Постанова 4856 № 679/287/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 679/287/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Стасюк Р.М. Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 06 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №1918 від 09.12.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень та закрити провадження в справі. В обгрунтування позову зазначив, що 09.11.2025 року був затриманий працівниками Нетішинського відділу поліції по причині оголошення його «в розшук» і доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цього ж дня щодо нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. З приміщення РТЦК та СП його доставили до Славутської міської лікарні, де він пройшов військово-лікарську комісію. За результатами огляду 09.11.2025 року, комісія 10.11.2025 року дійшла висновку про те, що він придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах, медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ЩЗ, охорони. ОСОБА_1 вважає, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 №1918 від 09.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню посилаючись на те, що винесена з порушенням відповідачем процедури розгляду справи. 30 березня 2026 року рішенням Нетішинського районного суду Хмельницької області в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з даним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційної скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про повне задоволення його позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що йому не було вручено повістку на проходження медичного огляду, як того вимагає Порядок № 560, підстави для направлення позивача на військово-лікарську комісію були відсутні. Відповідно, обов`язок проходити ВЛК у позивача не виник. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що військовозобов`язаний громадянин України рядовий ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , військово-облікова спеціальність 403128 А. Протокол № 1048 складений 09.11.2025 про те, що апелянт не з`явився без поважних причин до 05.06.2025 р. (день вчинення правопорушення) до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження медичного огляду з метою визначення ступеню своєї придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1918 від 09.12.2025 апелянта було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу 17 000 грн. за те, що він не виконав вимоги п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-ІХ від 21.03.2024 року (в редакції Закону № 4235-ІХ від 12.02.2025 року) в частині обов`язку до 05.06.2025 року пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП). Згідно вимог ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Так, 4 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Ним же було передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби. У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями. Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025 було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції: «

2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду». Зазначена норма закону не передбачає виклику військовозобов`язаного повісткою для проходження медичного огляду. Закон покладає на військовозобов`язаного обов`язок самостійно звернутися за направленням, вказуючи альтернативні шляхи виконання цього обов`язку. Апелянт не виключений з військового обліку, тому в силу Закону зобов`язаний був до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювати проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Судом першої інстанції було встановлено, що позивач не вживав заходів для отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду і не пройшов такий огляд до 05.06.2025 року. Доводи апелянта, що йому не було вручено відповідну повістку, Апеляційний Суд вважає безпідставним, оскільки на особу Законом покладено обов`язок самостійно звернутись до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду. Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Щодо тверджень представника позивача про закінчення на момент винесення оскаржуваної постанови тримісячного строку накладення стягнення, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки в даному випадку має місце триваюче правопорушення, яке, окрім іншого, виявлено відповідачем 09.11.2025. Відповідно, адміністративне стягнення накладено в межах строку, визначеного ч. 9 ст. 38 КУпАП, тобто протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Таким чином зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та відсутність у зв`язку з цим підстав для задоволення його позовних вимог. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.