Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/2944/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2944/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 31 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : в вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив: - стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період грудень 2015 року - квітень 2018 року в сумі - 8090,07 грн (вісім тисяч дев`яносто гривень сім копійок); - стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період червень 2016 року - жовтень 2017 року в сумі - 3375,17 грн (три тисячі триста сімдесят п`ять гривень 17 копійок); - стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість на найм житлового приміщення за час відрядження у місто Львів за період лютий - березень 2018 року в сумі - 1300 грн (одна тисяча триста гривень). Ухвалою від 10.10.2019 року позовну заяву в частині позовних вимог щодо стягнення на його користь з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України заборгованості на найм житлового приміщення за час відрядження у місто Львів за період лютий - березень 2018 року в сумі - 1300 грн повернуто позивачеві. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.12.2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період грудень 2015 року - грудень 2017 року в сумі 6077( шість тисяч сімдесят сім) грн 24 коп. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період червень 2016 року - жовтень 2017 року в сумі 3375 (три тисячі триста сімдесят п`ять) грн 17 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до вимог п. 11 Розділу І Порядку №260 ОСОБА_1 має право вимоги невиплачених сум в тому числі за нічний час лише з 08.10.2016 року по грудень 2017 року (не більше ніж три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення). Датою звернення слід рахувати дату позовної заяви - 08.10.2019 року. Вважає, що суд першої інстанції помилково застосував ст. 233 КЗпП та вважав, що строк звернення є необмеженим стосовно виплати заборгованості оплати праці. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що за період з грудня 2015 по квітень 2018 року включно, позивач відпрацював в УПП у місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції 176 нічних змін, що підтверджується наявними у матеріалах адміністративної справи копіями розрахунків годин фактичного часу служби. Відповідно до розрахункових листів за вересень і листопад 2018, які наявні в матеріалах справи, у вересні 2018 року проведено доплату за службу у нічний час за березень - квітень 2018, а в листопаді - за січень - лютий 2018. Відповідач в супереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 доплату за службу в нічний час з грудня 2015 року по грудень 2017 року не здійснював. Тобто не виплаченою залишається заборгованість відповідача за службу в нічний час за період з грудня 2015 року по грудень 2017 року. Крім того, відповідачем не виплачено позивачу заборгованість по індексації грошового забезпечення. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Правові засади організації та діяльності НП України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в НП України, визначено Законом України № 580-VIII від 02.07.2015 року "Про Національну поліцію". Пунктом 4 ч. 10 ст. 62 цього Закону визначено гарантії професійної діяльності поліцейського, за змістом яких поліцейський, зокрема, своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно- правових актів України. Відповідно до ст. 94 вказаного Закону поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання (ч.1). Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (ч.2). Пунктом 1 постанови КМ України № 988 від 11.11.2015 р. "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" визначено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пп. 3 п. 5 цієї постанови передбачено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Згідно п.3 розділу І Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затв. наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 року, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пунктом 11 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання. Відповідно до п. 11 розділу II наведеного Порядку поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за період з грудня 2015 по квітень 2018 року включно, позивач відпрацював в УПП у місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції 176 нічних змін, що підтверджується наявними у матеріалах адміністративної справи копіями розрахунків годин фактичного часу служби. Таким чином, враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час за період грудень 2015 року - квітень 2018 року в сумі - 8090,07 грн підлягає частковому задоволенню на обраховану судом суму 6077 грн 24 коп. Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що суд першої інстанції помилково застосував ст. 233 КЗпП та вважав, що строк звернення є необмеженим стосовно виплати заборгованості оплати праці. У частині першій статті 233 КЗпП України передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів. Однак, відповідно до частини другої статті 233 Кодексу у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Таким чином, посилання апелянта на помилкове визначення судом першої інстанції періоду який підлягає виплаті - є безпідставними. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 39 постанови Верховного Суду від 30.01.2019 року по справі №808/1271/18 та у постанові від 08.10.2019 року по справі №826/8353/17. Стосовно вимоги про стягнення заборгованості по індексації грошового забезпечення за період червень 2016 року - жовтень 2017 року в сумі - 3375,17 грн, колегія суддів зазначає наступне. В силу абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-ІІІ (далі - Закон №2017-ІІІ) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Статтею 19 Закону №2017-ІІІ визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1282-ХІІ), визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Частинами першою та п`ятою статті 2 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Частиною другою статті 5 Закону №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Приписами частини шостої статті 5 Закону №1282-ХІІ проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078). Пунктом 1-1 Порядку №1078 зазначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення за оскаржуваний період є протиправною, а тому, позовна вимога про стягнення відповідної індексації підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Крім того, апелянтом в апеляційній скарзі не доведено саме які норми матеріального права порушено при винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення в цілому, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.