Постанова 4812 № 469/1784/23

08.04.25 22-ц/812/516/25 Справа №469/1784/23 Провадження № 22-ц/812/516/25 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 08 квітня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С., за відсутності учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Гапоненко Н.О., дата складання повного тексту не вказана, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування Березанської селищної ради, про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування Березанської селищної ради, про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що з 12 серпня 2017 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який розірвано рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2023 року. Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що після розірвання шлюбу з відповідачем їх спільна дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з нею; рішенням органу опіки та піклування Березанської селищної ради встановлено дні спілкування відповідача з малолітнім сином, проте через неналежний догляд за дитиною син під час перебування за місцем проживання відповідача захворів ангіною, а у інші дні побачень - отримав травму голови та сонячні опіки спини, тому позивач звернулась до органу опіки та піклування з проханням переглянути попередній висновок органу опіки та піклування, запропонувавши зустрічі батька з дитиною проводити у присутності матері. Рішенням виконавчого комітету Березанської селищної ради від 01 листопада 2023 року № 115 затверджено висновок органу опіки та піклування, за яким, враховуючи, що батьки не змогли дійти спільної згоди, рекомендовано вирішити питання щодо визначення днів спілкування ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 у судовому порядку. Посилаючись на викладене позивач просила визначити спосіб та порядок участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: побачення у присутності матері ОСОБА_2 , кожної першої та третьої неділі місяця з 10.00 год. до 15.00 год. у населеному пункті за місцем проживання дитини. Також просила стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, у тому числі витрати на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9662 грн.40 коп. У зв`язку з реєстрацію 15 червня 2024 року шлюбу позивач ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ». Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визначено спосіб та порядок участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: - побачення у присутності матері ОСОБА_2 , кожної першої, другої та третьої неділі місяця з 10.00 год. до 15.00 год. у населеному пункті за місцем проживання дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 9259,80 грн. Ухвалюючи оскаржуване рішення та визначаючи спосіб та порядок участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходячи із необхідності забезпечення балансу інтересів дитини та прав обох батьків щодо дитини, прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги про визначення способу та порядку участі у вихованні та спілкуванні відповідача з малолітнім сином ОСОБА_4 шляхом побачень у присутності матері у визначені вихідні дні з 10.00 год. до 15.00 год. у населеному пункті за місцем проживання дитини, такими, що за встановлених судом обставин відповідають інтересам дитини та не перешкодять інтересам сторін щодо виховання і спілкування з дитиною. Разом з тим, суд вважав з метою забезпечення права дитини на спілкування з батьком, права батька на таке спілкування та виховання дитини, а також для поновлення і підтримання психоемоційного та виховного взаємозв`язку відповідача з дитиною збільшити кількість днів, встановлених для їх спілкування. Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд вказав, що позивач просила стягнути витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9662,40 грн., на підтвердження чого суду надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_5 адвокатом Дорошенко А.В., договір про надання правничої (правової) допомоги № 40/23, додаткова угода до вказаного договору від 01 грудня 2023 року з детальним описом робіт (послуг), виконаних адвокатом, у тому числі зустріч з клієнтом, опрацювання нормативної бази та судової практики ВС, складання позовної заяви до суду, виготовлення копій документів, представництво клієнта у суді (з розрахунку 2 год. *805,20 грн.=1610,40 грн.), акт приймання-передачі наданих послуг, квитанція про сплату витрат на надання правничої допомоги. Зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений на них час, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу адвоката, суд вважає, що здійснені позивачем витрати на таку допомогу є обґрунтованими; враховуючи тривалість часу, проведеного адвокатом у суді протягом судових засідань у цій справі, сума витрат на представництво клієнта в суді становить 1 год.30 хв.*805,20 грн.=1207,80 грн., тому витрати на професійну правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 9259,80 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу та просив рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у стягненні витрат на правову допомогу. Так, вказує, що в даній справі судом не враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу. Крім того, зазначає, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання позовної заяви, з додаванням доказів, які надала сама позивачка, без здійснення будь-яких адвокатських запитів. Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи, сумою позову та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Вважає, що понесені витрати на правничу допомогу були завищені, у зв`язку з чим такі витрати не підлягають стягненню з відповідача. Правом на подачу відзиву позивач та третя особа не скористалися. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися, що в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляджу справи за їх відсутності. Рішення суду в частині вирішення вимог щодо визначаючи способу та порядок участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 сторонами не оскаржувалося, а відтак в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України). Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Рішення суду першої інстанції по суті спору відповідачем не оскаржується, а відтак не є предметом перегляду в цій частині. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частин 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 820/479/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У позовній заяві позивач просила стягнути витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9662,40 грн., На підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 надано: ордер серія ВЕ №1102895 від 13 листопада 2023 року про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_7 адвокатом Дорошенко А.В.; договір про надання правничої (правової) допомоги № 40/23; додаткова угода до вказаного договору від 01 грудня 2023 року з детальним описом робіт (послуг), виконаних адвокатом; акт-приймання передачі послуг від 01 грудня 2023 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру №48 від 01 грудня 2023 року (а.с.51-55) Згідно п.1.1. договору про надання правничої (правової) допомоги №40/23 від 10 листопада 2023 року укладеного між адвокатом Дорошенко А.В. та ОСОБА_5 встановлено, що предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором. Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат пов`язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою (ми) угодою (ми) до цього договору. При визначені розміру гонорару враховується обсяг і час роботи, що потрібна для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання, необхідність виїзду у відрядження, важливість доручень з точки зору інтересів клієнта, особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення, характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом, професійний досвід, науково-теоретична підготовка адвоката. Згідно додаткової угоди від 01 грудня 2023 року до договору про надання правничої (правової) допомоги №40/23 від 10 листопада 2023 року вказано, що сторони цієї додаткової угоди домовились, що адвокат на виконання умов основного договору про надання правничої (правової) допомоги з метою звернення до суду зобов`язується надати Клієнту послуги, пов`язані з підготовкою документів та поданням до суду позову про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини. До вказаних послуг належать: зустріч з клієнтом, надання консультації та узгодження правової позиції: 1 год х 805.20. грн. 805,20 грн; опрацювання нормативної бази та судової практики ВС: 2 год х 805,20 грн 1610,40 грн.; складання позовної заяви до суду, виготовлення копій документів: 7 год.* 805.20 грн. 5636,40 грн.; представництво клієнта в суді (загальна тривалість участі адвоката в судовому засіданні, яка триватиме приблизно 2 год): 2 год. х 805,20 грн. 1610,40 грн. Загальна сума вказаних послуг становить 9662,40 грн. Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що послуги адвоката підлягають оплаті при прийманні-передачі наданих послу. Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 01 грудня 2023 року адвокат Дорошенко А.В. та ОСОБА_5 склали цей акт про те, що адвокат передав, а клієнт прийняв наступні послуги: зустріч з клієнтом, надання консультації та узгодження правової позиції: 1 год х 805.20. грн. 805,20 грн; опрацювання нормативної бази та судової практики ВС: 2 год х 805,20 грн 1610,40 грн.; складання позовної заяви до суду, виготовлення копій документів: 7 год.* 805.20 грн. 5636,40 грн. Загальна сума вказаних послуг становить 8052 грн. Квитанцією до прибуткового касового ордеру №48 від 01 грудня 2023 року підтверджується отримання адвокатом Дорошенко А.В. за надання правової допомоги від ОСОБА_5 8052 грн. Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу суд вказав, що зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений на них час, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу адвоката, суд вважає, що здійснені позивачем витрати на таку допомогу є обґрунтованими; враховуючи тривалість часу, проведеного адвокатом у суді протягом судових засідань у цій справі, сума витрат на представництво клієнта в суді становить 1 год. 30 хв.*805,20 грн.=1207,80 грн., тому витрати на професійну правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 9259,80 грн. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як він є обґрунтованим, відповідає обставинам справи і вимогам закону. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, колегія суддів вважає, що зазначені представником ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу є достатньо обґрунтованими. Відтак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 9259,80 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обсягу наданих послуг та виконаних робіт, колегія суддів оцінює критично, оскільки до позовної заяви долучено копію акту приймання-передачі наданої правничої допомоги та копію детального опису робіт (наданих послуг). При цьому, за частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У додатковій постанові від 24 червня 2024 року у справі №712/3590/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування судами, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат. Наведене є обов`язком, визначеним частиною першою статті 81 ЦПК України. Тобто, на відмінну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України "Про судовий збір", розмір витрат на правничу допомогу не є фіксованим, а питання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до положень статті 137 ЦПК України вирішується з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат. Відтак, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності. Як видно із матеріалів справи, а саме відзиву на позовну заяву, відповідач правом на подання заперечень проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу не скористався. Враховуючи встановлені обставини справи, об`єм наданих послуг адвокатом під час надання правничої допомоги та з огляду на відсутність з боку відповідача клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що стягнуті судом першої інстанції витрати на правничу допомогу у розмірі 9269. 80 грн. є співмірними із складністю справи та наданою адвокатом правничою допомогою. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в його оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 08 квітня 2025 року.