Постанова 4813 № 522/15815/18

Номер провадження: 22-ц/813/1736/20 Номер справи місцевого суду: 522/15815/18 Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П. Доповідач Дрішлюк А. І. Категорія: 57 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М., при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2019 року про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради відділ опіки та піклування, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - ВСТАНОВИВ: 04 вересня 2018 року ОСОБА_5 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. У зв`язку із зміною місця реєстрації відповідачів та відсутністю підстав для позову у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, представником ОСОБА_1 було подано до суду клопотання про закриття провадження по вказаній цивільній справі (а.с. 3-7). 03.06.2019 року представник ОСОБА_1 подав заяву про закриття провадження в справі в зв`язку з тим, що відповідачі добровільно знялися з місця реєстрації (а.с. 155). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (головуючий - суддя Шенцева О.П.) від 03 липня 2019 року було задоволено заяву відповідача та вирішено закрити провадження в справі та розподілити понесені сторонами судові витрати, стягнувши з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 10123,00 грн (а.с. 179-180). Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Одеського апеляційного суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу у частині відшкодування витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягнення на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що зазначену в оскаржуваній ухвалі суму вважає неспівмірною характеру справи та такою, що порушує права відповідача та її неповнолітніх дітей, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги складність зазначеної цивільної справи та той факт, що відповідач самостійно виховує двох неповнолітніх дітей, виплачує кредит згідно кредитного договору № 500652280 від 03.04.2019 року, та відповідно до довідки про доходи фізичної особи-платника єдиного податку, виданої Південним управлінням у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області, загальна сума доходу ОСОБА_1 за 2018 рік складає 13500,00 грн. Крім іншого, апелянт посилається на те, що за час розгляду справи було призначено 4 судових засідання, два з яких не відбулися та справа не є складною. 09.09.2019 року від третьої особи ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що надає матеріальну допомогу спільному з відповідачкою сину - ОСОБА_4 . Крім того, вказав, що ОСОБА_1 не навела жодних доказів того, що оскаржувана ухвала дійсно призведе до значного погіршення матеріального становища її та її дітей. Просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін оскаржувану ухвалу. 09.09.2019 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу. ОСОБА_5 зазначила, що позивачем були виконані умови законодавства щодо обґрунтування витрат на правничу допомогу та інших витрат пов`язаних з розглядом справи. Адвокатом була витрачена значна кількість часу на надання консультацій, підготовку та вивчення процесуальних документів, що є цілком обґрунтованим та необхідним саме у такому об`ємі при розгляді справи. Відповідач не надала жодного заперечення на заяву або клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Тому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін оскаржувану ухвалу. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 просила задовольнити апеляційну скаргу. Позивач ОСОБА_5 та її адвокат Кіріяк Н.В., третя особа ОСОБА_5 щодо задоволення апеляційної скарги заперечували. Інші учасники провадження в судове засіданняне з`явилися, про час, дату та місце судового засідання були повідомленні належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, які з`явились,дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалюючи оскаржувану ухвалу в справі суд першої інстанції закрив провадження в справі та посилаючись на положення ст. 141 ЦПК України вирішив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Апеляційний суд частково задовольняючи апеляційну скаргу вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Предмет спору в даній справі є вимога позивача визнати осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстрації. Звертаючись до суду з заявою про стягнення з відповідача судових витрат позивач надала: Договір про надання правової допомоги від 14.01.2019 року, укладений між нею та адвокатом Кіріяк Наталією Володимирівною; додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої на виконання договору внесено 560 грн - 24.01.2019 року, 2000 грн - 12.03.2019 року, 2000 грн - 17.03.2019 року, 2000 грн - 07.05.2019 року та 2500 грн - 25.05.2019 року; опис виконаних робіт адвокатом, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв та оплатив виконані роботи: складання та подання позовної заяви - 1500 грн, правовий аналіз фактичних обставин справи, узгодження правової позиції та розробка стратегії представництва - 1500 грн, вивчення, аналіз відзиву на позовну заяву та складання і подання відповіді на відзив - 2060 грн, участь адвоката у судових засіданнях - 4000 грн. Також позивач надала до суду квитанції про сплату грошових коштів за договором правової допомоги та копії квитанцій про направлення сторонам документів по справі (а.с. 133-146). Судові засідання, призначені підряд на 30.10.2018 року та 24.01.2019 року не відбулися та відкладались. В матеріалах справи містяться розписки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з особистим підписом учасників справи., які підтверджують їх повідомлення про наступні дати судових засідань (а.с. 28, 97). Отже, позивач ОСОБА_5 з`являлася до суду особисто без свого представника, тобто здійснювала представництво своїх інтересів самостійно. В судовому засіданні 13.03.2019 року була присутня позивач особисто та її представник - ОСОБА_8 , представник відповідача - ОСОБА_7 та третя особа ОСОБА_5 . В матеріалах справи міститься ордер від 13.03.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_8 здійснює представництво інтересів ОСОБА_5 за договором про надання правової допомоги від 14.01.2019 року (а.с. 121). Наступне судове засідання, призначене на 03.06.2019 року не відбулося та було відкладено на 03.07.2019 року (а.с. 152). В останнє судове засідання 03.07.2019 року з`явились позивач та її представник, а також представник відповідача (а.с. 176). Отже, представник позивача фактично була присутня на двох судових засіданнях, які відбулися. Враховуючи вказані обставини в контекстному взаємозв`язку з положеннями частини 4 ст. 137 ЦПК України та правилами співмірності відшкодування витрат на правову допомогу апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу та зменшує у відповідній частині розмір витрат на правову допомогу. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_5 звернулася до суду з відповідним позовом 04.09.2018 року (а.с. 3), договір про надання правової допомоги з адвокатом Кіріяк Н.В. був укладений 14.01.2019 року (а.с. 133). Тобто, відповідно до наявних в справі документів адвокат Кіріяк Н.В. почала здійснювати представництво позивача з 14.01.2019 року. Разом з тим, в описі робіт, виконаних адвокатом міститься - складання та подання позовної заяви (1500 грн), яка була подана 04.09.2018 року до суду, тобто до того, як був укладений договір про надання правової допомоги. В матеріалах справи міститься заява подана ОСОБА_5 , представник ОСОБА_8 від 05.03.2019 року в порядку ч. 3 ст. 49 ЦПК України про зміну предмета/підстав позову. Разом з тим зміст цієї заяви фактично дублює зміст позовної заяви, за винятком деяких доповнень, які не змінюють підстав позову (посилання на постанову Верховного суду України). В іншій частині заява містить доповнення щодо очікуваних витрат на правову допомогу не змінюючи при цьому предмет позовних вимог (а.с. 108-113). При цьому 30.05.2019 року стороною позивача була подана окрема заява про розподіл судових витрат (а.с. 131-132). Отже, суд ставиться критично до опису робіт, заявлених як таких, що підлягають компенсації та зменшує відшкодування витрат у відповідній частині. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що адвокат встановив розмір оплати послуг за складання та подання позовної заяви в розмірі 1500 грн, в той час як оцінка відповіді відзиву на позов за вказаним описом - 2060 грн. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). Вказана позиція висловлена ВС КГС в справі № 905/1795/18, постанова від 24.10.2019 року. Окрім іншого, відповідно до Довідки про доходи фізичної особи-платника єдиного податку загальна сума доходу ОСОБА_1 за 2018 рік складає 13500 грн. При цьому, одночасно апеляційний суд враховує, що за обставинами даної справи відповідач подав клопотання про закриття провадження в справі в зв`язку з тим, що відповідачі добровільно знялись з реєстрації та зареєстровані за іншою адресою. Зокрема в квартирі АДРЕСА_1 , яку придбала відповідач за договором купівлі-продажу 11.04.2019 року. При цьому, як пояснив апелянт, для придбання вказаної квартири відповідач взяла кредит в АТ «Альфа-банк» на суму 42 314,11 грн. Вказане дає підстави для оцінки поведінки відповідача як такої, що направлена на врегулювання спору позасудовим шляхом. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Враховуючи вище наведене, категорію, обставини та складність справи, доведений та обґрунтований обсяг роботи, виконаний адвокатом, розмір судового збору та грошових коштів, сплачених позивачем за направлення матеріалів по справі сторонам, зважаючи на те, що спір між сторонами був вирішений фактично в позасудовому порядку, а провадження в справі було закрито, керуючись встановленим законом правилом співмірності при визначенні відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, апеляційний суд дійшов до висновку про зменшення розміру судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 3000 грн. Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу частково та зменшує розмір судових витрат, які підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача до 3000 грн. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2019 року про закриття провадженняв частині стягнення судових витрат - змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи у розмірі 3000 гривень. В іншій частині ухвалу залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк М.М. Драгомерецький П.М. Черевко Повний текст цієї постанови складено 27 березня 2020 року. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк 20.02.2020 року м. Одеса