Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/8141/19

ПОСТАНОВА Іменем України 19 березня 2020 року м. Кропивницький справа № 404/8141/19 провадження № 22-ц/4809/480/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В. секретар Гончар В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.01.2020 року про відмову у забезпеченні позову, суддя Мохонько В.В., по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи ОСОБА_7 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова В.С. про визнання правочинів недійсними, витребування майна та визнання права власності, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися у суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи ОСОБА_7 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова В.С. про визнання правочинів недійсними, витребування майна та визнання права власності. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися у суд із заявою про забезпечення позову. Зазначили, що станом на сьогоднішній день власником автомобіля LEXUS LX 450, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_6 , що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру. Вказаний спірний автомобіль з моменту першого договору купівлі-продажу від 22.05.2019. який оскаржується, вже тричі було перепродано, кожного разу змінювалися реєстраційні номера автомобіля, що свідчить про недобросовісну поведінку відповідачів та можливість знову здійснити його продаж з моменту отримання позовної заяви, що зробить неможливим виконання рішення суду, внаслідок чого їхні законні права не будуть захищені. Зазначили, що з метою недопущення повторного переоформлення даного майна, виникла необхідність звернутися із заявою про накладення арешту на зазначене майно. Просили суд вжити заходів щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автомобіль LEXUS LX 450, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , та заборонити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , здійснювати відчуження чи передачу (вчиняти будь-які правочини) прав на транспортний засіб (автомобіль): LEXUS LX 450, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , іншим особам в будь-який спосіб, до набрання рішенням у цивільній справі законної сили. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.01.2020 року в задоволенні заяви про забезпечення позову, відмовлено. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при розгляді заяви про забезпечення позову. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачами до заяви про забезпечення позову надано усі необхідні докази на підтвердження даної заяви. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18.02.2020 по справі відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27.02.2020 справу призначено до розгляду. До суду надано відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_6 ОСОБА_8 , в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги. Зазначається, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.08.2019 року (справа № 405/6255/19) на зазначений автомобіль вже накладений арешт, який не скасований, а тому відсутні підстави для забезпечення позову. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, так як позивачі належним чином не обґрунтували доцільність забезпечення позову та не надали відповідних доказів такої необхідності, зокрема, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Проте погодитись з висновками суду першої інстанції неможливо. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Згідно ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися у суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи ОСОБА_7 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова В.С. про визнання правочинів недійсними, витребування майна та визнання права власності. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до заявлених позовних вимог, між сторонами існує спір щодо визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу марки LEXUS LX 450, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 укладений між ОСОБА_1 в особі ОСОБА_4 , що діяв на підставі довіреності від 03.03.2019 року, та ОСОБА_5 недійсним, витребування у ОСОБА_6 транспортного засобу марки LEXUS LX 450, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначений автомобіль. Відповідно до ч.ч.1,2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини 1 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Відповідно до частини 5 статті 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 22.05.2019 ОСОБА_1 в особі ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 транспортний засіб марки LEXUS LX 450, шасі (кузов) № НОМЕР_2 . Згідно інформації зазначеній в реєстраційній картці ТЗ зазначено, що власником транспортного засобу марки LEXUS LX 450, шасі (кузов) № НОМЕР_2 є ОСОБА_7 (дата реєстрації 17.07.2019, договір укладений у СГ № 7466/19/011104 від 17.07.2019). Згідно інформації зазначеній в реєстраційній картці ТЗ зазначено, що власником транспортного засобу марки LEXUS LX 450, шасі (кузов) № НОМЕР_2 є ОСОБА_6 (дата реєстрації 13.08.2019, договір укладений у СГ № 6452/19/0007122 від 13.08.2019). Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального законодавства відмовив у заяві про забезпечення позову мотивуючи свої висновки тим, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, так як позивачі належним чином не обґрунтували доцільність забезпечення позову та не надали відповідних доказів такої необхідності, зокрема, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Зазначені висновки не відповідають нормам діючого законодавства і є необґрунтованими. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі є спір і відповідно невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду на ефективний захист, прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за захистом яких вони звернулися до суду. Відповідно до встановлених обставин були всі підстави для забезпечення позову, однак приймаючи до уваги, що заявники вибрали вид забезпечення позову - арешт майно, тому в даному випадку заява в частині накладення арешту на автомобіль не підлягає задоволенню. Вид забезпечення у вигляді арешту майна передбачає заборону користуватись та розпоряджатись майном на яке накладено арешт. В даному випадку предметом арешту може бути транспортний засіб, який знаходиться у власності та користуванні відповідача по справі. У випадку накладення арешту на зазначене майно, власник майна буде позбавлений користуватись своєї власністю, що порушує законні інтереси відповідача. Вимоги про накладення арешту на майно є не співмірними з позовними вимогами. Види забезпечення позову перелічені в частині 1 статті 152 ЦПК України. Закон не містить вказівки на те, які конкретно види забезпечення позову і за якою позовною вимогою можуть застосовуватись, не вказані пріоритетні заходи забезпечення позову. Саме тому суд повинен керуватись конкретними обставинами справи, враховуючи також і обґрунтування своєї заяви ініціатором забезпечення позову. Вони повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом арешту майна, відсутні. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального законодавства відмовив у заяві про забезпечення позову в частині заборони здійснювати відчуження спірного автомобіля, оскільки не виконав вимоги визначені нормами цивільного процесуального кодексу при розгляді заяв про забезпечення позову. Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню судове рішення суду першої інстанції з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки матеріалами справи підтверджено, що між сторонами по справі є спір відносно майна і відповідно невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду на ефективний захист прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за захистом яких вони звернулися до суду. Вид забезпечення позову відповідно до статті 150 ЦПК України у вигляді заборони вчиняти певні дії зокрема проводити відчуження спірного автомобіля є співмірним. Керуючись ст. ст. 149,150, 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , задовольнити частково. Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.01.2020 року про відмову у забезпеченні позову, скасувати. Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову, задовольнити частково. Заборонити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювати відчуження чи передачу (вчиняти будь-які правочини) прав на транспортний засіб (автомобіль) LEXUS LX 450, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , іншим особам у будь-який спосіб. В частині накладення арешту на автомобіль, відмовити. Примірник ухвали про забезпечення позову направити сторонам, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Повний текст постанови складено 31.03. 2020 року. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: