Постанова 4822 № 727/626/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2024 року м. Чернівці Справа № 727/626/24 провадження № 822/231/24-ц Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Половінкіної Н.Ю , Одинака О.О., за участю секретаря Паучек І.І,, учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 січня 2024 року, головуючий у суді першої інстанції суддя Терещенко О.Є. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_1 заявив клопотання про забезпечення позову. Просив суд накласти арешт на автомобіль марки OPEL MERIVA, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 19 жовтня 2021 року. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про забезпечення позову відмовлено. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, належними та допустимими доказами не доведена та не підтверджена. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, при ухваленні рішення, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Обраний апелянтом вид забезпечення позову є адекватним, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно, на яке накладено арешт, фактично може перебувати у володінні власника, обмежується лише можливістю розпоряджатися ним. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги- безпідставними.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі № 755/15345/17-ц та від 21 квітня 2022 року у справі № 592/7729/18. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. У пунктах 23 та 24 постанови Верховного Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 зроблено такі висновки: «23. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

24. Водночас Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, з таких підстав. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливістю розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника». Апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість наведених у заяві доводів, оскільки наявні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Таким чином, колегія суддів вважає, що співмірним та справедливим, а також таким, що відповідатиме реальному захисту прав та інтересів заявника, буде вжиття заходів забезпечення позов, шляхом накладення арешту на автомобіль марки OPEL MERIVA, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 19 жовтня 2021 року. Апеляційний суд зазначає, що такий захід забезпечення позову є найменш обтяжливим для обох сторін, виходячи із змісту позовних вимог. При цьому, апеляційний суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автомобіль лише тимчасово обмежить права відповідача щодо розпорядження цим майном, та одночасно забезпечить збереження балансу інтересів сторін, узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності. Обраний позивачем захід забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автомобіль, який належить на праві власності відповідачу, у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору та є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Крім того, апеляційний суд приходить до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав. Тобто, існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи майно буде відчужене на користь інших осіб, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, що призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав. Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги знаходять своє підтвердження в матеріалах справи. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абзац другий частини другої статті 376 ЦПК України). За встановлених обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 січня 2024 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про забезпечення позову задовольнити. Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, шляхом накладення арешту на автомобіль марки OPEL MERIVA, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 19 жовтня 2021 року. Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 . Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 *, місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 . Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох років. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Дата складання повного тексту судового рішення 27 березня 2024 року. Головуючий М. І. Кулянда Судді: О. О. Одинак Н.Ю. Половінкіна