Постанова 4822 № 717/1699/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 грудня 2022 року м. Чернівці Справа № 717/1699/22 Провадження №22-ц/822/960/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І. М. суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б. секретар Собчук І.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 04 листопада 2022 року, головуючий у І-й інстанції Туржанський В.В., ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у листопаді 2022 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Одночасно з позовною заявою ним було подано заяву про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що необхідність вжиття такого заходу забезпечення позову, як арешт майна у даній справі, обумовлена можливістю перереєстрації відповідачем зазначеного майна, з метою уникнення виконання судового рішення про стягнення грошових коштів. Просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_2 , а саме транспортний засіб «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству Юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше), щодо наступного майна, а саме транспортного засобу «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 04 листопада 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову. Посилається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування обставин справи. Зазначає, що виконання у майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів чи майно, на яке можливо звернути стягнення. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 має доходи або інше необтяжене майно, за рахунок якого можливо буде виконати рішення у разі задоволення позову. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання в заяві про забезпечення позову на можливість відчуження майна на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення. З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору. Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18. Предметом позову, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, є стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 294 240 грн. Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, зокрема й власників. Колегія суддів вважає, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобіль, який просить застосувати позивач, належним чином не вмотивовано, є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності. Відповідно до п. 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам. Але, при цьому, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання про забезпечення позову іншим шляхом, суд першої інстанції не пересвідчився у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Приймаючи до уваги, що між сторонами дійсно виник спір і метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача, колегія суддів, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, вважає, що найбільш доцільним, достатнім та ефективним способом буде забезпечення позовних вимог шляхом заборони позивачу ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження автомобіля. Заборона відчуження є таким видом забезпечення позову, який, у разі задоволення даного позову, забезпечить ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та не обмежить прав відповідача на користування та володіння вказаним рухомим майном. На вищевказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви. Отже, з урахуванням підстав та змісту позову, виходячи з відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження автомобіля марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване судове рішення не в повній мірі є законним та обґрунтованим у розумінні статті 263 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до вимог статті 376 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , задовольнити частково. Ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 04 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, задовольнити частково. Заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження автомобіля марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 . Постанову для виконання направити в Регіональний сервісний центр МВС України в Чернівецькій області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 28 грудня 2022 року. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: І.Н. Лисак І.Б. Перепелюк