Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 679/1469/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 679/1469/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Базарник Б.І. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 31 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до рядового поліцейського роти №1 взводу №2 батальйону УПП м. Луцьк Волинської області ДПП Зубка Віталія Миколайовича про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до рядового поліцейського роти №1 взводу №2 батальйону УПП м. Луцьк Волинської області ДПП Зубка Віталія Миколайовича, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення ДП18 №271784 від 05.10.2019 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1,3 ст.122 КУпАП. Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24.02.2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки правилам дорожнього руху при виїзді з вул. І.Франка на вул. Вінниченка (фото 5). Згідно фото 5 і довідкою Департаменту ЖКГ м. Луцьк, в цьому місці на вул. І.Франка знаки відсутні. Крім того, зазначає, що при виїзді на перехрестя І.Франка-Вінниченка водій не бачить знаків 3.21, 5.11. Апелянт вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. 26.03.2020 року позивачем подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 06.10.2019 року рядовим поліцейським роти №1 взводу №2 батальйону УПП м. Луцьк Волинської області ДПП Зубком Віталієм Миколайовичем було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДП18 №271784 від 06.10.2019 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч.1,3 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн. Згідно із постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 06.10.2019 о 10 годині 31 хвилин, в м.Луцьк по вул. Винниченка, 67, ОСОБА_1 порушив вимогу знаку 3.21 та здійснив рух по смузі маршрутних транспортних засобів позначених дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.8.4 та 17.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП та ч.3 ст.122 КУпАП. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача є ознаки правопорушень, передбачених ч.1,3 ст.122 КУпАП, а тому його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення інспектором патрульної поліції в межах санкції статті, відповідач діяв у межах його повноважень, а тому відсутні підстави для скасування постанови у справі про адміністративне порушення серії ДП18 №271784 від 06.10.2019 року. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з такого. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Стаття 222 КУпАП передбачає, що органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3,5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1 - 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до ПДР України дорожній знак 3.21 "В`їзд заборонено" передбачає, що забороняється в`їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в`їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; запобігання в`їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9, запобігання в`їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань). Згідно з ПДР України дорожній знак 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів". Смуга призначена лише для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами попутно із загальним потоком транспортних засобів. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 06.10.2019 року о 10 годині 31 хвилин, в м.Луцьк по вул. Винниченка, 67, ОСОБА_1 порушив вимогу знаку 3.21 та здійснив рух по смузі маршрутних транспортних засобів позначених дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.8.4 та 17.1 ПДР України. Відповідно до листа від 03.02.2020 року №19.1-21/75/2020, вул. І.Франка в м. Луцьку є вулицею з одностороннім рухом. Станом на 29.01.2020 року на перехресті вул. Винниченка - вул. Франка на вул. Винниченка встановлено дорожні знаки 3.21 "В`їзд заборонено" та 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів", на вул. Франка 5.5. "Дорога з одностороннім рухом". На перехрестя вул. Яровиці - вул. Франка встановлено дорожні знаки 2.1 "Дати дорогу", 5.7.1 "Виїзд на дорогу з одностороннім рухом" та 5.5 "Дорога з одностороннім рухом". Колегія суддів звертає увагу на те, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 122 КУпАП, останній не надав, а судом таких обставин не встановлено. Крім того, позивач не заперечує факту цих порушень, посилаючись на те, що при виїзді з вул. І.Франка на вул. Вінниченка позивач не бачив знаків 3.21, 5.11. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані покликання апелянта як на підставу для визнання протиправною та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності на правильність складання постанови та її повноту, оскільки такі не спростовують факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, 3 ст.122 КУпАП, та не є беззаперечним доказом порушення відповідачем процедури винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а також не впливає на правомірність прийняття оскаржуваної постанови. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДП18 №271784 від 06.10.2019 року прийнята правомірно, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,3 ст.122 КУпАП, а також дотримана процедура складання та прийняття оскаржуваної постанови. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.ч. 1,3 ст.122 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.