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 року № 6, ті. З, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4 за змістом яких заподіяна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Як роз`яснено в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Як слідує із поданої ОСОБА_1 позовної заяви, остання, посилаючись на положення вимог ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, просить стягнути моральну шкоду, яку вона оцінює в розмір 380 000 грн., а саме: за душевну біль та страждання від обставин загибелі батька в розмірі 200 000 грн., за психічний стан під час поховання батька в розмірі 50 000 грн., за непоправиму шкоду нанесену її здоров`ю в розмірі 50 000 грн., за душевні страждання і скрутне матеріальне становище в розмірі 50 000 грн., за додаткові страждання по причині порушеного її права на житло у зв`язку із трагічною загибелю батька в розмірі 10 000 грн., за моральний стан під час поминок в розмірі 10 000 грн. та за порушення нормального ритму життя та стосунків із сусідами в розмірі 10 000 грн. Встановлено, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 26.02.2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 60 000 грн. моральної шкоди. Як на підставу своїх позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 спричиненої їй моральної шкоди посилається на те, що внаслідок загибелі її батька, в результаті ДТП, їй було спричинено моральну шкоду, яка полягала у фізичних та духовних стражданнях, порушеннях нормальних життєвих стосунків та звичного ритму життя, погіршення стану здоров`я, відновлення морального та психологічного стану - необхідністю пройти курс санаторно-курортного лікування, тощо. Тобто, з наведеного слідує, що підстави для відшкодування позивачці спричиненої їй моральної шкоди, які заявлялися нею у справі № 308/1533/13-ц та у даній справі є одні і тіж, зокрема пов`язані із загибелю, внаслідок ДТП, її батька. Нових доказів, спричинення позивачці моральних страждань, останньою суду не надано. Також, встановлено, що дана сума відповідачем була виплачена позивачці. За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін. Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 7 лютого 2020 року. Головуючий Судді